Дисципліна «Цивільні договори в банківській діяльності»

6. Павленко 30.11.2011 р. уклав з банком договір банківського вкладу на 1 рік з розміром процентної ставки 20 % річних. Але через три місяці після укладення договору, банк надіслав йому листа, в якому зазначив, що в зв’язку з погіршенням економічної ситуації в країні, 01.04.2012 року буде застосовуватись процентна ставка 18%.

Чи правомірні дії банку?

Відповідно до ч.3 ст. 1061 ЦК України «Встановлений договором розмір процентів на строковий вклад або на вклад, внесений на умовах його повернення у разі настання визначених договором обставин, не може бути односторонньо зменшений банком, якщо інше не встановлено законом.»

Відповідно до ч.4 ст. 1061 ЦК України «Умова договору щодо права банку змінювати розмір процентів на строковий вклад в односторонньому порядку є нікчемною.»

Тобто, дії банку є неправомірними.!

Дисципліна «Актуальні питання зобов’язального права»

6. Коваленко домовився з бригадою підрядчиків про виконання євроремонту в його 3-кімнатній квартирі. Договір містив, зокрема, такий пункт, згідно з яким позов до підрядчиків у разів порушення умов договору може бути заявлено протягом 5 років від часу прийняття замовником роботи.

Чи допущено порушення юридичних норм, які регулюють позовну давність?

Відповідно до ч.1 ст. 259 ЦК України «Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.» Порушення юридичних норм, які регулюють позовну давність не допущено.

Дисципліна «Теорія договірних зобов’язань»

6. Громадянин Бєлов передав у власність громадянина Заварського будинок, уклавши з ним договір довічного утримання догляду. Протягом п’яти місяців Заварський належним чином доглядав Бєлова. Одного вечора, коли Бєлов відвідував свого друга, сталася пожежа: біля будинку зайнявся автомобіль. У результаті цього будинок було дуже пошкоджено. Наступного ранку Заварський повідомив Бєлова про відмову надавати утримання далі з причини значного пошкодження будинку. Оскільки, договір довічного утримання догляду Бєлов розривати відмовився, Заварський звернувся до суду з позовом про розірвання договору.

Чи задовольнить позов Заварського суд?

Відповідно до ч.3 ст. 754 ЦК України «Втрата (знищення), пошкодження майна, яке було передане набувачеві, не є підставою для припинення чи зменшення обсягу його обов'язків перед відчужувачем.» Тобто, підстави для розірвання договору відсутні!

Актуальні питання цивільного права

7.Петращук на своєму городі знайшов глечик з старовинними монетами. Бажаючи отримати гроші від продажу монет, Петращук здійснив кілька спроб продати монети, але не знайшов покупців. Через кілька місяців невдалих спроб Петращуку порадили віднести скарб у міліцію – в цьому випадку можна отримати винагороду. Чи підлягає виплаті винагорода, якщо підлягає, то у якому розмірі?

Відповідно до ч. 1 ст. 343 ЦКУ скарбом є закопані у землі чи приховані іншим способом гроші, валютні цінності, інші цінні речі, власник яких невідомий або за законом втратив на них право власності. Частиною другою статті 343 ЦКУ зазначено, що особа, яка виявила скарб, набуває право власності на нього.

Згідно ч. 4 ст. 343 ЦКУ у разі виявлення скарбу, що є пам’яткою історії та культури, право власності на нього набуває держави. У даному випадку старовинні монети, які знайшов Петращук, підпадають під памятку історії та культури. Особа, яка виявила такий скарб, має право на одержання від держави винагороди у розмірі до 20 % від його вартості на момент виявлення, якщо вона негайно повідомила міліції або органу місцевого самоврядування про скарб і передала його відповідному державному органу.

Отже, Петращук у разі звернення до міліції з скарбом, який він знайшов, має право на винагороду у розмірі 20 % від вартості.

Цивільно-правове регулювання медичних послуг

7. Марченко була невиліковно хвора і страждала від нестерпного болю. Лікар, для того щоб прискорити смерть хворої відімкнув її від апаратів життєзабезпечення. Марченко померла. Дайте правову оцінку діям лікаря. Що таке евтаназія, та які її види?

Конституція України у ст. 27 закріплює, що кожна людина має невідємне право на життя. Ніхто не може бути свавільно позбавлений життя. Обовязок держави – захищати життя людини.

Відповідно до ч. 1 ст. 52 Основ законодавства про охорону здоров’я, медичні працівники зобов’язані надавати медичну допомогу у повному обсязі хворому, який знаходиться в критичному для життя стані. У ч. 3 ст. 52 цього ж Закону зазначено, що медичним працівникам забороняється здійснення еутаназії – навмисного прискорення смерті або умертвіння невиліковно хворого з метою припинення його страждань.

У Цивільному кодексі України закріплено заборону задовольняти прохання фізичної особи про припинення її життя (ч. 4 ст. 281).

Медицина виділяє пасивну і активну евтаназію. Пасивна евтаназія передбачає припинення надання лікування\допомоги, що прискорює смерть пацієнта.Активна евтаназія передбачає введення пацієнту певних лікарських препаратів, які визивають швидку і безболісну смерть.

Отже, аналізуючи дану ситуацію, дії лікаря є неправомірними і кваліфікуються як вбивство, оскільки він порушив норму закону і самовільно позбавив людину життя.

Актуальні проблеми трудового права

7. Під час укладення трудового договору з Г. Балюком про його роботу на посаді інженера-конструктора І категорії конструкторського бюро начальник відділу кадрів запропонував внести до договору такі умови:

- про режим роботи;

- про розмір оплати праці;

- про дотримання правил внутрішнього трудового розпорядку;

- про зобов’язання Г. Балюка протягом перших двох років роботи не використовувати щорічну відпустку;

- про зобов’язання не брати участі у страйках;

- про зобов’язання не працювати за сумісництвом в інших роботодавців;

- про зобов’язання після звільнення не працювати на підприємствах зі схожими профілем діяльності і видами виробництва протягом двох років;

- не розголошувати відомостей, які становлять державну та комерційну таємницю;

- не рідше одного разу у квартал робити раціоналізаторські пропозиції чи винаходи.

Чи правомірними є пропозиції начальника відділу кадрів? Які із наведених умов можуть мати місце при укладенні трудового договору?

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Згідно ч. 2 ст. 2 КЗпП працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.

Статтею 21 КЗпП зазначено, що трудовий договір є угодою між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Як вказано в нашій ситуації, начальник відділу кадрів при прийомі на роботу запропонував внести в трудовий договір певні умови. Однак досить цікавим є те, що у чинному КЗпП не зазначається необхідності включати в трудовий договір інформацію, яка є необхідною для регулювання трудових відносин. Проте в проекті ТК законодавець передбачив дану норму. Так, обов’язковими умовами, без яких трудовий договір не може вважатись укладеним, відповідно до п.2 ст.40 проекту ТК є:

• місце роботи (із зазначенням для роботодавця — юридичної особи структурного підрозділу);

• час початку дії трудового договору, а у разі укладення трудового договору на визначений строк також тривалість цього строку та підстави для укладення строкового трудового договору;

• трудова функція, яку виконуватиме працівник: найменування професії, спеціалізації, кваліфікації, посади відповідно до встановленої класифікації професій та кваліфікаційних характеристик;

• умови оплати праці;

• режим праці та відпочинку, якщо він відрізняється від загальних правил, встановлених у даного роботодавця;

• охорона праці.

Відповідно до ч. 3 ст. 32 проекту Трудового кодексу до додаткових належать усі інші умови трудового договору, зокрема ті, що стосуються умов праці, випробування, застережень щодо нерозголошення комерційної таємниці та іншої захищеної законом інформації, професійної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації працівника тощо. Додатковими умовами можуть встановлюватися обов’язки роботодавця щодо поліпшення умов праці, виробничого побуту, умов відпочинку, надання працівникові соціально-культурних, соціально-побутових благ.

Однак у даному випадку є певні розбіжності. Наприклад, зобов’язання Г. Балюка протягом перших двох років роботи не використовувати щорічну відпустку є недоречною, оскільки відповідно до ст. 2 Закону України “Про відпустки” право на відпустки мають громадяни України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи.

Наступна умова – зобов’язання не брати участі у страйках. Її варто не зазначати, тому що відповідно до ст. 44 Конституції України ті, хто працюють, мають право на страйк для захисту своїх економічних і соціальних інтересів.

Умова про зобов’язання не працювати за сумісництвом в інших роботодавців також не відповідає нормам закону, так як, в п.2 ст.21 КЗпП, зазначається, що працівник має право реалізувати свої здібності шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах.

Оскільки трудовий договір укладається між працівником і роботодавцем, тому начальник відділу кадрів не може вносити пропозиції щодо умов договору.

Отже, пропозиції начальника відділу кадрів є неправомірними, оскільки суперечать нормам законодавства. При укладенні трудового договору можуть мати місце такі умови: про режим роботи; про розмір оплати праці; про дотримання правил внутрішнього трудового розпорядку; не розголошувати відомостей, які становлять державну та комерційну таємницю.

Цивільні договори в банківській діяльності

7. Коли Михайлу Кириченко виповнилося 16 років, бабуся на день народження йому подарувала 10 000 грн., які внесла на депозитний рахунок банку «Банк Надія» строком на 3 роки. Через 2 місяці Михайло зняв 3 500 грн. і придбав собі телефон. Чи правомірно вчинили працівники банку, видавши гроші Михайлу Кириченко?

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Цивільного кодексу України фізична особа у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років (неповнолітня особа) має право: самостійно розпоряджатися своїм заробітком, стипендією або іншими доходами; самостійно здійснювати права на результати інтелектуальної, творчої діяльності, що охороняються законом; бути учасником юридичних осіб, якщо це не заборонено законом або установчими документами юридичної особи, самостійно укладати договір банківського вкладу (рахунку) та розпоряджатися вкладом, внесеним нею на своє ім’я (грошовими коштами на рахунку).

В нашому випадку, Михайло Кириченко, якому виповнилось 16 років має неповну цивільну дієздатність згідно законодавства і має право самостійно знімати і користуватись власним доходом у банку.

Отже, працівники банку вчинили правомірно, видавши гроші Кириченко, посилаючись на положення Цивільного кодексу України.

Актуальні питання зобов’язального права

7. Петренко передав Піщуку у тимчасове безоплатне користування електродриль для виконання робіт по облаштуванню квартири. Строк користування визначений не був. Через кілька днів Петренко звернувся до Піщука з вимогою негайно повернути електродриль, оскільки він йому був потрібен. Коли Піщуку необхідно повернути електродриль?

В даному випадку передача майна у тимчасове безоплатне користування підпадає під договір позички. Відповідно до ч. 1 ст. 827 ЦКУ за договором позички одна сторона (позичкодавець) безоплатно передає або зобов’язується передати другій стороні (користувачеві) річ для користування протягом встановленого строку.

Згідно ч. 1 ст. 831 ЦКУ якщо сторони не встановили строку користування річчю, він визначається відповідно до мети користування нею. У п. 1 ч. 2 ст. 834 ЦКУ позичкодавець має право вимагати розірвання договору і повернення речі у разі, якщо у зв’язку з непередбаченими обставинами річ стала потрібною йому самому.

Отже, якщо за усним договором строку не було встановлено, то електродриль підлягає поверненню Піщуком на першу вимогу Петренка, якщо вона йому стала потрібною.

Теорія договірних зобов’язань

7. Баринов за договором позики передав Копачу в борг 2000 грн. строком на 5 місяців. При укладенні договору були присутні їх спільні знайомі – Никоненко та Фурсов, а останній ще й заявив, що він поручається за Копача. Гроші Копач не повернув, посилаючись на тимчасові матеріальні труднощі. Фурсов пояснив, що зараз він вже не підтримує дружніх стосунків з Копачем, тому й гроші повертати не буде. Через півроку Баринов звернувся до суду з заявою про стягнення боргу. Чи підлягає позов Баринова задоволенню?

Відповідно до ч. 1 ст. 553 ЦКУ за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов’язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов’язання боржником. Частиною першої статті 554 ЦКУ зазначено, що у разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Отже, в даному випадку, позов Баринова підлягає задоволенню, Фурсов та Копач відповідають перед Бариновим як солідарні боржники і немає значення те, що Фурсов не підтримує дружніх стосунків з Копачем.