Тема 2: Економічна свобода і підприємництво

1. Свобода господарської діяльності як головна умова розвитку підприємництва

2. Рушійні сили підприємництва

3. Умови розвитку підприємництва

Література: І – 1-3

ІІ – 1,2,4,7,10,13,15

ІІІ – 1,9,112,14

У внутрішньому та зовнішньому середовищі підприємці мають високий ступінь свободи у здійсненні бізнесу. Це відображається у чіткому визначенні прав, які їм надаються відповідно до чинного законодавства України.

Суб'єкт підприємницької діяльності має такі права:

• без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом;

• самостійно обирати вид підприємства (об'єднання), створювати власну справу, будувати організаційну структуру управління;

• визначати обсяги виробництва та збуту продукції, асортимент товарів, порядок та умови їхньої реалізації, встановлювати чисельність та склад працюючих, систему оплати праці;

• формувати відносини з різнопрофільними підприємствами, організаціями, виконувати роботи і поставки для державних потреб;

• самостійно здійснювати матеріально-технічне забезпечення власного виробництва і капітального будівництва через систему прямих угод, товарні біржі, посередницькі організації;

• відкривати на своє ім'я або на ім'я фірми банківський рахунок, брати кредит у банку або у будь-якому підприємстві на договірних засадах;

• розраховувати на економічну, правову, науково-технічну підтримку з боку держави, комерційних структур, спонсорів, створювати спілки, асамблеї та інші громадські об'єднання підприємців;

• продавати і передавати іншим підприємствам, організаціям та установам, обмінювати, здавати в оренду, надавати безоплатно в тимчасове користування або в позику належні йому будинки, споруди, устаткування, транспортні засоби, інвентар, сировину та інші матеріальні цінності, а також списувати їх з балансу;

• продавати, передавати безоплатно, обмінювати, здавати в оренду громадянам засоби виробництва;

• використовувати за угодою сторін майно юридичних або фізичних осіб на умовах лізингу, страхувати ризик за допомогою страхових компаній;

• укладати з громадянами договори щодо використання їх праці. При укладенні трудового договору (контракту, угоди) підприємець зобов'язаний забезпечити належні і безпечні умови праці, оплату не нижчу від визначеної законом та її своєчасне одержання працівниками, а також інші соціальні гарантії, включаючи соціальне й медичне страхування та соціальне забезпечення відповідно до законодавства України;

• самостійно встановлювати системи і розміри оплати праці, використовувати державні тарифні ставки, посадові оклади як орієнтири для диференціації роботи працюючих залежно від професії, кваліфікації, складності і умов виконуваних ними робіт;

• розпоряджатися прибутком згідно з законодавством України, установчими документами; випускати, реалізовувати та купувати цінні папери;

• користуватись послугами систем державного соціального та медичного забезпечення, надавати пільги працюючим, впроваджувати ефективні системи заохочування;

• проводити ліквідацію і реорганізацію підприємства за рішенням власника, участю трудового колективу або уповноваженого органу чи за рішенням суду;

• оскаржувати у суді неправові дії громадян, юридичних осіб, органів державного управління.

Деякі права підприємців гарантуються з боку центральних та виконавчих органів державної влади. Держава гарантує:

• рівні права всім підприємцям незалежно від обраних ними організаційних форм підприємництва;

• рівні права та рівні можливості для залучення і використання матеріально-технічних, фінансових, трудових, інформаційних, природних ресурсів;

• забезпечення підприємців матеріально-технічними та іншими ресурсами, що централізовано розподіляються державою, здійснюється з метою виконання підприємцями поставок, робіт чи послуг для державних потреб;

• недоторканість майна, захист майнових прав підприємців. Вилучення державою або органами місцевого самоврядування у підприємців основних і оборотних фондів, іншого майна допус-кається на підставах і в порядку, передбачених чинним законодавством.

Держава забезпечує суб'єктам підприємництва рівні правові та економічні умови господарювання, сприяє розвитку ринку, здійснюючи його регулювання за допомогою економічних законів і стимулів, реалізує антимонопольні заходи. За сприянням державних органів забезпечуються пільгові умови підприємцям, які впроваджують прогресивні технології, створюють нові робочі місця, використовують працю громадян, що потребують соціального захисту. Особлива увага концентрується на стимулюванні розвитку малого і середнього бізнесу.

Держава гарантує дотримання прав і законних інтересів підприємницьких структур, які мають право з власної ініціативи приймати будь-які рішення, що не суперечать законодавству України.

Втручання в господарську та іншу діяльність підприємців з боку державних, громадських і кооперативних органів, політичних партій і рухів не допускається. Державні органи і службові особи можуть втручатись у діяльність суб'єктів підприємництва тільки відповідно до своєї компетенції.

Для здійснення підприємницької діяльності необхідні певні умови: економічні, соціальні, правові.

Економічні - це пропозиція товарів і попит на певні види товарів, обсяги грошових коштів, які покупці можуть витратити па покупки, надлишок або брак робочих місць, робочої сили. На економічну обстановку впливає також обсяг позикових коштів, до яких звертаються підприємці при фінансуванні своїх ділових операцій і які надають їм кредитні установи.

Більшість організацій, які складають інфраструктуру ринку, допомагають підприємцям встановлювати ділові взаємовідносини та здійснювати комерційні операції. До таких організацій належать банки, постачальники (постачання сировини, матеріалів, палива, енергії тощо); продавці (надання послуг для доведення товарів до споживача, а також професійних юридичних, бухгалтерських та посередницьких послуг).

Соціальні умови формування підприємництва - це насамперед прагнення покупців придбавати товари, які відповідають певним смакам та моді.

Істотну роль відіграють моральні та релігійні норми, які залежать від соціально-культурного середовища. Це має прямий вплив на попит. Соціальні умови впливають на ставлення окремої людини до роботи, що, в свою чергу, впливає на результати праці

Важливу роль у формуванні підприємництва відіграє підготовка кадрів: організація навчання сучасним методам підприємницької діяльності, створення мережі консультативних центрів.

Велике значення має створення правового поля. Це, насамперед, наявність законів, які регулюють підприємницьку діяльність, створюють найбільш сприятливі умови для розвитку підприємництва, спрощена процедура відкриття та реєстрації підприємства, захист підприємця від державного бюрократизму, вдосконалення податкового законодавства, розвиток співпраці із зарубіжними країнами.

Створення законодавчої бази продиктовано необхідністю надати всім господарюючим суб'єктам гарантії щодо захисту їхньої власності, виключивши можливості націоналізації, створити для всіх учасників бізнесу однаково рівні права, повну економічну незалежність.

Тому, розглядаючи кожне окреме питання відносно соціально-економічного реформування в Україні, треба перш за все підходити з позицій доцільності впровадження того чи іншого світового досвіду саме в нашій країні з ЇЇ національними, історичними та соціально-психологічними особливостями.

У сучасних економічних дослідженнях виділяють такі елементи підприємницького середовища: економічний стан; політична ситуація; правові, соціально-культурні, технологічні, географічні, інституціональні, організаційно-технічні. Середовище і підприємець активно взаємодіють між собою. Більше того, підприємець намагається змінювати середовище, формувати його так, щоб воно відповідало дослідницькому ха-рактеру його діяльності.

Підприємницьке середовище включає всі сили й організації, з якими підприємство стикається у повсякденній і стратегічній діяльності. Буквально все, що існує поза підприємством, може бути включене в це поняття, тому що всі елементи середовища можуть впливати на неї. Середовище ніколи не буває стабільним. І звичайно, кожному підприємству необхідно не тільки знати своє середовище "перебування" і природу змін, а й вміти реагувати на ці зміни: невдачі в пристосуванні до підприємницького середовища негативно виливають на бізнес взагалі.

Надходження ззовні матеріально-технічних, енергетичних ресурсів, інформації, кадрів, а також реалізація виготовленої продукції є необхідною умовою безперервного функціонування і розвитку будь-якого підприємства. Підприємницьке середовище в широкому розумінні є сукупністю суб'єктів, що господарюють, економічних, суспільних і природних умов, національних і міждержавних інституціональних структур та інших зовнішніх щодо підприємства умов, що діють у глобальному оточенні.

Сучасні чинники зовнішнього економічного середовища.

Перший чинник - відсутність на початковому етапі відродження національної економіки послідовної проринкової політики держави, реального ринкового курсу, підтриманого державною владою. Відсутність руху до цивілізованого ринку обумовило відповідну якість та імідж вітчизняного підприємництва. Воно почало ідентифікуватися з напівлегальним і кримінальним секторами тіньової економіки й у цій якості визначає стан нашої пост соціалістичної економіки.

Другий чинник - атмосфера політико-правової нестабільності, відсутність економіко-правового середовища, яке б відповідало ринковим стандартам. Підприємництво припускає в якості найважливішої умови свого існування впевненість у довгостроковій перспективі та її законодавчих гарантіях. Мова йде не про законодавчий захист підприємців від ризику функціонування в умовах конкурентного середовища, а про те, що підприємництво може нормально розвиватися тільки за наявності юридичних гарантій від неправомірних зазіхань з боку держави, юридичних і фізичних осіб на приватну власність, вільну конкуренцію, право успадкування та інші права. Іншими словами, всі ті гарантії, що забезпечують економіко-правовий статус підприємця. Такі гарантії створюють Конституція, господарське законодавство і сукупність чинників, що забезпечують стабільність у країні. На сьогодні ми не маємо ні першого, ні другого, ні третього.

Третій чинник полягає в тому, що становище українського підприємництва визначається існуючою в межах національного інвестиційного поля атмосферою позамежного ризику економічного і позаекономічного. У такій обстановці підприємцями намагаються стати не тільки схильні до цієї діяльності люди, а й їхні антиподи, для яких полем діяльності ( кримінально-економічне середовище.

Важливим чинником аномального економічного ризику є дефіцит відповідних правових традицій, поваги до законів. Останнє поряд з іншим означає, що багатьох бажаючих стати підприємцями зупиняє минулий досвід, коли можна було відразу позбавитися всього. Жодних гарантій того, що це не повториться сьогодні, у них немає. А це, у свою чергу, пов'язано з четвертим чинником, зміст якого зводиться до того, що, незважаючи на офіційно проголошене право на власність, громадяни не мають законодавчого захисту. Але для того, щоб щось віднімати, потрібно щось мати.

У цьому зв'язку навряд чи не найважливішим чинником, який зумовлює аномалії вітчизняного підприємництва, є відсутність реальної приватизації, коли більшість громадян країни не є суб'єктами відносин приватної власності на засоби виробництва. Тому українське підприємництво позбавлене можливості поповнювати свої ряди за рахунок чесних і енергійних людей. Знівечена ідея приватизації, проведення її без врахування інтересів як колективу працівників, так і адміністрації, відсутність великих національних капіталів, справедливої законодавчої бази для залучення в процес приватизації іноземних інвесторів не дали очікуваних позитивних результатів.

Ще одним специфічним чинником деформації і гальмування розвитку цивілізованого підприємництва є наростання монополістичних тенденцій у сфері дії підприємницьких структур, в основі яких лежить протиправне суміщення, зрощування політичної влади і господарського підприємництва в умовах перехідної економіки.

Становлення цивілізованого підприємництва в нашій державі можливо тільки за умови ліквідації впливу всіх вищезгаданих чинників і причин, що їх породжують.