Дисципліна «Цивільно-правове регулювання медичних послуг»

9. 12-річну Марину доставили у лікарню із нападом апендициту. Після медичного втручання стан хворої дещо покращився, але після додаткового обстеження лікарів почали наполягати на оперативному втручанні. Батьки Марини на це не погоджувалися і вирішити забрати дитину додому. Завідувач хірургічним відділенням дав на це згоду. Через 2 дні у Марини лопнув апендицит, їй зробили дуже складну операцію і вона довго лікувалася у лікарні.

Чи вірними були дії батьків та завідувача? Дайте юридичний аналіз ситуації.

Відповідно до ст. 43 Основ Законодавства про охорону здоровя Згода інформованого відповідно до статті 39 цих Основ пацієнта необхідна для застосування методів діагностики, профілактики та лікування. Щодо пацієнта віком до 14 років (малолітнього пацієнта), а також пацієнта, визнаного в установленому законом порядку недієздатним, медичне втручання здійснюється за згодою їх законних представників.

Згода пацієнта чи його законного представника на медичне втручання не потрібна лише у разі наявності ознак прямої загрози життю пацієнта за умови неможливості отримання з об’єктивних причин згоди на таке втручання від самого пацієнта чи його законних представників.

Якщо відсутність згоди може призвести до тяжких для пацієнта наслідків, лікар зобов'язаний йому це пояснити. Якщо і після цього пацієнт відмовляється від лікування, лікар має право взяти від нього письмове підтвердження, а при неможливості його одержання - засвідчити відмову відповідним актом у присутності свідків.

Якщо відмову дає законний представник пацієнта і вона може мати для пацієнта тяжкі наслідки, лікар повинен повідомити про це органи опіки і піклування.

Таким чином, з точки зору моральності дії батьків були неправомірними, але в законодавстві України відсутні прямі вказівки на це. Що ж до лікаря, то він мав повідомити органи опіки та піклування про відмову батьків Марини від оперативного втручання.

Дисципліна «Актуальні проблеми трудового права»

9. Неповнолітній І. Кириленко звернувся до служби зайнятості допомогти йому в підшуканні роботи. Проте йому було відмовлено, оскільки, передусім, він сам має хоча б один раз звернутись до роботодавця з проханням про працевлаштування.

Чи обґрунтовані вимоги служби зайнятості?

Вимоги служби зайнятості необґрунтовані, оскільки законодавством України, зокрема Законом «Про зайнятість населення» та Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2013 р. не передбачена можливість відмови служби зайнятості у працевлаштуванні неповнолітнього з вказаних причин. Так, відповідно до пункту 3 Порядку Реєстрація безробітних, які звертаються за сприянням у працевлаштуванні (далі - реєстрація), проводиться центром зайнятості незалежно від зареєстрованого місця проживання чи перебування.

Також, враховуючи положення ст. 155 КЗПП, неповнолітня особа, яка досягла 15 років і звернулася до державної служби зайнятості за сприянням у працевлаштуванні, як виняток, може бути зареєстрована як така, що шукає роботу, за згодою одного з батьків або осіб, що їх замінюють.іншого виду діяльності, що підтверджено документально.