218 Особливості географії туризму з метою відпочинку і розваг

Туристські потоки з метою відпочинку і розваг є найбільш масовими і визначають географічну структуру міжнародного туризму. Вони зароджуються в країнах Європи, Північної Америки, Азійсько-Тихоокеанського регіону і водночас тяжіють до них.

Особливістю туризму з метою відпочинку і розваг є те, що внутрішньорегіональні поїздки, переважно в сусідні країни, переважають над міжрегіональними. В Європі на внутрішньорегіональні туристські потоки припадає близько 90 % всіх вибуттів, в Америці та Азійсько-Тихоокеанському регіоні — майже 75 %. Лише в структурі виїзного туризму в Південній Азії переважають міжрегіональні поїздки.

Найбільший ринок туризму з метою відпочинку і розваг сформувався в Європі. Особливо виділяються два її субрегіони — Західний та Південний, на які припадає понад 60 % усіх туристських прибуттів регіону. Тут формуються основні європейські потоки туристів і водночас сюди ж і спрямовуються. На Західну Європу припадає 34,4 % усіх туристських прибуттів у регіоні, на Південну — 29,4 %, на Центральну і Східну — 21,9 %, на Північну — 10,8 %, на Північне Середземномор'я — 3,4 %.

Інша особливість міжнародного туризму з метою відпочинку і розваг проявляється в меридіальному спрямуванні туристських потоків: туристи з північних країн охоче відпочивають на узбережжях теплих морів. Американці й канадці є головними відвідувачами курортів країн Карибського регіону. В Європі купально-пляжний туризм сконцентрований у Середземномор'ї. Тут проводять відпустки норвежці, данці, фінни, шведи, ірландці.

Найбільш відвідувана туристична країна Європи і світу — Франція. На старому континенті вона приймає кожного п'ятого відпочивальника. Найбільш інтенсивно туристичний обмін здійснюється з Німеччиною та Великою Британією.

Розвивається обмін туристами між колишніми метрополіями та їхніми колоніями, чому сприяють відсутність мовного бар'єра та традиційно міцні зв'язки, передусім в економічній та культурній сферах. Англійці і нідерландці, іспанці й португальці виявляють інтерес до історичного минулого і сучасного колишніх колоній. Португальці заощаджують кошти для того, щоб побачити Бразилію, а бразилійці намагаються хоч раз ужитті відвідати Португалію, оскільки для багатьох з них ця країна є історичною батьківщиною. У1996 р. кожен третій європеєць, який ступив на Африканський континент, був французом. Більшість із них обирали відпочинок в Марокко і Тунісі. Ця особливість просторового розподілу туристських потоків виявляється не тільки в Африці. У Південну Азію туристів з Англії прибуває вдвічі більше, ніж з інших європейських країн, причому переважно ці туристські потоки спрямовані в колишні англійські колонії — Індію та Шрі-Ланку.

219. Особливості лікувально-оздоровчого туризму

Лікувально-оздоровчий туризм має ряд відмінних рис:

1. Перебування на курорті має бути не менше 21 дня, інакше лікування виявиться неефективним.

2. Лікування на курортах досить дорого, тому воно розраховане в основному на багатих клієнтів або на хворих, за яких оплачує держава або підприємства.

3. На курорти їдуть, в основному, люди старшого віку, які роблять свій вибір між курортами, що спеціалізуються на лікуванні конкретних захворювань, і курортами змішаного типу, які сприяють загальному відновленню сил.

У світі виділяють 4 типи курортів:

• Бальнеологічні - головним лікувальним фактором використовуються природні мінеральні води

. • Грязьові - прив'язані до родовищ лікувальних грязей.

• Кліматичні - лісові, гірські, приморські, кліматокумисолечебние.

• Перехідні - використовуються відразу декілька природних лікувальних факторів.

В Європі основні центри лікувально-оздоровчого туризму розташовані в Східній і Центральній Європі. Колишні соціалістичні країни мають багаті традиції санаторно-курортної справи, використовують сучасні методи профілактики хвороб, лікування і реабілітації хворих, розташовують багатющими цілющими природно-кліматичними ресурсами.

Серед країн із санаторно-куротним послуг провідне місце займає Чехія. Цю країну щорічно відвідують понад 50 тис. осіб для лікування із понад 70 країн світу. Найбільш відомими чеськими курортами є Карлови-Вари, один з найстаріших в Європі курортів Тепліце, 1-й у світі радоновий санаторний курорт Яхимов, курорт Янський-Лазне з першим в світі санаторієм з лікування дитячого паралічу, Маріанські-Лазне, Лугачевице та інші.Курорти розширюють можливості для занять активним відпочинком, культурним дозвіллям, розважальними і пізнавальними заходами. Чеські курорти проводять музичні фестивалі, конкурси пісні, виставки-продажі, аеробіка-марафони.

На ринку лікувально-оздоровчого туризму в Європі висока роль належить також Угорщини, яка спеціалізується на водолікувальні купанні. У країні є кілька десятків термальних джерел. Кожен третій турист, який їде до Угорщини, прибуває лікуватися на води. Основні потоки спрямовані в Будапешт і на озеро Балатон. 

У Центральній Європі найбільш популярними є бальнеологічні курорти Баден-Баден, Вісбаден, Вільдбад, Бад-Хомбург в Німеччині, Бадгастайн (створений на базі радонових джерел* в Австрії, Баден, Баг-Рагац в Швейцарії, горноклиматические в Давосі, Ароза, Санкт-Маріцці , Церматте (Швейцарія*.

Основний тип північноамериканських курортів - бальнеологічні. Вони є в багатьох штатах. 

У країнах Південної Азії, Східної та Південно-Східної Азії лікувально-оздоровчий туризм розвинений слабо.  Австралія має усіма природними ресурсами, необхідними для лікувально-оздоровчого туризму. В Африці лікувально-оздоровчий туризм набирає силу. Зростає популярність курортів Тунісу.  На північному узбережжі Африки знаходяться приморські кліматичні курорти. У Єгипті - це Хургада, визнаний туристичний центр на Червоному морі, курорт міжнародного класу Шармеш-Шейх.