- •Атрактивні об’єкти залізничного транспорту в Україні та їх перспективне використання в рекреаційно-туристичній діяльності
- •Розділ і. Теорія і методологія питання дослідження
- •1.1. Історія розвитку залізниць
- •1.2. Подорожі залізницею
- •1.3. Організація залізничних подорожей
- •Розділ іі. Характеристика об’єктів залізничного транспорту
- •2.1. Вузькоколійні об’єкти залізничного транспорту.
- •2.1.1. Вузькоколійна залізниця Антонівка – Зарічне
- •Розклад руху поїздів по лінії Антонівка – Зарічне
- •2.1.2. Вузькоколійна залізниця Виноградово – Хмільник (Боржавська)
- •2.1.3. Гайворонська вузькоколійка
- •2.1.4. Вигодська вузькоколійка (Карпатський трамвай)
- •2.2. Ширококолійні об’єкти залізничного транспорту.
- •2.2.1. Під’їздна колія до Оржівського док
- •2.2.2. Залізниця Ужгород – Самбір
- •2.2.3. Залізниця Яремче – Рахів
- •2.2.4. Залізниця Черкаси – Золотоноша
- •Розділ ііі. Використання об’єктів залізничного транспорту в туристичній діяльності
- •3.1. Чинні розробки екскурсійних маршрутів по об’єктах залізничного транспорту
- •3.2. Власні проекти екскурсійних маршрутів по об’єктам залізничного транспорту
- •3.2.1. Проект екскурсії по Гайворонській вузькоколійці
- •3.2.2. Проект екскурсії по залізничній гілці Ужгород – Самбір
- •3.2.3. Проект екскурсії по залізничній гілці Рахів – Яремче
- •3.2.4. Проект екскурсії по зілізничній гілці Золотоноша – Черкаси
- •Висновки
- •Список використаної літератури
- •Додатки
2.1.4. Вигодська вузькоколійка (Карпатський трамвай)
Вигодська вузькоколійна залізниця (сучасна рекламна назва — Карпатський трамвай) — мережа гірськихвузькоколійних залізниць (ширина колії — 750 мм) в Українських Карпатах — поблизу смт Вигода Долинського районуІвано-Франківської області. Побудована в XIX столітті для вивозу деревини з гір. Нині діє і за первісним призначенням, і як туристичний маршрут.
У другій половні XIX століття почався інтенсивний розвиток промисловості у Австро-Угорщині, зокрема й у Галичині. ВУкраїнських Карпатах зріс обсяг вирубування дерев і постачання деревини в усі регіони імперії. Тому виникла потреба у вдосконаленні методів її транспортування. У 1890 заходами власника місцевих лісопилень барона Леопольда Поппера фон Подгарі збудували вузькоколійну залізницю довжиною 3 км від Вигоди до тартаку у Старому Мізуні. Громада села Старий Мізунь не дозволила будувати залізницю лівим берегом, де були сільські городи. Тому колію проклали правим берегом. Спочатку використовували кінну тягу, а на початку ХХ століття перейшли на парову.
Перед Першою світовою війною барон Поппер продав вузькоколійку британському акціонерному товариству «Сільвінія». 19 лютого1918 краківська фірма «Фальтер і Даттнер» почала проектування продовження залізниці зі Старого Мізуня далі долиною Мізуньки. Роботи закінчилися у 1920 році. Головну лінію продовжили до урочища Соболь; були також збудовані відгалуження. Окрім основного призначення — перевезення деревини, лінію використовували у туристичних цілях. У тогочасній пресі час від часу навіть з'являлися відповідні рекламні повідомлення. Лісоруби найчастіше виїздили на лісозаготівлю в понеділок вранці, а поверталися додому в п'ятницю увечері. Проте кожної середи до них залізницею приїздили їхні дружини. Перед Другою світовою війною «Сільвінія» планувала будувати ширококолійну залізницю як продовження «Карпатського трамваю» через Торуньський перевал до Хуста. Проте цей проект не був реалізований через відсутність коштів. У 1913 німецька компанія «Оренштайн і Коппель» (нім. Orenstein & Koppel) почала будівництво другої вузькоколійки в долині річки Свіча довжиною 21 км. Вона пролягла від Вигоди до Людвиківки.1914 року, через початок Першої світової війни будівництво зупинилося. 1936 року лінію продовжили — вона розгалужилась і відтак закінчувалася станціями «Бескид» і «Свіча» (поблизу теперішньої межі Івано-Франківщини та Закарпаття).
1939 року лінія мала довжину 65 км. Потяг вирушав із Вигоди о 8:45 і прибував на станцію «Свіча» о 10:30; вирушав зі «Свічі» о 16:30 і прибував у Вигоду о 18:00. Курсував лише у робочі дні. Швидкість руху становила близько 25 км/год.
Після Другої світової війни для відновлення шахт Донбасу потрібно було багато деревини. Тоді поблизу Вигоди її заготовляли щорічно 700 тис. куб. м. В цей час дві вузькоколійки об'єднали в одну, почали активне будівництво відгалужень. Довжина «Карпатського трамваю» сягнула 180 км. Використовували паровози типу «ГР» і вагони «Ваймер». У 1970-1980-х роках обсяг лісозаготівель знизився, і залізниця почала занепадати. На початок 1990-х довжина колій становила 135 км. Сильні повені 1998 року знищили половину колії.
З 2000 лінію вздовж Мизунки експлуатують за первісним призначенням. Нею регулярно курсують вантажний потяг, потяг, що перевозить лісорубів та туристичний поїзд «Карпатський трамвай». «Карпатський трамвай» експлуатує фірма «Уніплит». З 2004 року його використовують і в туристичних цілях. Парк «Карпатського трамваю» сьогодні складається з автомотриси ТУ6П-0037, двох пасажирських вагонів і відкритої платформи. Сучасний маршрут пролягає від селища Вигода через лісоділянку та селище лісорубів Міндунок (Солотвинський) до урочища Сенечів (поблизу села Сенечів), проходячи понад річкою Мізунка.
Поблизу виїзду з містечка Вигода встановлено пам'ятник Карпатському трамваю — паротяг ВП-4 випуску 1948 року (саме такий раніше працював на лінії). Нині з двох гілок у робочому стані залишається одна — в напрямку с. Мізунь. В напрямку с. Мислівка рейок практично вже немає — розібрали та здали на металобрухт. Занепад вузькоколійки стався через роздріблення лісогосподарств теперішнім керівництвом і перехід на вивезення лісу вантажівками, що сильно шкодить довкіллю, зокрема річкам і потокам. Залишки довоєнних рейок можна знайти в глухих закутках біля урочища Кругла Млака [15].
