Контрольні запитання:
Які принципи лежать в основі встановлення гранично-допутимих скидів речовин у водойму?
Як проводиться розрахунок допустимих скидів і викидів радіоактивних речовин?
Які умови повинні виконуватися при встановленні нормативів на скиди стічних вод або інші види скидів у водні об’єкти, що використовуються для господарсько-питних та культурно-побутових цілей?
Які шляхи надходження радіонуклідів до організму людини при їх скиді в водойму?
Як проводиться нормування скидів радіоактивних речовин у водні об’єкти?
Які вихідні дані необхідні при розрахунку ГДС речовин у водойми?
Що таке радіоємність водойми?
Як можна збільшити радіоємність водойми? Від чого зменшується радіоємність водойми?
Розділ 7. Екологічна оцінка ґрунтів
§7.1. Грунтово-екологічний моніторинг
Ґрунтовий моніторинг – це складова частина загального екологічного моніторингу.
Потреба у здійсненні моніторингу ґрунтів зумовлена виключно важливістю підтримки компоненту природного середовища, зокрема ґрунтового покриву в стані, за якого він зберігає здатність до регуляції біохімічних циклів, як основи життєдіяльності людини та біосфери в цілому. Ґрунтовий моніторинг не тільки забезпечує контроль розвитку антропогенних процесів, а й запобігає негативному їх впливу. В Україні та інших державах антропогенний чинник за останній час значно посилив фізичну, фізико-хімічну, біологічну та ерозійну деградацію ґрунтів. Крім того, ґрунти забруднені різними екотоксикантами.
Практика розвинених країн свідчить, що грунтово-екологічний моніторинг, як складова моніторингу довкілля, дає змогу істотно підвищувати продуктивність ґрунтів, поліпшити якість сільськогосподарської продукції.
§7.2. Критерії екологічної оцінки ґрунтів
Однією з важливих складових методичної основи ґрунтового моніторингу є система показників контролю, за допомогою яких можна впливати на режими і процеси в ґрунті.
Сьогодні важливо мати регіональні критерії гранично-допустимих навантажень на ґрунт і гранично-допустимих концентрацій різних забруднювачів у ґрунті.
До найважливіших умов використання критеріїв відносять: незначну мінливість за відносно довгий проміжок часу під впливом природних факторів при одночасній можливості встановити коливання показників під впливом антропогенних і техногенних факторів; наявність простої і зручної методики, що надає змогу визначити і кількісно оцінити даний показник; наявність функціональної залежності між критерієм і дією антропогенних факторів.
Управління ґрунтовими процесами з метою створення оптимальних екологічних умов для вирощування сільськогосподарських культур потребує організації систематичного контролю за широким спектром показників родючості ґрунтів, а також показників техногенного, радіаційного і пестицидного забруднення: гумусний стан, реакція ґрунтового розчину, водний режим, біологічна активність у ґрунті, поживний режим, санітарний стан та інше. Мірою екологічної стабільності ґрунтових екосистем вважається також сума степенів буферності кислотного і лужного інтервалів, а також індекс буферної врівноваженості (відношення степені буферної здатності кислотного інтервалу до лужного).
Методи розрахунку узагальнюючих показників агро- та фізико-хімічних властивостей ґрунтів дають змогу зробити комплексну оцінку їх родючості з врахуванням їх ефективності. Згідно цим методам кожний показник обчислюють у відсотках від його максимального значення у виборці спостережень на даній території, а зведений параметр – як середнє арифметичне нормованих показників у відсотках від максимального його значення у виборці.
Ґрунтовий інститут ім. В.В.Докучаєва пропонує проводити грунтово-екологічну оцінку конкретної території з врахуванням властивостей ґрунтів, кліматичних показників та деяких інших особливостей території за наступною формулою [45]:
ГЕІ
= 12,5 (2-V) .
К .
Дв .
|
(7.2.1.) |
де: ГЕІ – грунтово-екологічний індекс,
V – об‘ємна маса ґрунту (в середньому для шару ґрунту в 1 м),
К – корисний об’єм метрового шару ґрунту,
Дв – властивості ґрунтів, що враховуються додатково,
∑t>100C – середньорічна сума температур, що більші за 100C,
Кз – коефіцієнт зволоження,
Р – поправка до коефіцієнту К3,
Кк – коефіцієнт континентальності,
А – сумарний агрохімічний показник.
Оцінку показників ґрунтового моніторингу та їх нормування проводять на основі інтерпретації граничних показників.
Агроекологічний потенціал - це показник, який показує здатність ґрунтів виконувати функцію сільськогосподарських угідь, створювати оптимальні умови для росту і розвитку сільськогосподарських рослин, а також підтримувати екологічну рівновагу в агроландшафтах і в природному середовищі. Він визначається за показниками, що характеризують потужність гумусного шару, вміст поживних речовин, середньорічний радіаційний баланс, тип водного режиму, пестицидами і мінеральними добривами з урахуванням природних особливостей ґрунтів, несприятливі природно-антропогенні процеси:
АП = Х1 + Х2+ Х3 + Х4 + Х5 + Х6 + Х7+ Х8 + Х9 + Х10 |
(7.2.2.) |
де: кратність перевищення фонових і масштабованих величин за:
Х1 – підживлення грунтів фосфором і калієм,
Х2 – якість і гумусність ґрунтів,
Х3 – рівень і мінералізація ґрунтових вод,
Х4 – валовий сумарний вміст важких металів,
Х5 – сумарний вміст радіонуклідів,
Х6 – біопродуктивність земельних угідь,
Х7 – стійкість ґрунтів до техногенного навантаження,
Х8 – несприятливі природно-антропогенні процеси,
Х9 – забруднення пестицидами,
Х10 – внесення мінеральних добрив.
Сьогодні розроблена карта агроекологічної оцінки ґрунтів України [38] з виділенням окремих додаткових карт:
1) з оцінки сумарної забрудненості ґрунтів за вмістом валових форм кобальту, міді, нікелю, свинцю, хрому, цинку, шляхом визначення загальної кратності перевищення їх фонових значень,
2) з оцінки стійкості ґрунтів за показниками, що характеризують суми активних температур, вмісту гумусу, структурністю, рН, ємністю іонів,
3) з оцінки сумарної радіаційної забрудненості ґрунтів 137Cs, 90Sr, ізотопами плутонію шляхом визначення загальної кратності перевищення їх фонових значень,
4) з оцінки біопродуктивності земельних угідь,
5) з оцінки несприятливих природно-антропогенних процесів.