Заняття № 1 мікромодуля м - 2/7

1. Підготовча частина – 5 хв.

1. Організаційна частина

   1. Прийняти відповідь командира навчальної групи та привітати курсантів.

   2. Перевірити присутність курсантів, їх зовнішній вигляд та зробити необхідні записи в журналі.

   3. Перевірити готовність аудиторії та матеріального забезпечення, щодо проведення заняття.

2. Вступна частина.

   1. Ознайомити курсантів з темою, дидактичною метою, змістом та літературою заняття № 1.

   2. Ознайомити курсантів з навчальними питаннями заняття № 1.

Навчальні питання заняття № 1:

1. Загальне поняття злочинів, які посягають на громадський порядок, громадську безпеку, безпеку руху і в сфері обігу наркотичних засобів. Загальна кримінально-правова характеристика злочинів проти громадської безпеки, їх види. Незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами (ст. 263 КК України).

2. Загальна кримінально-правова характеристика злочинів проти безпеки руху та експлуатації транспорту та їх види. Незаконне заволодіння транспортним засобом (ст. 289).

3. Загальна кримінально-правова характеристика злочинів проти громадського порядку і моральності та їх види. Хуліганство (ст. 296 КК України). Втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність (ст. 304 КК України).

2. Основна частина – 70 хв.

Актуалізація знань курсантів з навчальних питань заняття № 1.

1. Загальне поняття злочинів, які посягають на громадський порядок, громадську безпеку, безпеку руху і в сфері обігу наркотичних засобів. Загальна кримінально-правова характеристика злочинів проти громадської безпеки, їх види. Незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами (ст. 263 КК України).

Злочини проти громадського порядку, громадської безпеки, безпеки руху та експлуатації транспорту, злочини в сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів передбачені в розділах IX, XI, XII, XIII Особливої частини КК суспільно небезпечні, винні діяння вчинені суб’єктами злочинів, які посягають на громадський порядок, громадську безпеку, безпеку руху та експлуатацію транспорту, а також на порядок в сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.

Злочини проти громадської безпеки є загально небезпечними діяннями, що порушують загальну безпеку, ставлячи ряд цінностей, передусім життя та здоров'я невизначеного кола осіб, під загрозу заподіяння їм істотної шкоди. Зазначені особливості цих злочинів зумовили необхідність їх виділення в Особливій частині КК самостійного розділу 9 “Злочини проти громадської безпеки”.

Родовим об'єктом цих злочинів є громадська безпека. Ії можна визначити як сукупність суспільних відносин, що забезпечують стан захищеності суспільства від суспільно небезпечних посягань, що створюють загрозу життю та здоров’ю людей, власності, довкіллю, нормальній діяльності підприємств, установ та організацій.

Безпосередніми об’єктами цих злочинів виступають відносини, що забезпечують захист суспільства від соціальних джерел небезпеки (діяльності злочинних угруповань), а також фізичних, хімічних або інших джерел небезпеки. Додатковими безпосередніми об’єктами цих злочинів можуть бути життя, здоров’я особи, власність, довкілля тощо.

Предметом багатьох злочинів проти громадської безпеки є зброя, боєприпаси, вибухові речовини, вибухові пристрої, радіоактивні матеріали та інші предмети, що становлять підвищену небезпеку для оточення.

Об'єктивна сторона злочинів проти громадської безпеки полягає у суспільне небезпечному, протиправному діянні (дії або бездіяльності), що порушує громадську (загальну) безпеку і створює загальну небезпеку для життя людей чи заподіяння істотної шкоди здоров'ю, власності, довкіллю, нормальній діяльності підприємств, установ та організацій.

Більшість злочинів проти громадської безпеки відносяться до злочинів з формальним складом і можуть бути вчинені лише шляхом дії, а злочини з матеріальним складом (статті 264, 267 і 270) вчинюються як шляхом дії, так і бездіяльності. Засобами вчинення багатьох злочинів проти громадської безпеки є або можуть бути предмети, що становлять підвищену небезпеку для оточення. Деякі злочини сформульовані як усічені склади – вони є закінченими з моменту, наприклад, створення злочинної організації, банди або терористичної групи або організації.

Суб'єктивна сторона багатьох цих злочинів — прямий умисел або змішана форма вини, що передбачає умисел щодо діяння (наприклад, щодо порушення певних правил) і необережність щодо наслідку (наприклад, до загибелі людей).

Суб'єкт злочинів проти громадської безпеки, як правило, — будь-яка особа, а за деякі злочини, наприклад, бандитизм, терористичний акт та окремі форми злочину, передбаченого ст. 262 КК — особа, яка досягла 14-ти років,а також за деякі злочини спеціальний суб’єкт.

У багатьох випадках кваліфікуючими або особливо кваліфікуючими ознаками злочинів проти громадської безпеки є загибель людей або настання інших тяжких наслідків. Загибель людей означає загибель однієї або кількох осіб. Під іншими тяжкими наслідками необхідно розуміти заподіяння тяжкого тілесного ушкодження одній або кільком особам, середньої тяжкості двом чи більше особам, заподіяння майнової шкоди у великому або в особливо великому розмірі тощо.

Всі злочини проти громадської безпеки можуть бути поділені на дві групи в залежності від безпосередніх об’єктів:

1. посягання на громадську безпеку в частині захищеності суспільства від соціальних джерел небезпеки:

• створення злочинної організації (ст. 255 КК);

• сприяння учасникам злочинних організацій та приховування їх злочинної діяльності (ст. 256 КК);

• терористичний акт (ст. 258 КК);

• завідоме неправдиве повідомлення про загрозу безпеки громадян, знищення або пошкодження об’єктів власності (ст. 260 КК) та інш.

2. Посягання на громадську безпеку в частині захищеності суспільства від фізичних, хімічних або інших джерел небезпеки:

• напад на об’єкти, на яких є предмети, що представляють підвищену небезпеку для оточуючих (ст. 261 КК);

• викрадення, привласнення, вимагання вогнепальної зброї, бойових припасів, вибухових речовин або радіоактивних матеріалів або заволодіння ними шляхом шахрайства або зловживання службовим становищем (ст. 262 КК);

• незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами, вибуховими речовинами (ст. 263 КК);

• недбале зберігання вогнепальної зброї або бойових припасів (ст. 264 КК);

• незаконне поводження з радіоактивними матеріалами (ст. 265 КК);

• погроза вчинити викрадення або використати радіоактивні матеріали (ст. 266 КК);

• порушення правил поводження з вибуховими речовинами, легкозаймистими та їдкими речовинами або радіоактивними матеріалами (ст. 267 КК);

• незаконне ввезення на територію України відходів і вторинної сировини (ст. 268 КК);

• незаконне перевезення на повітряному судні вибухових або легкозаймистих речовин (ст. 269 КК);

• порушення встановлених законодавством вимог пожежної безпеки (ст. 270 КК).

Незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами (ст. 263 КК України).

Предметом злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263, є вогнепальна зброя (крім гладкоствольної мисливської), бойові припаси, вибухові речовини і вибухові пристрої. Він тотожний предмету злочину, передбаченого ч. 1 ст. 262. Предмет злочину, передбаченого ч. 2 ст. 263, — кинджали, фінські ножі, кастети чи інша холодна зброя.

Слід мати на увазі, що основною характерною ознакою зброї, бойових припасів, вибухових речовин, вибухових пристроїв є їх призначення - ураження живої цілі, знищення чи пошкодження оточуючого середовища. Всі ці предмети є небезпечними в тій чи іншій мірі при поводженні з ними. Все це пов’язано з їх спеціальним призначенням. Щоб відповідати своєму призначенню вони повинні об’єктивно придатні для застосування. Під придатністю слід розуміти такий їх стан, при якому вони мають визначені бойові властивості, здатність уражати живу силу, заподіювати смерть або тяжке тілесне ушкодження. Окрім того, придатними для свого призначення вказані предмети будуть і втому випадку, коли вони можуть бути приведені для відповідного їх використання в такий стан (наприклад, шляхом доробок, ремонту). Вони можуть бути як саморобними, так і виготовленими промисловим способом.

Відповідно до нижче названої Інструкції та інших нормативних актів до вогнепальної зброї, яка є предметом злочинів, передбачених статтями 262-264, 410 КК, належать усі види бойової, спортивної, нарізної мисливської зброї, як серійно виготовленої, так і саморобної чи переробленої, для проведення пострілу з якої використовується сила тиску газів, що утворюється при згоранні вибухової речовини (пороху або інших спеціальних горючих сумішей). Вогнепальна зброя різноманітна за призначенням, властивостями, механізмом, калібрам та видам боєприпасів). Вогнепальну зброю ділять на стрілецьку, що характеризується малою вагою снаряду (кулі), і артилерійське, снаряд якого має велику вагу. В свою чергу, стрілецька зброя ділиться на ручну (індивідуальну) та зброю групового використання.

За призначенням, тобто в залежності від тієї мети, уражати яку призначена зброя, вона ділиться на бойову, спортивну або цільову та мисливську. Слід мати на увазі, що в спорті також застосовують бойову та мисливську зброю, а для полювання – спортивну та бойову. Призначення зброї визначається особливостями її механізму. Бойова зброя підрозділяється на зброю військових зразків, прийнятих на озброєння, та цивільних зразків. Перше відрізняється від другого більшою убійною силою та дальність бою. Бойова зброя військових та цивільних зразків призначається для ураження людей (наприклад, гвинтівки, карабіни, пістолети тощо). Спортивна та цільова зброя призначається для навчання влучного стріляння (тренувань) та для спортивних цілей, а також для полювання на дрібного хутрового звіря. Вона представлена малокаліберними гвинтівками, малокаліберними пістолетами та револьверами, тому іноді і називається малокаліберним. Мисливська зброя призначається для аматорського та промислового полювання. Це різні системи рушниць, більшість з яких призначено для стрільби дріб’ю та лише деякі – для стрільби кулею.

За характером стволів вся стрілецька зброя ділиться на нарізну та гладкоствольну. Перша з них має більшу дальність та купчастість бою. Нарізка сприяє як збільшенню дальності польоту кулі, так і збільшенню його пробивної властивості. Бойова (військова, цивільна зброя) та спортивна малокаліберна зброя є нарізною. Мисливська зброя в більшості своїй випускається промисловістю з гладкими стволами, тобто є гладкоствольною.

Пневматична зброя, сигнальні, стартові, будівельні, газові пістолети (револьвери), пристрої вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, ракетниці, а також вибухові пакети й інші імітаційно-піротехнічні та освітлювальні засоби, що не містять у собі вибухових речовин і сумішей, не можуть бути віднесені до предмета злочинів, відповідальність за які настає за статтями 262, 263 КК ( 2341-14 ).

Вогнепальна зброя буває заводською, кустарною та атиповою. Заводська вогнепальна зброя, як предмет злочину, як правило, не вимагає призначення судово-балістичної експертизи. При дослідженні атипової зброї та зброї старовинних зразків для встановлення ознаки вогнепальності необхідне призначення судово-балістичної експертизи. Це викликається тим, що не будь-який механізм, з якого можна зробити постріл, може бути віднесений до вогнепальної зброї. Для того, щоб зробити постріл, може бути використаний один тільки ствол та будь-яка відносно стійка трубка, проста болванка з отвором або навіть паперова трубка. Подібні пристосування не є вогнепальною зброєю. Таким вважається лише визначений “…механізм, в якому снаряд (куля або дріб) приводиться в рух силою газів, що утворилися при згоранні вибухової речовини”. Тому конструкція предмету є однією з найсуттєвіших ознак для віднесення його до вогнепальної зброї.

Окрім того, для визнання предмета вогнепальною зброєю вона повинна мати пробивну дію снаряду, вражаючу силу, вражаючі дії, точніше, властивість виконувати головне своє призначення – здійснювати постріл з враженням цілі.

В судовій практиці для вирішення питання про кваліфікацію розглядуваного злочину перед експертом не рідко ставлять питання про технічну справність зброї, що не може бути визнано правильним. Адже будь-яка, саме незначне відхилення від технічних умов: невідповідність технічним нормативам, дефект зброї, що не впливає на можливість здійснення з неї пострілу, - свідчить про технічну несправність зброї, але не позбавляє її властивостей предмету злочину, передбаченого ст. 263 КК України. Для застосування цієї норми достатньо констатувати придатність зброї до пострілу. Тому для правильного застосування закону має значення не технічна справність, а можливість здійснення з цієї зброї пострілу.

В цьому випадку слід зазначити, що експерти-криміналісти під придатністю зброї до стрільби розуміють можливість провадження з неї не одного пострілу, а декількох, цілої серії. Цю думку навряд чи слід визнати правильною, адже вона звужує саме поняття придатності зброї. Очевидно, в разі, коли зі зброї можна зробити хоча б один постріл, вона не губить своїх якостей вогнепальної зброї, оскільки може бути використана для вчинення вбивства, в тому числі і тяжкого або особливо тяжкого (наприклад, бандитизму, вбивства, розбою тощо), або призвести до нещасливого випадку. Тому придатність вогнепальної зброї означає можливість провадження хоча б одного пострілу або приведення її в такий стан, при якому з неї можна було б зробити такий постріл.

Для застосування ст. 263 КК України необхідно вирішувати питання про придатність зброї до пострілу на момент злочинного поводження з нею, а потім вже і питання про придатність її на час вилучення у винної.

Обріз визнається предметом злочину, передбаченого ст. 263 КК України за такими причинами. Обріз, виготовлений з гладкоствольної мисливської зброї, в силу різко змінених балістичних властивостей вже не може бути використаний за своїм прямим призначенням для полювання або стендової стрільби. Про це свідчить зміна дальності бою, пробивної властивості, збільшення розсіювання дробі, неможливість вести прицільну стрільбу на дистанції 5-10 метрів. Таким чином, обріз, що виготовлений з гладкоствольної мисливської зброї, губить всі ті ознаки, які вона мала. Окрім того, обріз перетворюється в легку портативну короткоствольну зброю, що зручна для скритого та непомітного для оточуючих носіння та раптового застосування при нападі та захисті. Цій особливості обріза повністю відповідає і його убійна сила, що є достатньою, навіть, для заподіяння смерті людині. Таким чином, обріз за особливостями свого устрою та балістичним даним здобуває інше призначення, ніж мисливська рушниця, служить засобом ураження людей. Окрім того, необхідно враховувати, що такий обріз за загальним правилом виготовляється та призначається саме для вчинення злочину.

Бойовими припасами визнаються патрони до нарізної вогнепальної зброї різних калібрів, артилерійські снаряди, бомби, міни, гранати, бойові частини ракет і торпед та інші вироби в зібраному вигляді, споряджені вибуховою речовиною і призначені для стрільби з вогнепальної зброї чи для вчинення вибуху. Патрони та набої до гладкоствольної мисливської зброї, а також патрони, споряджені гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, не є предметом злочинів, передбачених статтями 262, 263 КК ( 2341-14 ).

До вибухових речовин належать порох, динаміт, тротил, нітрогліцерин, піроксилін, амоніти, оксиліквіти, амонали, детоніти та інші хімічні речовини, їх сполуки або суміші, здатні вибухнути без доступу кисню. Завдяки різноманіттю суміші вибухові речовини універсальні та різні. Потенційна енергія вибухових речовин призначається для перетворення її в механічну роботу руху або знищення довкілля.

Спеціальної уваги заслуговує питання про те, чи відносяться до предмету злочину, передбаченого ст. 263 КК України, засоби вибуху. Засобами вибуху є детонатори, в тому числі і лектородетонатори, вогнепровідний та детонуючий шнур. Засоби вибухи в своєму складі мають ініціюючі вибухові речовини, що дуже чутливі, здатні легко детонувати від іскри або полумя та призначені для збудження зарядів вибухових речовин. Так, вогнепровідний (бікфордов) шнур складається з порохової серцевини та водоізолюючої опльотки, а серцевина детонуючого шнуру складається з чутливої вибухової речовини під назвою ТЕН. Цю речовину часто використовують для спорядження детонаторів. Отже, засоби вибуху відносяться до предмету злочину, передбаченого ст. 263 КК України.

Під вибуховими пристроями слід розуміти саморобні чи виготовлені промисловим способом вироби одноразового застосування, спеціально підготовлені і за певних обставин спроможні за допомогою використання хімічної, теплової, електричної енергії або фізичного впливу (вибуху, удару) створити вражаючі фактори - спричинити смерть, тілесні ушкодження чи істотну матеріальну шкоду - шляхом вивільнення, розсіювання або впливу токсичних хімічних речовин, біологічних агентів, токсинів, радіації, радіоактивного матеріалу, інших подібних речовин.

До холодної зброї належать предмети, які відповідають стандартним зразкам або історично виробленим типам зброї, чи інші предмети, що справляють колючий, колючоріжучий, рубаючий, роздроблюючий або ударний ефект (багнет, стилет, ніж, кинджал, арбалет, нунчаку, кастет тощо), конструктивно призначені для ураження живої цілі за допомогою м'язової сили людини або дії механічного пристрою. Холодну зброю можна систематизувати за різними підставами. За цільовим призначенням вона ділиться на бойову (військову), мисливську та спортивну; за способом виготовлення може бути заводською, кустарною, саморобною; за місцем виготовлення розрізняють вітчизняну та іноземну.

За конструкцією холодна зброя може бути клинковою, неклинковою та комбінованою. В свою чергу клинкова зброя різниться на рублячу (шашки, шаблі, тесаки), колючу (шпаги, кортики, стилети, грановані багнети), колюче-рубляча (ятагани, мечі, палаш, деякі різновиди кинджалів), колюче-ріжуча (фінські та мисливські ножі, кинджали, плоскі багнети, армійські ножі та деякі національні ножі).

Неклинкову холодну зброю за способом дії може бути ударно-роздрібнюючим. До неї відносяться : дубина, булави, кістені, перначі, битки, наладонники, металеві перчатки, кастети.

Ударно-роздрібнююча зброя має визначену специфіку, яка полягає в тому, що вона на відміну від клинкової зброї не може бути використана у господарських або виробничих цілях. За своєю конструкцією вона призначена винятково для враження людини.

Комбінована зброя є такою як за конструкцією, так і за способом дії. Так, вона може бути ударно-роздрібнюючою та колючою або колюче-ріжучою. Зустрічаються випадки, коли холодна зброя комбінується з вогнепальною (наприклад, кинджал-кастет-револьвер).

Нерідко холодна зброя маскується надається зовнішній вигляд тих чи інших побутових предметів: авторучки, годинники, трості тощо. Не виключена можливість виготовлення і інших видів холодної зброї, що за своєю конструкцією буде призначена для враження людини. Подібна зброя також має розглядатися як предмет злочину, передбаченого ч. 2 ст. 263 КК України.

Разом з тим, до предмету цього злочину не відноситься спортивна зброя (шпага, рапіра, еспадрон). Конструктивна особливість такої зброї така, що вона призначена не для враження людини, а для спортивних цілей (вістря та лезо клинків у них затуплені, клинки при уколах згинаються). Вона не міцна та не має вражаючих бойових властивостей.

Об'єктивна сторона злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263, полягає у носінні, зберіганні, придбанні, виготовленні, ремонті, передачі чи збуті вогнепальної зброї (крім гладкоствольної мисливської), бойових припасів, вибухових речовин або вибухових пристроїв, без передбаченого законом дозволу, а злочину, передбаченого ч. 2 цієї статті, - у носінні, виготовленні, ремонті або збуті кинджалів, фінських ножів, кастетів чи іншої холодної зброї без вказаного дозволу.

Носіння — це дія з переміщення зазначених предметів, їх транспортування особою безпосередньо при собі (в руках, в одежі, сумках, спеціальних футлярах, в транспортному засобі тощо) за умови можливості їх швидкого використання. В літературі інколи носіння зброї пов’язують з місцем знаходження самого винного. Так, зазначають, що носіння зброї обов’язково припускає находження особи, при якої є зброя, поза домом. Однак поняття “поза домом”, як “в межах свого дома” дуже неконкретне та може призвести на практиці до різних тлумачень.

Зберігання — це володіння будь-яким із зазначених предметів, які знаходяться не при винній особі, а у іншому відомому їй місці. Зберігання окремих деталей при відсутності даних, що свідчать про умисел винного використовувати їх для виготовлення зброї, бойових припасів, вибухових речовин, вибухових пристроїв, не утворює складу злочину.

Придбання — це отримання від інших осіб шляхом купівлі, обміну, одержання в подарунок, винагороди за послугу, відшкодування боргу тощо.

Виготовлення — це дії зі створення, перероблення будь-яких предметів, завдяки чому вони набувають властивостей холодної або вогнепальної зброї, бойових припасів, вибухових речовин або вибухових пристроїв.

Ремонт цих предметів полягає у налагодженні, виправленні пошкоджень або усуненні дефектів, поломок.

Передача — це надання (вручення) їх іншій особі особисто (наприклад, для зберігання, тимчасового використання) або через посередника, а також дії посередника з їх надання (вручення). Збут — це продаж, обмін, дарування, оплата боргу тощо.

Злочин має місце лише за умови, що зазначені дії вчиняються без передбаченого законом дозволу, тобто є незаконними. Неточним є ототожнення незаконності з відсутністю дозволу органів внутрішніх справ. Дозвіл на право носіння, зберігання, придбання та виготовлення зазначених предметів видається органами МВС, що здійснюють дозвільну систему на ці предмети. Ця система не поширюється на зброю та боєприпаси, що знаходяться у веденні Міністерства оборони України, МВС України, СБУ та інших воєнізованих державних органів. Військовослужбовцям, працівникам МВС, СБУ дозвіл на носіння зброї видають відповідні начальники.

При вирішенні питання, чи є незаконними носіння, зберігання, придбання, виготовлення, ремонт, передача чи збут вогнепальної зброї (крім гладкоствольної мисливської), а також носіння, виготовлення, ремонт або збут холодної зброї, бойових припасів, вибухових речовин або вибухових пристроїв, необхідно керуватися Положенням про дозвільну систему (затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1992 р. № 576 ( 576-92-п ) з наступними змінами), Інструкцією про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та зазначених патронів, а також боєприпасів до зброї та вибухових матеріалів (затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 21 серпня 1998 р. № 622; зі змінами, внесеними наказом від 13 квітня 1999 р. № 292 та іншими нормативними актами.

З суб'єктивної сторони ці злочини можуть бути вчинені лише з прямим умислом, їх мета і мотив можуть бути різними.

Суб'єктом злочинів може бути будь-яка особа, яка досягла 16-річного віку.

У частині 3 ст. 263 встановлено, що звільняється від кримінальної відповідальності особа, яка вчинила злочин, передбачений частинами 1 або 2 цієї статті, якщо вона добровільно здала органам влади зброю, бойові припаси, вибухові речовини або вибухові пристрої. Під добровільною здачею слід розуміти повну, за власною волею, незалежно від мотивів, здачу цих предметів органам влади, при усвідомленні особою фактичної можливості подальшого безкарного продовження вчинення злочину.

Покарання за злочин: за ч. 1 ст. 263 — позбавлення волі на строк від двох до п'яти років; за ч. 2 ст. 263 — штраф до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеження волі на строк від двох до п'яти років, або позбавлення волі на строк до трьох років.