Розділ іі. Характеристика об’єктів залізничного транспорту

2.1. Вузькоколійні об’єкти залізничного транспорту.

2.1.1. Вузькоколійна залізниця Антонівка – Зарічне

Вузькоколійна залізниця «Антонівка — Зарічне» — одна з трьох діючих в Україні вузькоколійних залізниць з пасажирським рухом (дві інші: Рудниця — Голованівськ та ділянка Виноградів — Іршава так званої Боржавської залізниці). Довжина залізниці — 106 кілометрів. Вузькоколійну залізницю Антонівка — Зарічне в народі називають «Поїздок» або «Кукушка» начебто за те, що до тепловозів серії ТУ тут використовували тепловози серії КУ. В засобах масової інформації також побутує назва «Поліський трамвай», «Поліська вузькоколійка», «Трансполіська магістраль».

Точна дата початку будівництва залізниці невідома, орієнтовно — 1895 рік. Спершу вузькоколійка призначалася для вивозу деревини. Тоді була побудована гілка від Антонівки до станції Кухітська Воля. Лісовозна залізниця особливого стратегічного значення набула під час Першої світової війни, тож було відкрито ще гілку Хиночі — Дубровиця — Висоцьк. За деякими даними, вузькоколійкою доправляли тоді також і торф.

Уряди УНР та Гетьманату протягом свого недовгого володарювання на Поліссі жодним особливим чином залізницю не використовували. Натомість у 1919–1939 рр. цим активно займалися польські власті — на Захід возили ліс, дьоготь,смолу, картопляний спирт. У цей час вузькоколійка мала польський рухомий склад.

Під час Другої світової війни була зруйнована (також є дані про використання вузькоколійки німцями, які проклали гілку на Кухітську Волю). Перші ділянки залізниці були відновлені орієнтовно 1946 року. Вона належала Народному комісаріату шляхів сполучення (НКШС), згодом Міністерству шляхів сполучення (МШС). Ділянку Хиночі — Дубровиця так і не відновили, за іншими даними — закрили у 1950-х рр. Була також лінія Дубровиця — Висоцьк (19 км). Діючу ділянку Антонівка — Кухітська Воля 1957 року передали Сарненському ліспромгоспу на 10 років.

У цей час основним вантажем була деревина, заготовлювана в районі Хиночі і Білого. Тоді ж побудували ділянкуТиховиж — Локниця (17 км), а незабаром розібрали ділянку Тиховиж — Кухотська Воля. Можливо, були також тимчасові гілки і «вуса» до місць лісозаготівлі. У 1967 році — вузькоколійку повернули у структуру МШС, а 1968 року, з побудовою 18 км ділянки Локниця — Зарічне, вона отримала свій сучасний вигляд. У 1970—1980-х роках парову тягу замінили на тепловозну (у різний час працювали тепловози ТУ2 під номерами 039, 044, 050, 062, 070), а старі вагони Pafawag — на нові ПВ-51, виробництва Демихівського заводу (Московська область, РФ). В Антонівці побудовали нове депо, а також перевантажувальний (з вузької колії на широку)комплекс з великим козловим краном. Вантажний рух тоді був досить жвавим, перевозил вантажіпідприємств Зарічного, сушильного заводу в Острівську та інші місця. Новий рухомий склад (переважно вантажні вагони) надходив з Демихова до кінця 1980-х рр.

Економічна криза 1990-х рр. припинила вантажний рух. Майже всі тепловози були порізані, постало питання про закриття залізниці. Але оскільки для багатьох населених пунктів вузькоколійка є фактично єдиним зв'язком зі світом, вона функціонує й досі.

Місцевість, через яку проходить залізниця дуже мальовнича: ліси, поля, болота, озера — тому тепер вузькоколійкою проводять екскурсії для українських та іноземних туристів [8] .

У мультимедійному проекті 2007 року «Сім чудес Рівненщини» Вузькоколійна залізниця Антонівка — Зарічне посіла 1-е місце [9] .

Спеціальний проект Володимирецької та Зарічненської районних рад під умовною назвою «Поліський трамвай» став переможцем Всеукраїнського конкурсу проектів і програм місцевого самоврядування (2008). Його кошторисна вартість — 730 тис. грн. Коштом проекту створено сайт, видано рекламну продукцію, провели в Антонівці фестиваль «Бурштиновий шлях», відкрили там музей вузькоколійки. Планують створити в Антонівці вагони-готелі для туристів. Кожну з 15 зупинок буде оригінально облаштовано. Наприклад, у Володимирці буде бурштиновий музей просто неба, а в новій церкві Каноничів — бурштиновий іконостас [10].

З Антонівки до Зарічного щодня о 07:05 вирушає пасажирський поїзд, який, як правило, складається з тепловоза ТУ2 і 2-x або 4-х вагонів ПВ-51. Поїзд на посадку подається шляхом осаджування рухомого складу на тупикову колію до пасажирської платформи, зразу біля будівлі антонівського вокзалу. Час у дорозі — 4 години 2 хвилини. Об 11:07 поїзд прибуває на станцію Зарічне. Середня швидкість — 26,5 км/год. Під час руху поїзд робить три проміжні зупинки та проходить через 17 населених пунктів (включно з кінцевими зупинками). За словами очевидців, потяг може зупинитися «на вимогу». У зворотному напрямку від станції Зарічне поїзд відходить о 14:03, прибуваючи в Антонівку о 18:05. Вузькоколійка не працює по четвергам. Розклад руху наведено в таблиці:

Таблиця 1.1.