Тема 15: Підприємницькі ризики

1. Сутність та основні види ризиків

2. Управління економічними ризиками

3. Механізм зменшення економічних ризиків

Література: ІІ – 1,2,4,7,10,11,13,11,14

ІІІ – 9,12

Економічний ризик – це не передбачувана суб’єктом підприємницької діяльності небезпека, яка спричиняє можливість втрат, загрожує реалізації поставленої мети і зумовлена, передусім, випадковим характером прийнятих рішень.

Основні види ризиків:

1. Матеріально-технічний ризик – ризик, пов’язаний з недостатнім або низьким рівнем матеріально-технічної бази підприємства, яка може не забезпечити випуск високоякісної конкурентоспроможної продукції.

2. Профільно-технологічний ризик – це ризик, зумовлений переходом основних традиційних постачальників до випуску іншої продукції, неможливістю закупівлі найважливіших комплектуючих засобів ні в межах країни, ні на світовому ринку.

3. Постачальницько-збутовий ризик – це ризик, зумовлений постачанням неякісних матеріалів, комплектуючих виробів або зривом чи зміною умов укладених угод і своєчасного постачання; несвоєчасним постачанням товарів споживачу, їх недостатньою якістю; несвоєчасним наданням після продажних послуг.

4. Виробничий ризик - ризик, безпосередньо пов’язаний з процесом виробничої діяльності, зокрема, з можливістю аварій, технічних неполадок тощо.

5. Кредитний ризик - ризик, пов’язаний з небезпекою неповернення часткового або несвоєчасного повернення кредитів.

6. Інвестиційний ризик - ризик, зумовлений порушенням матеріально-речової структури інвестицій, несвоєчасною виплатою здійснених капіталовкладень, незбалансованістю прямих і портфельних інвестицій.

7. Відсотковий ризик - ризик, зумовлений непередбаченою зміною відсоткової ставки.

8. Валютний ризик - ризик, зумовлений непередбаченою зміною курсів іноземних валют, а також курсу національної валюти.

9. Політичний ризик - ризик, пов’язаний з революціями, переворотами, війнами та іншими явищами, які змінюють природу економічної системи окремої країни чи регіону.

10. Економіко-правовий ризик - ризик, зумовлений змінами у законодавстві щодо економічної діяльності, неправильним застосуванням державою чинного законодавства.

11. Управлінський ризик - ризик, пов’язаний з нераціональним характером прийнятих управлінських рішень.

12. Маркетинговий ризик – ризик, спричинений неточним прогнозуванням обсягів досліджуваного ринку.

13. Бухгалтерський ризик – це ризик зміни облікової вартості активів чи пасивів при зміні валютних курсів при тому, що в іноземній валюті їх вартість залишається незмінною.

14. Авантюра – це дії, які не випливають з вимог економічних законів, урахування комплексу внутрішніх і зовнішніх умов.

Управління економічними ризиками – це діяльність підприємства, банку, установи чи організації, спрямована на подолання невизначеності альтернативного вибору, скорочення можливих втрат , зумовлених ризиком.

Розрізняють три ступеня ризику:

1. Допустимий рівень ризику – загроза втратити більшу частину прибутку від певного виду діяльності підприємства або діяльності підприємств в цілому.

2. Критичний рівень ризику – загроза втратити весь прибуток з усієї очікуваної виручки.

3. Абсолютний (катастрофічний рівень ризику) – загроза банкрутства підприємства і втрати його майні.

Для того, щоб визначити ступінь ризику, необхідно ретельно стежити за динамікою витрат і отримування прибутку, вивчати досвід підприємців і менеджерів з найактуальніших для підприємства проблем.

Ризикова політика підприємства передбачає застосування комплексу захисних заходів проти основних форм ризиків.

Основні напрями ризикової політики підприємств:

• страхування ризику;

• вивчення ризику;

• вивчення партнерів;

• поточний контроль;

• використання застави;

• диверсифікація ризику;

• вивчення конкурентів;

• підвищення ефективності діяльності.

Причини виникнення ризиків:

1. Поява нових конкурентів.

2. Зміна цін.

3. Збільшення кількості іноземних товарів на внутрішньому ринку.

4. Придбання неякісних предметів праці, засобів виробництва та сировини.

5. Низька продуктивність праці.

6. Низька кваліфікація кадрів.

7. Зміна системи оподаткування.

8. Зміна державної політики.

З метою зниження матеріально-технічного ризику необхідно створювати спільні підприємства з зарубіжними країнами, об’єднуватися з потужними вітчизняними підприємствами та домагатися державної підтримки.

Заходи зниження профільно-технологічного ризику:

• диверсифікація виробництва;

• диверсифікація постачання;

• збирання необхідної інформація про можливих постачальників;

• встановлення некомерційних зв’язків з реальними та потенційними постачальниками;

• купівля акцій підприємств-постачальників;

• створення страхових резервів основних комплектуючих виробів.

Заходи зниження постачальницько-збутового ризику:

• диверсифікація постачання;

• розширення складу постачальників;

• створення фінансових резервів;

• залучення традиційних постачальників до діяльності підприємства;

• створення страхових запасів найважливіших матеріалів;

• планування і завчасна розробка способів функціонування підприємства в умовах пошуку альтернативних постачальників

• створення регіональних систем страхування господарсько-комерційних операцій і розробляти низку засобів перестрахування;

• розвиток операцій застави;

• диверсифікація виробництва;

• активне використання всіх видів і форм маркетингу;

• поліпшення якості продукції;

• освоєння гнучких технологій виробництва;

• прогнозування динаміки цін та удосконалення цінової політики;

• отримання часткової або повної передплати; створення бази даних про реальних і потенційних споживачів продукції.

Заходи зниження виробничого ризику:

• розробка стратегії техніко-технологічного розвитку і безпеки підприємства;

• постійне вдосконалення технологічної бази і культури праці;

• проведення науково-дослідних розробок;

• створення венчурних підприємств.

Заходи зниження кредитного ризику:

• реальний аналіз кредитних заявок щодо надання кредитів;

• комплексний контроль за поточною діяльністю позичальників;

• формування банку даних про юридичних і фізичних осіб – позичальників;

• створення картотеки несплачених чеків, векселів;

• здійснення загального обліку неповернутих кредитів.