Тема 10: Фінансування та оподаткування підприємництва

1. Джерела фінансових ресурсів підприємництва

2. Оподаткування в підприємстві

3. Механізм застосування спрощеної системи оподаткування

Література: І – 1,10,11,13

ІІ – 2,4-6,7,10,12,14

ІІІ – 2,3,6,8

Фінансові ресурси на підприємстві отримали назву «грошового капіталу». Вони є сукупністю усіх видів грошових коштів, фінансових активів підприємства.

Фінансові ресурси поділяють на власні та залучені. До власних належать засоби: а) отримані від випуску та реалізації акцій та облігацій; б) резервний капітал, який утворюється внаслідок відрахувань від прибутку та їх інвестування у виробництво; в) пайові внески членів трудового колективу; г) частина статутного капіталу, який складається із внесків засновників в оборотні фонди. Власний грошовий капітал також може збільшуватися шляхом наступних випусків акцій.

До залучених фінансових ресурсів належать капітал, який утворюється за рахунок банківського довготермінового кредиту (понад один рік) та коштів, отриманих від випуску облігацій, а також орендовані підприємством засоби праці.

Управління фінансовими ресурсами передбачає передусім оптимальне співвідношення власного і залученого капіталу, тобто раціональну структуру грошового капіталу.

З цього погляду найважливішим завданням фінансового менеджменту є досягнення самофінансування підприємства.

Самофінансування підприємства — забезпечення із власних джерел як поточних витрат, так й інвестицій у процесі фінансово-господарської діяльності підприємства.

Джерелом самофінансуваня є насамперед прискорена амортизація, тобто грошове вираження процесу перенесення вартості основних виробничих фондів на готовий продукт в міру не лише їх фізичного, а й морального зношування (морального старіння). Іншими словами, прискорена амортизація означає списання у перші роки експлуатації нових засобів праці значно більшої частини їх вартості стосовно пропорційного терміну служби. Фізичне зношування означає втрату фізичних властивостей і якостей основного капіталу, а моральне — його старіння і знецінення внаслідок появи досконаліших основних фондів, пов'язаних з НТР. Проте в Україні норми амортизації приблизно у два рази нижчі, ніж у розвинутих країнах світу.

Основними видами податків є прямі та непрямі.

Прямий податок — податок, який вилучають з доходів та майна конкретної фізичної або юридичної особи.

Непрямий податок — податок на товари і послуги, який частково або повністю переносять на їх ціну або фіксують у вигляді тарифів.

Розглянемо структуру кожного з цих видів податків.

До прямих податків належать податки з таких доходів, як заробітна плата, прибуток, відсоток, а також з таких видів майна, як земля, будівлі, цінні папери. Прямий податок з юридичних осіб — податок на прибуток підприємств (фірм, компаній, корпорацій), їх майно, на землю (земельний). Прямий податок з фізичних осіб — по-дохідний і помайновий податки з населення, податки на спадок і дари, транспортні засоби.

Основним видом непрямих податків на юридичних осіб є податок на додану вартість, тобто податок з підприємств, який вилучається на суму приросту вартості.

Платниками Єдиного податку є:

• фізичні особи, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в трудових відносинах з якими, включаючи членів їх родини, протягом року перебуває не більше 10 осіб і обсяг виручки яких від реалізації продукції за рік не перевищує 500 тис. грн.

  • юридичні особи – СПД будь-якої організаційно-правової форми і форми власності, в яких за рік середня чисельність працівників не перевищує 50 чоловік і обсяг виручки від реалізації продукцій за рік не перевищує 1 млн. грн.

Виручкою від реалізації продукції, робіт, послуг вважається сума, фактично отримана СПД на розрахунковий рахунок або в касу за здійснення операцій з продажу продукції, робіт, послуг.

У випадку продажу основних фондів виручкою від реалізації вважають різницю між сумою, отриманою від реалізації цих фондів, та їх залишковою вартістю на час продажу

Для переходу на єдину систему оподаткування, обліку і звітності СПД повинен подати письмову заяву до ПО за місцем державної реєстрації, де він обов’язково повинен вказати, яка ставка ЄП ним вибрана (6% чи 10%). Заява подається не пізніше, ніж за 15 днів до початку наступного звітного терміну.

Податковий інспектор перевіряє дані, наведені в заяві, на предмет їх відповідності умовам переходу на спрощену систему оподаткування

А також перевіряється, щоб особа, яка бажає перейти на спрощену систему оподаткування, не має заборгованості перед бюджетом з податків та обов'язкових платежів, термін сплати якої настав на час подання заяви. Для цього користуються даними особових рахунків відповідних платників податків у відділі обліку. За відсутністю зауважень, ДПС протягом 10 днів з дня подання заяви зобов’язаний видати свідоцтво про право сплати ЄП за встановленою формою, у протилежному випадку – вмотивовану відмову.

Термін дії свідоцтва становить:

• для юридичних осіб – 1 рік

• для фізичних осіб – 1 квартал

Термін дії свідоцтва, виданого фізичним особам протягом календарного року може продовжуватися щоквартально за умови відсутності податкової заборгованості по ЄП і своєчасної сплати ЄП.

Разом з видачею свідоцтва проводиться реєстрація Книги обліку доходів і витрат, яка є обов’язковим документом, що має вестися платником ЄП. Ця Книга видається на 1 календарний рік, вона повинна бути прошнурована.

Ставка ЄП для СПД – фізичних осіб – встановлюється місцевими радами в залежності від виду діяльності і не може складати менше 20 грн. і більше 200 грн. на місяць

Якщо фізична особа = СПД – здійснює декілька видів підприємницької діяльності, для яких встановлюються різні ставки ЄП, він має 1 свідоцтво і сплачує ЄП, що не перевищує встановленої максимальної ставки.

У випадку, коли платник ЄП здійснює підприємницьку діяльність з використанням найманої праці або за участь у підприємницькій діяльності членів його сім’ї, ставка ЄП збільшується на 50% за кожну особу. СПД – фізична особа сплачує податок на обов’язкове соціальне страхування – 15% ( в тому числі у фонд зайнятості – 4%) до 20 числа натупного за звітним місяця – щомісячно, крім самого ЄП.

СПД – юридична особа, що перейшла на спрощену систему оподаткування самостійно обирає 1 з наступних ставок ЄП:

1. 6% суми виручки від реалізації продукції (товарів, послуг) без врахування АЗ у разі його сплати і без врахування ПДВ

2. 10% суми виручки від реалізації продукції за виключенням АЗ в разі його сплати, але включаючи ПДВ до складу ЄП

ЄП сплачується фізичними особами –СПД – до 20 числа наступного за звітним місяця -щомісячно, а розрахунок подається щоквартально до ПО не пізніше 20 числа наступного за звітним місяця.

ті.