96. Визначте передумови становлення і розвитку рекреації

Рекреаційна географія, як науковий напрям в економічній і соціальній географії, набуває все більшого значення.

Рекреаційна географія займається вивченням умов формування, розвитку та розміщення територіально-рекреаційних комплексів (ТРК) та систем організації діяльності людей поза робочим часом, зокрема географією відпочинку (лікувально-оздоровчими системами) і туризму в різних регіонах і країнах світу.

Рекреація - явище достатнє древнє. Історики свідчать про велику любов до подорожей фінікійців і еллінів. Відомо.що кожний олімпійський рік сотні судів відправлялися від пристаней численних міст - колоній Древньої Греції на берегах Середземного і Чорного морів, щоб приблти в Олімпію до початку серпня, коли там відбувалося відкриття ігор і літературних фестивалів. Знатні римляни робили поїздки для лікування на термальних джерелах. Відвідування завойованої Греції, що вважалася центром світової культури, для знатного римлянина було обов'язковим. Усередньовіччі широко поширюється паломництво. Наприкінці XVIIстоліття представників імущих класів європейських країн, що відвідували закордонні країни з цікавості і ледарства, сталі називати туристами.

Після промислової революції з появою залізниць і пароплавів велик}' популярність здобувають європейські курорти - на морському узбережжі Італії і Франції, у горах Швейцарії й у мінеральних джерел. Популярними стають такі відомі курорти, як Ніцца. Монте-Карло, Віші, Баден-Баден, Карлсбад (Кардові Вари). Відпочинок на цих курортах був привілеєм англійських лордів і банкірів, німецьких баронів і фабрикантів, російських дворян, індійських магараджею й американськими плантаторами, тобто імущих шарів населення.

Подальше розширення міжнародних економічних зв'язків, що виражалися в першу черту в розвитку світової торгівлі, привело до збільшення світової рухливості населення. Ще великим ростом рухливості населення супроводжувалося посилення міжрайонних господарських і культурних зв'язків усередині окремих країн. Активізація як світових, так і внутрішньодержавних господарських зв'язків сприяла зародженню такої форми подорожей, що у майбутньому (у період після другої світової війни) стануть називати масовим туризмом.

Згідно більшості дослідників туризму, перші туристські подорожі були організовані англійськими підприємцем Томасом Куком спочатку по території Англії.а за тим і за її межами. Відома, таким чином, точна дата проведення першої організованої міжнародної туристської подорожі - у 1863 р. група англійських туристів відвідала Щвейцарію. Однак і в цей час закордонні туристські поїздки були через свою дорожнеч}' доступні лише обраним.

Поява автомобіля ще більше збільшує рухливість населення і «скорочує» відстані. Традиційні курорти в двадцяті роки нашого століття стають тісними. З'являються нові курорти в Італії, Франції, США - Канни, Сен-Тропез. Ріміні, Сан-Ремо, Майамі.

Якісне зрушення в характері рекреації відбувається в період між першою і дрзтий світовими війнами: поїздки починають починатися не тільки для розваги і лікування, але і з пізнавальними цілями. Підсилюється тяга до безпосереднього знайомства з природними, культурно-історичними, архітектурними й іншими скарбами своєї країни й інших країн світу. І все-таки туризм не носив ще масового характер)", хоча вже і не був туризмом одинаків. У туризм утягують досить широкі шари інтелігенції.

Після другої світової війни, наприкінці 40-х років, починається сучасний етап у розвитку внутрішнього і міжнародного туризм}'.

Про динамічність рекреації красномовно говорять статистичні дані розвитку міжнародного туризму: у 1950 р. число іноземних туристів у світі досягало 25 млн.чоловік. у 1970 р. - 169, у 1973 р. - 213 млн.чоловік. очевидно, до 1980 р. у міжнародний туризм буде затучено 300-350 млн. людина. У середньому чисельність іноземних туристів щорічно зростає на 10%.