Тема 8: Організація підприємництва

1. Підприємницька ідея та її джерела

2. Визначення переваг створюваного підприємства

3. Вибір організаційно-правових форм господарювання

Література: І – 1

ІІ –2-4,6,7,8,10, 12

ІІІ – 6, 9-12, 15

Логіка підприємницької діяльності — це послідовність прийняття управлінських рішень, спрямованих на одержання прибутку.

Процес підприємницької логіки відбувається за такими етапами:

• зародження ідеї;

• обгрунтування та первинна оцінка ідеї в цілому;

• визначення реальності впровадження ідеї у практику, врахування своїх можливостей та ситуації на ринку;

• проведення необхідних підприємницьких розрахунків з метою виявлення можливого прибутку;

• експертна оцінка одержаної інформації і результатів підприємницьких розрахунків;

• прийняття підприємницького рішення.

Діяльність підприємця розпочинається з зародження ідеї для впровадження її у життя.

Підприємницька ідея — це виявлений підприємцем загальний задум (інтерес) щодо створення нового або модифікованого товару, просування його на ринок, надання послуг. Особливістю є те, що ідея підприємця базується на інновації або включає раціоналізаторський момент.

Реальна ідея — складовий елемент здійснення підприємницької діяльності, концентрації ресурсів. Дійсно, якщо є капітал, то можна організувати виробництво. Але це стає марним за відсутністю перспективної ідеї, заради якої залучаються інвестиції у виробничий процес.

Отже, бізнес-ідея - це відображення в свідомості підприємця притаманного споживачу бажання мати той товар, який буде вироблено. У зв'язку з цим має бути пряме поєднання інтересу підприємця з інтересом кінцевого споживача. Саме споживач приймає рішення щодо купівлі або відмови від купівлі конкретного товару, враховуючи якість, упаковку, репутацію фірми, вартість. Якщо процес продажу відбувається, то вкладені економічні ресурси перетворюються у доходи підприємця.

На основі кількісних та вартісних показників продажу товарів складається уявлення про фірму. Підприємництво виживає або процвітає залежно від бізнес-ідеї. Вона виражає організаційну основу конкретного виду виробничо-комерційної діяльності підприємства, характеризує сили, що визначають її теперішній та майбутній стан. Для того, щоб належним чином привести ці сили у дію, тобто впровадити бізнес-ідею у життя, слід правильно її сформулювати. Бізнес-ідея може вивчатись, обговорюватись, змінюватись та покращуватись. Це необхідно для розробки найоптимальнішої стратегії розвитку підприємства.

Бізнес-ідея тримається на потребах ринку, внутрішніх здібностях, можливостях розвитку підприємства, умовах здійснення бізнесу.

Якщо цю комбінацію легко скопіювати на користь інших осіб або фірм-конкурентів, то успіх буде, як правило, дуже короткотерміновим. А якщо існують унікальні особливості у комбінації бізнес-ідеї, то це ускладнює її розповсюдження. До таких унікальних особливостей мож­на віднести: ноу-хау компаній, правовий захист (патент), репутацію, науково-дослідні досягнення, високий рівень кваліфікації персоналу, конфіденційність внутрішнього складу продукту та технологічні про­цеси, які використовуються. Без власної корпоративної бізнес-ідеї практично неможливо оцінити стратегічні позиції, правильно прийняти управлінські рішення відносно подальшого розвитку підприємницької діяльності, а також побудувати будь-який план тактичних дій.

Таким чином, бізнес-ідея є ключовою умовою ділового успіху. Це досягається тоді, коли вона нова, перспективна, відповідає реальним можливостям підприємства (трудові, матеріальні, фінансові, інтелек­туальні ресурси), прив'язана до потреб ринку, забезпечує економічний та соціальний ефект. При вивченні та обгрунтуванні бізнес-ідеї необх­ідно знати характер потреб та споживчого попиту, структуру власного капіталу, стратегічні орієнтири розвитку даного виду бізнесу.

Нова бізнес-ідея необхідна для створення початківцем своєї спра­ви, збільшення обсягів виробництва і реалізації продукції, поповнення власного капіталу, забезпечення більш рентабельного виробництва, зниження собівартості продукції, підвищення рівня конку­рентоспроможності підприємства.

Основними джерелами формування підприємницьких ідей є:

• аналіз товарного ринку, географічні та структурні диспропорції у системі суспільного виробництва та на ринку;

• споживачі — на основі опитувань, обговорень можна виявити неусвідомлені або незадоволені потреби покупців, вивчити нові можливості використання товару, що вже виробляється;

• торговий персонал, який знаходиться у безпосередньому кон­такті з покупцями; постачальники, посередники, які працюють у сфері комерційної діяльності, знають кон'юнктурну ситуацію на товарному ринку;

• дослідження фундаментальні (спрямовані на отримання нових знань, що призводять до виникнення ідей нових товарів) та прикладні (що цілеспрямовано використовують існуючі наукові методи для розробки ідей щодо нової продукції); лабораторії, консультанти, рекламні агентства, науково-дослідні організації, фірми з проведення маркетингових досліджень, вчені, конст­руктори, технологи;

• спостереження за схожими товарами на виставках і ярмарках, в роздрібній та оптовій мережі; товарна політика конкурентів та тенденції у розробці нових виробів;

• журнали, газети, телебачення, відомості про патенти, винаходи, каталоги, довідники, рекламні повідомлення, Інтернет та ін. .

Ідея нового товару визріває також усередині колективу підпри­ємства. У цьому розумінні підприємцю важливо матеріально і мораль­но стимулювати генерування нових ідей, раціоналізаторство. Адже в деяких випадках цією роботою займаються просто формально. Для по­вної віддачі процесу висунення ідей слід керуватись деякими принци­пами, серед яких — максимальне спрощення порядку подання та розг­ляду пропозицій щодо нових ідей та заохочення цієї діяльності серед ініціаторів.

Будь-який підприємець у своїй діяльності не може уникнути про­цесу накопичення, відбору та порівняльного аналізу підприємницьких ідей.

Технологія накопичення, відбору та оцінки ідей включає в себе три моменти:

1. Підприємець здійснює накопичення ідей, які могли б скласти предмет його підприємницької активності. Накопичення ідей — резуль­тат осмислення навколишнього середовища: товарного ринку, кон'юн­ктурної ситуації, поведінки споживачів, рівня конкуренції, правового поля, специфіки галузі економіки, практичного досвіду існуючих фірм, досягнень науки, техніки і технології.

2. Проведення відбору конкретних ідей з наявного переліку (обся­гу пропозицій). Процес вибору проводиться за різними критеріями за­лежно від конкретної ситуації, у якій знаходиться сам підприємець, сфери бізнесу. Такими критеріями можуть бути: ефективність ідеї, пер­спективи завойовування стійкого становища на ринку, тривалість пе­ріоду від зародження ідеї до її впровадження, обсяг потрібного капіталу та можливість залучення інвестицій, доступність отримання сировини, матеріалів, устаткування для організації процесу виробництва, на­явність робочої сили за кількісними та якісними характеристиками.

Отже відбираються тільки ті ідеї, які є практично реальними для їхнього втілення підприємцем. Зупиняючись на виборі будь-якої ідеї, він відкидає усі інші. Однак можливий варіант, коли невикористані у даний момент ідеї переходять у банк підприємницьких ідей.

Банк підприємницьких ідей — це перелік того, що могло б скласти при необхідності потенційні невикористані можливості підприємниць­кої діяльності (у сферах, напрямках бізнесу).

Банком підприємницьких ідей можна скористатись:

• коли якась сфера діяльності стане збитковою для підприємця і виникне необхідність пошуку перспективних, рентабельних сфер бізнесу;

• при зміні правової бази, встановленні різних обмежень, що ро­бить дану сферу підприємницької діяльності непривабливою для подальшого здійснення;

• при посиленні конкуренції, диверсифікації.

Підприємець проводить порівняльний аналіз відібраних ідей на підставі певних критеріїв.

Оцінюючи кожну з ідей, він робить узагальнюючий висновок. Прийняття рішення про найкращу ідею узгоджується з поставленими цілями, логікою бізнесу, професіоналізмом.

При аналізі підприємницької ідеї враховуються також:

• знання споживача, його потреби у тому чи іншому товарі, по­слугах;

• об'єктивна оцінка підприємцем своїх власних можливостей, на­вичок, вмінь, які дозволяють реалізувати ідею;

• наявна інформація щодо рівня розвитку науково-технічного прогресу.

Крім того, потрібно мати інформацію про технологію виробництва товару. Головним є виявлення найефективнішої технології, яка була б для підприємця доступною.

Таким чином, проблема підприємницької ідеї передбачає діяль­ність по накопиченню нових ідей, їх відбору та порівняльний аналіз для прийняття рішення про те, яку з існуючих ідей можна було б реалізува­ти у даний момент.

При визначенні реальності здійснення підприємницької ідеї необ­хідно відповісти на такі основні запитання:

• Чи існує достатній капітал у підприємця для практичного впро­вадження успішної ідеї?

• Чи можливе встановлення потрібних партнерських зв'язків, одержання від партнерів усього того, шо необхідно для нормаль­ної організації виробництва?

• Чи існують достатні матеріально-технічні можливості для організації виробництва (будинки, споруди, обладнання, тех­нологія та і н.)?

• Якою буде реакція покупців на товар, що пропонується на рин­ку? Чи будуть покупці купувати продукцію в намічених обся­гах?

• Як узгоджується запропонована ідея з діяльністю конкретної фірми, її цілями та стратегічними установками?

Вивчення постачальників, посередників, конкурентів, навко­лишнього середовища дозволяє визначити також шанси підприємця для досягнення успіху шляхом реалізації привабливої, перспективної ідеї. На основі аналізу виробництва, фінансів, устаткування, кадрів він з'я­совує, які ресурси вже є у наявності, які потрібно придбати і за якою ціною, чи спроможний процес виробництва забезпечити належну кількість та якість товарів.

Вивчення потенціалу підприємця спрямоване на розкриття внут­рішніх резервів, сильних та слабких сторін діяльності. Виявляються об­ласті діяльності та функції, у яких вже є прогресивні зрушення, а також ті, що потребують удосконалення за ринковими критеріями. По суті, вив­чення ресурсів підприємця поєднується з аналізом ринкових потреб.

Таким чином, важливою умовою для прийняття обгрунтованого підприємницького рішення є проведення попередніх досліджень та розрахунків. Це передбачає необхідність виявлення співвідношення між попитом та пропозицією на товар, прогнозування ціни, аналізу різних факторів, що впливають на обсяги господарської діяльності, визначення потреби в ресурсах, визначення можливого обсягу виробництва та реа­лізації продукції, проведення розрахунків витрат, податкових відраху­вань, валового доходу, точки беззбитковості, підприємницького ефек­ту (прибутку) від реалізації ідеї.

Попередні дослідження та розрахунки, експертну оцінку одержаних результатів можуть проводити: підприємець-власник (самостійно), заснов­ники, менеджери та інші фахівці фірми, сторонні організації, до послуг яких звертається підприємець при необхідності (кваліфіковані консуль­танти, науково-дослідні установи, фірми маркетингових досліджень).