Реакція Лібермана - Шторха - Моравського

Виконання аналізу. Невеличку пробу поміщають на порцелянову пластинку, змочують декількома краплями оцтового ангідриду і додають одну краплю сірчаної кислоти (ρ = 1,84 г/см³) так, щоб вона потрапила в рідину. Відзначають забарвлення рідини і поверхню полімеру й спостерігають зміну забарвлення прот ягом 30 хв.

Забарвлення полімерів за реакцією Лібермана - Шторха - Моравського подані в табл 5 (див додаток).

ІДЕНТИФІКАЦІЯ ПОЛІМЕРІВ

Ідентифікація полімерів - установлення тотожності полімеру з відомими сполуками за достатнім числом ознак. Для ідентифікації полімеру необхідно більше параметрів ніж дня ідентифікації низькомолекулярної сполуки. Варто враховувати ряд чинників, що значно ускладнюють інтерпретацію отриманих даних: полімери містять молекули різноманітної довжини, що можуть мати різноманітні кінцеві групи, розгалуження в ланцюзі макромолекули,різноманітний стереохімічний устрій ланцюгів і т.п. Більшість полімерів погано розчинні, причому розчинність неоднакових по довжині й розгалуженості молекул одного полімеру може бути різноманітною.

Для порівняно повної ідентифікації полімеру необхідно встановити хімічний склад, приналежність до високомолекулярних сполук, молекулярну вагу і молекулярно-ваговий розподіл, види кінцевих і бічних груп, приналежність до типу лінійних, розгалужених або тривимірних полімерів, ізомерію основного ланцюга. Для систематичної ідентифікації полімери поділяють на сім груп і потім ідентифікують кожну групу:

1. полімери, розчинні у воді;

2. полімери, що містять галоген (якісна проба на галогени позитивна);

3. полімери, що містять азот (якісна реакція на азот позитивна);

4. полімери, отримані на основі фенолу (у продуктах деструкції присутній фенол);

5. полімери, що містять складноефірні групи (коефіцієнт омилення 100 мг/г або якісна реакція на карбонові кислоти позитивна);

6. полімери типу простих ефірів (у продуктах деструкції є альдегід або якісна проба Лібермана - Шторха - Моравського позитивна);

7. полімери на основі вуглеводнів.

ВОДОРОЗЧИННІ ПОЛІМЕРИ

До найбільш поширених водорозчинних полімерів належать поліакриламід, полівініламін, поліакролеїноксим, полівініловий спирт, сополімери метакриламіду і метакрилової кислот, метилметакрилата і метакрилової кислоти, вінілацетату і малеїнової кислоти, водорозчинні поліефіри (поліетиленоксид, полідіоксолан), похідні целюлози: метилцелюлоза, карбоксимегилцелюлоза, оксиетилцелюлоза (гідроксиетилцелюлоза). Для водорозчинних полімерів характерна наявність у ланцюзі макромолекул функціональних гідрофільних груп(гідроксильних, карбоксильних, амідних, сульфогруп та ін.). Усі вони – лінійні полімери, спроможні утворювати клейкі в'язкі водяні розчини, а після висихання давати тривкі клейкові плівки.

Усі водорозчинні полімери являють собою порошки білого або жовтого кольору.

Поліакриламід

При нагріванні поліакриламіду з диметилоксалатом і тіобарбітуровою кислотою утвориться речовина червоного кольору. Цю реакцію дають сполуки, що містять азот і виділяють аміак при нагріванні до 160 °С. Аміак із диметилоксалатом утворює оксамід:

(СООСН₃)₂ + 2NН₃ →(СONН₂)₂ + 2СН₃ОН

Оксамід при сухому нагріванні з тіобарбітуровою кислотою утворює продукт темно-червоного кольору.

Виконання аналізу. Невеличка кількість твердої досліджуваної речовини або залишку після її випарювання поміщають у пробірку і додають декілька міліграмів диметилоксалату і тіобарбітурової кислоти, після чого нагрівають на гліцериновій бані при 130 - 160 °С. На позитивну реакцію вказує утворення продукту червоного кольору, стійкого протягом 1 - 3 хв.

Полівініламін

Полівініламін дає позитивну реакцію при нагріванні з диметилоксалатом і тіобарбітуровою кислотою (див. вище)

Сополімери метакрнламіду і метакрилової кислоти

Сополімери метакрнламіду і метакрилової кислоти виявляють за реакціями з фуксином, диметилоксалатом і тіобарбітуровою кислотою і реакцією Мано.