Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
КОНСПЕКТ на завтра.doc
Скачиваний:
7
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
628 Кб
Скачать
☆

Тема 9: Механізм заснування власної справи

  1. Засновницькі документи та їх підготовка

  2. Порядок державної реєстрації суб’єктів підприємництва – юридичних та фізичних осіб

  3. Умови припинення діяльності підприємницьких структур

  4. Бізнес – план та його роль в започаткуванні власної справи

Література: І – 1,3,9,12

ІІ – 2,4-6,7,10.12,14

ІІІ – 2,3,6,8

Відправною точкою, з якої починається власна справа, є ідея, яка береться за її основу. У практиці бізнесу ідея виступає вихідним пунктом підприємницької діяльності.

Джерел нових ідей існує дуже багато: публікації, думки бізнесменів, працівників торгівлі, відгуки споживачів, продукція, що випускається конкурентами, науково-дослідні розробки.

Вибір виду діяльності може бути зі сфери виробництва, послуг, інтелектуального бізнесу, комерційної та зовнішньоекономічної діяльності. Це важкий і важливий процес, помилки у якому дорогого коштують.

Проте знайти ідею й визначити вид діяльності - це ще не все, необхідно підібрати форму організації підприємства, а для цього слід вирішити такі завдання:

• знайти свою "господарську нішу", тобто місце в навколишньому середовищі;

• встановити спрямованість або спеціалізацію підприємства;

• визначити мету своєї діяльності та накреслити способи її досягнення, тобто виробити стратегію й тактику бізнесу;

• вибрати технологію виробництва;

• провести аналіз і дати оцінку майбутніх споживачів та конкурентів;

• проаналізувати ресурсну сировинну базу;

• вивчити пільги, привілеї, складності, обмеження, перешкоди;

• розробити цінову політику на свою послугу;

• налагодити рекламу.

Розпочати власну справу можна кількома шляхами:

1) організувати індивідуальне підприємство з правом юридичної особи чи без такого права;

2)створити приватне чи сімейне підприємство;

3)стати засновником або учасником повного, змішаного, з обмеженою відповідальністю, акціонерного товариства;

4) купити існуюче підприємство.

Таким чином, проектуючи власне підприємство, маючи ідею та вид діяльності, визначивши форму організації, можна переходити до наступного етапу - розробки засновницьких документів.

До основних засновницьких документів, які підтверджують статус юридичних осіб, належать Статут та Засновницький договір. Створення будь-яких підприємницьких структур без цих документів неможливе. І незважаючи на те, що для одних, тобто тих, хто буде створювати індивідуальні, приватні фірми необхідним документом є Статут підприємства, для других (повного, командитного товариства) Засновницький договір, а для третіх - акціонерних, товариств з обмеженою відповідальністю та різних об'єднань підприємств - треба мати і той, і інший документи, процедура та механізм їхньої організації мало чим відрізняються.

Чинне законодавство не містить спеціальних вимог до розмежування змісту зазначених документів. У той же час у Законі України "Господарський кодекс України" обов'язкові положення Статуту кожного підприємства. У ньому мають бути визначені власник та назва підприємства, його місцезнаходження, предмет та мета діяльності, органи управління, порядок їх формування, повноваження трудового колективу, порядок утворення майна, умови реорганізації та ліквідації підприємства.

Детально все це фіксується у Статуті. Ці положення можуть також бути й у тексті Засновницького договору, але тільки в узагальненій формі.

Завдання Статуту - дати повне уявлення про правовий статус підприємства як самостійного господарюючого суб'єкта. У цьому розумінні Статут - це внутрішній регламентуючий акт, що доповнює й конкретизує багато положень Засновницького договору.

Зміст Засновницького договору виходить з того, що він є, по суті, одним із різновидів угод щодо спільної господарської діяльності з утворенням юридичної особи. Його зміст полягає в об'єднанні майна та підприємницьких зусиль з метою отримання прибутку. Тому вирішальне значення для Засновницького договору має визначення всіх основних параметрів взаємовідносин між учасниками фірми, в основному майнового та організаційного характеру.

Засновницькі документи - важливий атрибут підприємницького бізнесу. Вони підтверджують юридичний статус підприємства, вказуючи на законність його існування. Ці документи вимагають професійного підходу до їхнього укладання. Процес роботи щодо укладання засновницьких документів передбачає:

• проведення підготовчої роботи, визначення цілей, завдань та методів організації підприємства;

• збирання та узагальнення матеріалів для розробки засновницьких документів;

• юридичні та економічні консультації щодо змісту за-сновницьких документів.

Сума вкладів засновників та учасників господарського товариства становить статутний фонд товариства.

Товариство має право змінювати (збільшувати або зменшувати) розмір статутного фонду.

Основу майна підприємницьких структур складає статутний фонд, за допомогою якого створюється й починає функціонувати підприємство.

Статутний фонд утворюється шляхом внесення вкладів за-сновників, учасників і може поповнюватись за рахунок прибутку від господарської діяльності підприємств, за рахунок додаткових вкладів учасників, у тому числі спонсорів.

Вкладом до статутного фонду можуть виступати: всі види майна - будівлі, споруди, устаткування та інші матеріальні цінності, грошові кошти засновників, усі види майнових прав -на користування землею та іншими природними ресурсами, а також використання винаходів, ноу-хау та інших об'єктів інтелектуальної власності та інші права, що не належать до майнових, але мають товарну вартість.

Вклад, оцінений у гривнях, становить частку учасника та засновника у статутному фонді товариства. Порядок оцінки вкладів визначається в установчих документах господарського товариства, якщо інше не передбачено законом.

Терміни, розмір, порядок внесення та оцінки вкладів кожного учасника до статутного фонду передбачаються у статутних документах.

Протягом року всі учасники підприємства повинні повністю внести свої вклади до статутного фонду. Якщо хтось не виконав своїх обов'язків, то за час прострочки він сплачує 10% річних з недовнесеної суми, якщо інше не передбачено засновницькими документами.

Розмір статутного фонду може бути збільшено чи зменшено, але за умови, що всі учасники повністю внесли свої вклади. Зміна розмірів статутного фонду набирає чинності з моменту реєстрації його органом, який зареєстрував Статут підприємства.

При виході учасника зі складу підприємства чи його ліквідації, йому сплачується вартість частини майна, пропорційно до його частки у статутному фонді. Статутний фонд служить не тільки "перепусткою" для державної реєстрації, й стартовим капіталом, від якого залежить функціонування підприємства.

Державна реєстрація господарського товариства здійснюється в порядку, передбаченому ст. 58 Господарського Кодексу України.

Таким чином, процес організації нового підприємства проходить такі стадії:

• визначається склад засновників та розробляються засновницькі документи;

• оформлюється протокол №1 про призначення директора та голови ревізійної комісії;

• відкривається тимчасовий рахунок у банку - протягом 30 днів повинно надійти 50% статутного капіталу;

• реєстрація за місцем своєї установи;

• занесення до державного реєстру;

• внесення учасниками підприємства повністю своїх вкладів до банку;

• відкриття постійного розрахункового рахунку у банку;

• реєстрація в податковій інспекції;

• отримання круглої печатки та кутового штампу.

Припинення діяльності здійснюється двома шляхами:

• шляхом реорганізації;

• шляхом ліквідації.

Підприємства можуть припиняти свою діяльність не тільки тому, що вони нерентабельні, й у разі зміни форми функціонування, об'єднуючись з яким-небудь іншим підприємством, або розділу майна та виходу з великого підприємства.

Проте в усіх цих випадках зачіпаються інтереси як власників, так і найманих працівників, які потребують захисту й можуть розраховувати у цих випадках на державу.

Підприємство реорганізується у разі:

• приєднання одного підприємства до іншого;

• злиття підприємства з іншим підприємством та утворення нового підприємства;

• розділу підприємства;

• виділення з підприємства одного чи декількох нових підприємств;

• перетворення одного підприємства в інше. Ліквідація підприємства здійснюється ліквідаційною комісією, яка створюється власником, а в разі банкрутства - судом.

Майно підприємства, його фінансові кошти після розрахунків з бюджетом, кредиторами, оплатою праці працівників розподіляється між засновниками пропорційно до їхньої частки в майні підприємства.

Бізнес-план – це детальний, чітко структурований і ретельно підготовлений документ, який описує, до чого прагне фірма, як вона збирається досягти поставленої мети і який буде мати вигляд після її досягнення.

Основні типи планів на підприємстві:

  1. Бізнес-план.

  2. Корпоративний план – це викладення стратегії, планів і очікуваних результатів фірми. Складається для внутрішнього користування.

  3. План маркетингу – визначення потреб торгівлі і маркетингу.

  4. Операційний план – план поточної роботи підприємства.

Бізнес-планування здійснюється у таких ситуаціях:

  1. Створення нової фірми або зміна форми власності чи власника.

  2. Залучення додаткового капіталу зі сторони.

  3. Значна реструктуризація підприємства.

  4. Аналіз діяльності фірми при досить суттєвих змінах оточення.

Бізнес-план дає можливість усвідомити місце підприємства на ринку, проаналізувати перспективи розвитку галузі і ринку товару, по-іншому подивитися на діяльність підприємства, його проблеми і перспективи.

Мета бізнес-плану – це досягнення розумного і такого, що можна здійснити, компромісу між тим, чого фірма хоче і що може досягти.

Функції бізнес-плану:

  1. Бізнес-план виконує роль техніко-економічного обґрунтування діяльності підприємства, що допомагає визначити необхідність і належне розміщення ресурсів, вказуючи власнику на всі слабкі місця й упущення.

  2. Бізнес-план служить інструментом управління і виступає в ролі керівництва до перетворення задуманого у життя, і є критерієм оцінки діяльності підприємства.

  3. Бізнес-план є інструментом для забезпечення фінансування даного підприємства.

Бізнес-аналіз включає:

  • аналіз внутрішнього середовища фірми;

  • аналіз зовнішнього середовища фірми;

  • аналіз ринку товару;

  • аналіз виробничих проблем;

  • аналіз кадрового забезпечення;

  • фінансовий аналіз;

  • аналіз системи управління фірмою.

Аналіз внутрішнього середовища фірми спрямований на одержання й узагальнення об’єктивної інформації про стан підприємства.

Аналіз зовнішнього середовища фірми – це процес, за допомогою якого підприємець або менеджер оцінює зовнішню безпеку і можливості, що можуть перешкоджати або сприяти досягненню поставленої мети.

Аналіз ринку включає аналіз таких складових:

  • загальні тенденції зміни підприємницького ризику;

  • стан конкуренції на ринку;

  • характеристика основних потреб підприємців;

  • опис збутової мережі; тенденції розвитку зовнішнього середовища.

Аналіз кадрового забезпечення включає:

  • визначення потреб у кадрах на перспективу;

  • забезпечення виробництва високопродуктивною робочою силою;

  • забезпечення розвитку працівників та сприяння підвищенню їх кваліфікації;

  • удосконалення організації стимулювання праці.

Фінансовий аналіз базується на даних бухгалтерського обліку і звітності. Він дає можливість оцінити, наскільки керівники фірм ефективно використовують наявні фінансові ресурси, а також потенційних інвесторів і обсяги необхідних інвестицій.