35. Моделі процесу перекладу.

Процессом перевода или переводом в узком смысле этого термина называются действия переводчика по созданию текста перевода (собственно перевод). Процесс перевода вклю­чает, по меньшей мере, два этапа: уяснение переводчиком со­держания оригинала и выбор варианта перевода. Моделью перевода называется условное опи­сание ряда мыслительных операций, выполняя которые пере­водчик может осуществить перевод всего оригинала или неко­торой его части. Модель перевода носит условный характер, поскольку она необязательно отражает ре­альные действия переводчика в процессе создания текста пере­вода. Большинство таких моделей имеет ограниченную объяс­нительную силу и не претендует на то, что на их основе мо­жет быть реально осуществлен перевод любого текста с необ­ходимой степенью эквивалентности. Задачи модели заключают­ся лишь в том, чтобы описать последовательность действий, с помощью которых можно решить данную переводческую зада­чу при заданных условиях процесса перевода. Хотя в своей практической ра­боте переводчик может добиваться необходимого результата и каким-либо путем, не совпадающим ни с одной из известных нам моделей перевода, знание таких моделей может помочь ему в решении трудных переводческих задач.

Описание переводческого процесса с помощью моде­лей перевода включает два взаимосвязанных аспекта: 1) общую характеристику модели с указанием возможной сферы ее при­менения (объяснительной силы модели); 2) типы переводче­ских операций (трансформаций), осуществляемые в рамках модели. Модель перевода может быть преимущественно ори­ентирована на внеязыковую реальность или на некоторые структурно-семантические особенности языковых единиц. При­мером моделей первого вида может служить ситуативная мо­дель перевода, примером моделей второго вида - трансформационно-семантическая модель.

Ситуативная модель перевода - модель перевода, представляющая процесс перевода как процесс описания при помощи ПЯ той же ситуации, которая опи­сана в оригинале.

Трансформационно-семантическая модель перевода - модель перевода, пред­ставляющая процесс перевода как ряд преобразований, с помощью которых пе­реводчик переходит от единиц ИЯ к единицам ПЯ.

38. Особливості перекладу власних назв.

З точки зору перекладу всі назви можна поділити на три групи : 1) назви, де всі компоненти назви перекладаються на українську мову, 2) назви, де всі компоненти назви не перекладаються, а транс кодуються, та 3) назви, де один або більше компонентів передаються за допомогою транскодування (транслітерування або транскрибування).

До першої групи відносяться, зокрема, словосполучення, що не містять власного імені - позначення деяких навчальних закладів, громадських наукових та технічних організацій, у тому числі міжнародних, дослідницьких інститутів, лабораторій, проектів, програм тощо: School for International Training- Інститут міжнародної підготовки, University of Technology Doctoral Program -Програма підготовки докторів наук Технологічного університету, University College - Університетський коледж.

До другої групи відносяться, зокрема, назви підприємств та назви журналів Intteligent Systems- (компанія) Інтеліджент Системз, Merx International- (компанія) Меркс Інтернешнл, Аррlе Сomputers - (компанія) Еппл Комп'ютерз, Journal of Applied Mathematics- (журнал) "Джорнел оф епплайд математикc".

До третьої групи відносяться, зокрема, назви певних вищих навчальних закладів, іменних лабораторій, дослідницьких інститутів тощо;

University of Vienna Віденський університет, Simon Fraser University — університет ім. Саймона Фрейзера, University of Missoury-St. Louis — університет штату Міссурі у м. Сент-Луїс.

______________________________________________________________

Географічні назви - можливі й транслітерація, та переклад (тому що мають свою семантику). Найбільш відомі - найчастіше транслітеріруются (Монблан); вужчого, місцевого значення - частіше переводяться (вулиця Миру, Єлисейські поля).

Прізвиська історичних осіб - переводяться.

Назви сучасних газет - транслітеріруются, незважаючи на наявність у них чітко семантики, щоб підкреслити зв'язок з певною країною.

Вибір того чи іншого засобу найчастіше диктується традицією.

Імена власні, що не мають семантики в сучасній мові - транслітерація, + можливо підкреслення іншомовної форми або пристосування до морфологічної нормі української мови (Лізетта, Луїза).

Транслітерація зазвичай умовна, із-за відмінностей у фонетичних системах, тому - компроміс між передачею звучання та написання..