75.Поняття законодавства.

75. Понятие законодательства.

Возможны две трактовки законодательства:

Широкая,

узкая

Широкая трактовка включает в понятие законодательств акты законодательных органов и подзаконные акты (акты органов управления и др.).

Узкая — акты законодательных органов: законы и постановления парламента о введении этих законов в действие.

В СССР под законодательством понимались все нормативно-правовые акты государства, чем снижалась значимость закона, происходила его девальвация. Закон «обрастал» подзаконными, особенно ведомственными, нормативными актами и его значение как основы законности и правопорядка в государстве нивелировалось.

Ныне предпочтение отдано узкой трактовке законодательства.

Согласно толкованию Конституционного суда Украины от 09.07.98 г. понятие законодательства включает :

законы,

международные договоры,

ратифицированные Верховной Радой,

а также постановления Верховной Рады, Президента, декреты и постановления Кабинета Министров, принятые в границах их полномочий и в соответствии с Конституцией и законами Украины.

Законодательство государства — это система всех упорядоченных определенным образом законов данной страны, а также международных договоров, ратифицированных парламентом.

Не обязательно, чтобы нормативные акты, входящие в состав законодательства, имели форму закона. Важно, чтобы в конституции содержалось указание на них как на имеющих силу закона. В состав законодательства допустимо включать нормативно-правовые акты президента, правительства, изданные в порядке делегирования им законодательных полномочий, т.е. переданных законодательным органом (парламентом) в соответствии с конституцией. Это — так называемое «делегированное законодательство» (Франция, Великобритания и др.).

Законодательство — форма жизни права. Именно законодательство придает нормам права формальную определенность (один из признаков права).

Система права и система законодательства соотносятся между собой как содержание и форма. Если понятие системы права характеризует сущностную внутреннюю сторону объективного права — его содержание, то понятие системы законодательства отражает его внешнюю сторону — форму.

Между системой права и системой законодательства имеются различия. Они наблюдаются в структурных элементах, содержании, объеме:

1. Система права является невидимой, поскольку отражает внутреннее строение права, а система законодательства служит видимой, внешней, формой системы права.

2. Система права представляет собой совокупность правовых норм, а система законодательства — совокупность нормативно-правовых актов.

3. В системе права нормы права логически распределены по отраслям, подотраслям и институтам. Как правило, нормы отраслей права — строительный материал, из которого складывается конкретная отрасль законодательства. Возможен вариант, когда отрасль права имеется, а отрасли законодательства — нет (финансовое право, право человека на социальное обеспечение и др.). В этом случае отрасли права не кодифицированы, а нормативный материал сосредоточен по нескольким правовым актам, которые нуждаются в унификации.

Итак, право и закон – не одно и то же. Однако было бы неправильным их противопоставлять друг другу, считать что юридические нормы могут существовать без выражения их в законе и иных санкционированных государством актах. Право всегда имеет форму выражения – основной из данных форм является закон.

77.Подзаконий нормативний акт центральних органів держави. Інститут контрасигнації Підзаконний нормативно-правовий акт — акт, який видається відповідно до закону, на підставі закону, для конкретизації законодавчих розпоряджень та їх трактування або встановлення первинних норм. Підзаконність нормативно-правових актів не означає їх меншої юридичної обов'язковості. Вони мають необхідну юридичну чинність. Правда, їх юридична чинність не має такої ж загальності та верховенства, як це властиво законам. Проте вони посідають важливе місце в усій системі нормативного регулювання, оскільки забезпечують виконання законів шляхом конкретизованого нормативного регулювання всього комплексу суспільних відносин. Підзаконні нормативні акти різняться за юридичною чинністю. Юридична чинність підзаконних нормативних актів залежить від становища органів держави, які видають ці акти, їх компетенції, а також характеру і призначення самих актів. Акт нижчої державної інстанції повинен знаходитися не лише «під законом», а й «під» нормативними актами усіх вищих державних органів, яким він покликаний відповідати. Наприклад, акти Міністерства освіти повинні відповідати не лише Закону про освіту, а й нормативним документам Президента, Кабінету Міністрів, Міністерства фінансів. Залежно від характеру норм, що приймаються (первинних чи повторних), підзаконні нормативні акти центральних державних органів можна поділити на дві категорії (групи): Такі, що містять первинні (вихідні) норми, які встановлюють загальні основи правового регулювання (можуть видаватися безпосередньо на основі конституції, у цьому аспекті вони близькі до законів) Такі, що містять вторинні (похідні) норми, що розкривають і конкретизують первинні норми, приймаються на їх підставі, спрямовані на їх виконання (відомчі акти) Підзаконні нормативні акти, що містять первинні (вихідні) норми, які встановлюють загальні основи правового регулювання: — укази і розпорядження Президента України, видані в межах його компетенції і обов'язкові до виконання на території України (ст. 106 Конституції України) — акти (постанови) Верховної Ради України нормативного характеру. Як правило, це постанови про порядок введення в дію того чи іншого закону — акти (постанови та розпорядження) Кабінету Міністрів України, видані в межах його компетенції. Ці постанови є самостійними загальними актами управління, поширюються на всю територію країни і, відповідно до закону (за галузями, групами галузей тощо), можуть поширюватися на все населення (ст. 1 1 7 Конституції України) • набувають чинності через 10 днів після їх офіційного обнародування, якщо інше не визначено самими указами і розпорядженнями, але не раніше дня їх опублікування в офіційному друкованому виданні • набувають чинності через 10 днів після їх офіційного обнародування , якщо інше не визначено самими актами, але не раніше дня їх опублікування в офіційному друкованому виданні 1) не визначають прав і обов'язків громадян • набувають чинності з моменту їх прийняття, якщо більш пізній строк набрання ними чинності не передбачений у самих актах; 2) визначають права і обов'язки громадян • набувають чинності не раніше дня їх опублікування в офіційних друкованих виданнях