3 Рівень 1. Функції культури.

1)Пізнавальна- фіксує досягнення людства в кожну суспільно-історичну епоху. Через культуру, яка об’єднує в органічну цілісність природничі, технічні та гуманітарні знання, людина розуміє цілісну картину світу, усвідомлює своє місце та значення в ньому.

2)Інтегративна – об’єднує людей незалежно від їх національної, вікової, професійної чи іншої приналежності у певні соціальні. спільноти.

3)Комунікативна – полягає в передачі історичного досвіду поколінь через механізм спадкоємності та формування на цій підставі різних способів і типів спілкування між людьми. Цю функцію культура виконує за допомогою складної знакової системи, яка зберігає попередній досвід у мові, поняттях, обрядах, традиціях, звичаях, засобах виробництва, наукових формулах.

4)Регулятивна - реалізується через систему цінностей і норм , які є регуляторами суспільних відносин, духовними орієнтирами на кожному етапі історичного розвитку. Норми у формі звичаїв, традицій, обрядів, ритуалів є засобами пристосування цінностей до вимог життя певного історичного виміру.

5) Інформативно- трансляційна - виконує роль передачі соціокультурного досвіду як від попередніх поколінь до нащадків, так і в обміні духовними цінностями між народами.

6)Виховна – культура не лише пристосовує людину до природного і соціального середовища, а й виступає фактором саморозвитку людства.

7)Світоглядна – синтезує цілісну і завершену форму (систему) пізнавальних, емоційно-чуттєвих, оціночних та вольових частин духовного світу особистості

8) Етнозахисна – саме культура забезпечує цілісність та самобутність нації, захищає її від руйнівного впливу чужерідних елементів, що мають, як правило, іноземне походження. Цю роль виконує система культурних цінностей, традицій та звичайїв, механізм її дії спрямований на те, щоб не допустити переваги чужерідних елементів над національними, бо це неминуче поставить під загрозу національне життя народу взагалі.

9)Етноформуюча – формує неповторне і самобутнє обличчя нації, надає їй своєрідності.

Розглядають як функції культури в цілому по відношенню до суспільства, так і окремих її елементів до системи культури.

2. Роль церковних братств в Україні хvi-XVII століть.

Братства відігравали важливу роль у боротьбі проти національно-релігійного гніту. Так, у першій половині XVII ст. Львівське братства виступило проти обмеження економічної діяльності українських цехових ремісників і торговців та заборони некатоликам брати участь у міському самоврядуванні. Братства чинили опір примусовому впровадженню церковної унії.

Українські братства мали тісні зв'язки з білоруськими, де при наявності деяких місцевих особливостей цей рух в основному вилився у ті ж форми, що й на Україні. В інтересах боротьби проти експансії католицизму братства підтримували також зв'язки з православною ієрархією Близького Сходу, Греції, південнослов'янських країн. Львівське братство отримувало значну матеріальну допомогу від уряду Молдавії, з якою у нього встановилися жваві економічні та культурні взаємини.

Тісними були зв'язки братств із Росією. Так, у 1592 р. Львівське ставропігійське братство відправило до Москви своїх посланців з листами до царя Федора Івановича та боярина А. Я. Щелканова. Російський уряд не тільки прийняв посланців, а й дав значну субсидію на будівництво церкви та потреби її причту. Допомогу з Росії одержувало й Київське братство. Посилаючи в 1626 р. своїх представників до царя і патріарха Філарета з проханням про допомогу, воно заявляло, що мету своєї діяльності вбачає у боротьбі проти наступу католицизму.

Діяльність братств проходила в складних умовах. Вона зустрічала різку протидію з боку міської влади й уніатського духівництва. Київський уніатський митрополит Йосип Рутський інкримінував противникам унії те, що вони в усіх містах створили братства, видали свої закони, поставили урядовців, наклали на себе загальний податок відповідно до можливостей кожного і в такий спосіб збирали великі кошти, хоч «до братств належать люди значно нижчого стану», ніж шляхта. Активних учасників братського руху звинувачували в тому, що вони «відмовляються коритися владі магістрату, самі собі чинять нові суди і кари, під страхом вічного прокляття не дозволяють звертатися до магістрату». Справді, статути багатьох братств передбачали, що тільки виборна старшина має судити їх членів, і категорично забороняли останнім звертатися до державних судів. Отже, найактивніші братства прагнули створити органи місцевого самоврядування, протиставляючи при цьому їх установам державної влади. Така діяльність була для них одночасно певною школою політичної боротьби.

Варіант 3

1. рівень

1.Звіриний стиль характерний для мистецтва

скіфів

2. “Чорна камяниця” та вежа Корнякта збудовані у стилі

Ренесанс

3. «Слово про закон і благодать» написане

Іларіоном

4. Лук і стріли було винайдено в період

мезоліту

5. Ансамбль музичних ударних інструментів було знайдено на мізинській стоянці –

Мізино, Чернігівська обл.

2 рівень

1. Які твори посібникового характеру, перекладені з грецької мови, користувалися популярністю на Русі?

«Фізіолог», «Шестиднев», «Християнська топографія» (не знаю чи з грецької, але використовували як підручники)

2. Елементами духовної культури є:

звичаї, норми, цінності, знання, інформація, значення. До неї відносять продукти духовної діяльності людини, які існують переважно в ідеальному вигляді: поняття, уявлення, вірування, почуття і переживання, доступні свідомості і розумінню всіх людей.

3. Знаряддя праці у добу палеоліту –

деревянікиї, загострені палиці, ручні рубила зроблені з різних порід каменю, відщепи – безформні осколки кременю.

4. Національна культура –

синтез культур різних класів, соціальних верств і груп відповідного суспільства.

5. Найцінніші архітектурні пам’ятки Львова –

Костьол Марії Сніжної, Церква св. Миколая, Монастирський комплекс св. Онуфрія, П’ятницька церква, Храм Івана Хрестителя

3-рівень

1.Розвиток іконопису в Галицько-Волинській державі. Приклади ікон.

Ікони, що поширювалися в Галичині та Волині, мали візантійське чи київське походження. Згодом на Волині та Галичині постали власні школи іконопису. Його розквіт припадає на другу половину ХІІІ—ХІV ст. Особливістю іконопису цього періоду є те, що він розвивався без жорсткого контролю з боку церкви чи влади. Митці, відповідно, намагалися відшукати вираження сюжету, іноді порушуючи канони. Зображення на іконах мають легку об’ємність, чим суттєво різняться від візантійських зразків. Найстарішою іконою, що збереглася в Галичині, є фрагмент візантійської ікони «Менологія» (кінець ХІІ — початок ХІІІ ст. До найкращих зразків галицько-волинського живопису цього періоду належить чудодійна ікона Волинської Богоматері, ікона Богоматері (ХІV ст.) У Львівському музеї українського мистецтва зберігається одна з перлин галицького іконопису «Юрій Змієборець» із села Станилі.