40.Рекомендуемые правила сегментации текста для перевода

1. Устанавливая статус и парамет­ры единицы перевода, мы членим текст на более или менее крупные отрезки, от отдельного слова до целого эпизода, а по­рой и до сегмента, равного самому тексту. Важнейшим критерием при этом служит мера упорядоченности вычленяемого сег­мента в системе текста: чем больше сло­во сохраняет контекстуальную независи­мость, тем вернее оно является мини­мальным сегментом, предназначенным для перевода. Если же в слове присутст­вуют более или менее явные признаки зависимости от минимального или более широкого контекста, то переводчик дол­жен выстроить внутритекстовую единицу, включающую все или хотя бы самые глав­ные из зависимых цепочек.

2. Если слово зависит главным об­разом от ближайшего контекста, то осно­ванием для построения единицы перево­да является словосочетание или простое предложение, в которое входит данное слово.

3. Если слово зависит от нескольких текстовых компонентов, в том числе и вы­ходящих за пределы предложения, то по­строение единицы перевода основывает­ся на сложном предложении или эпизоде.

4. Если слово зависит от множества текстовых компонентов, то в основе еди­ницы перевода должен лежать весь исход­ный текст.

5. Если слово зависит от условий, выходящих за пределы текста, то перевод­чик должен предусмотреть возможность культурологического комментария или создания новой языковой единицы путем транслитерации или калькирования (в не­которых случаях возможно сочетание всех названных способов).

39. Переклад фразеологізмів

Труднощі перекладу фразеологізмів пов'язані, зокрема, по-перше, із певною складністю їх ідентифікації (стале словосполучення може сприйматися як вільне, нестале сполучення слів), по-друге, з їх етноспецифікою (тому перекладач не повинний локалізувати текст при перекладі, тобто, надмірно вносити елементи культури мови перекладу, проте разом з тим повинний передати певним чином етноспецифічність сталих висловів), по-третє, з їх емоційною насиченістю, що може бути різною в різних мовах, по-четверте, із наявністю кількох перекладних відповідників (що зумовлює пошук найбільш адекватного для певного контексту).

Існує ціла низка способів перекладу українських фразеологізмів англійською мовою:

1) моноеквівалептний переклад, коли українському фразеологізму безпосередньо відповідає лише один англійський фразеологізм (з можливими лексичними та/або граматичними варіаціями). Здебільшого, але не обов'язково, - це фразеологізми-інтернаціоналізми, запозичені з Біблії, давньогрецької та давньоримської міфології, наприклад: розрубати гордіїв вузол -to cut the Gorden knot, перейти рубікоп - to cross the Rubicon, левова частка - lion's share, піррова перемога - Pyrric victory.

Розрізняють абсолютні та відносні фразеологічні еквіваленти. а) Абсолютні фразеологічні еквіваленти — це такі фразеологізми у мові перекладу, що повністю або майже повністю (з урахуванням певної варіативності у граматичних та лексичних характеристиках) співпадають з відповідними фразеологізмами у мові оригіналу у всіх відношеннях — за значенням, образністю (якщо це образні фразеологізми) та стилістичною забарвленістю і за граматичною структурою та лексичним складом, наприклад: грати з вогнем - to рlау with fire, читати поміж рядків - to read between the lines, Ахіллесова п'ята - Achilles' heel, платити тією самою монетою - tо рау back with the same coin, тіньовий кабінет - shadow cabinet, гірка правда - bitter truth, багатий, як Крез - as rich as Croesus тощо. Такі фразеологізми в усіх контекстах (майже) завжди перекладаються лише одним відповідним фразеологізмом.

б) відносні моноеквіваленти — це такі фразеологізмі у мові перекладу, що збігаються з відповідними українськими фразеологізмами за своїм значенням та стилістичною забарвленістю, але відмінні від останніх своїми певними граматичними характеристиками і/або лексичним складом, наприклад: корінь зла — root of the trouble, вбити двох зайців — to kill two the birds with one stone, ложка дьогтю у бочці меду - a fly in the ointment, піднімати голову- to rear one's head (з негативною оцінною конотацією), to raise one's head (з позитивною оцінною конотацією). Такі фразеологізмі (майже) у всіх контекстах перекладаються однаково — одним відповідником:

2) Крім перекладу за допомогою моноеквівалентів, фразеологізми перекладаються також шляхом вибіркового перекладу, коли з кількох фразеологізмів-синонімів вибирається найбільш адекватний варіантний відповідник. Так, українському (фразеологічному словосполученню "перейти (комусь) дорогу" відповідають три англійських фразеологізми: to snatch smth from under one's nose, to put smb. s nose out of joint тa to steal a march on smb. Вибір потрібного варіанту залежить від відповідності його контексту та стилістичних характеристик. Наприклад, фразеологізм "розв'язати (собі) руки" має два відповідники: один із позитивною конотацією (to be [to become] а free agent, інший - з негативною конотацією (to have a free hand). В залежності від того, чи мається на увазі позитивна або негативна конотація, і здійснюється вибір адекватного у даному контексті варіанту. Наприклад, перекладаючи речення "Вам необхідно взяти себе в руки", потрібно враховувати, чи мається на увазі постійний стрес людини, якій радять взяти себе в руки, чи це миттєвий стрес. У першому випадку це речення слід перекладати як You must take yourself in hand,а у другому - як You must pull yourself together. Цей приклад свідчить, про те, що, вибираючи в якості перекладного відповідника один фразеологізм з кількох синонімічних, потрібно ретельно зважувати всі аспекти такого фразеологізму.

3) У тих випадках, коли в англійській мові відсутній відповідник українського фразеологізму, застосовують прийом вільного перекладу, суть якого полягає в тому, що перекладач сам створює адекватний відповідник. Існує два основних способи вільного перекладу фразеологізмів: калькування і описовий переклад.

а) Калькування - це дослівний переклад фразеологізма із дотриманням всіх норм (граматичних, семантичних та стилістичних) мови перекладу. Порушення норм при перекладі призводить до буквалізму (дослівному перекладу без врахування норм мови перекладу), який вважається значною перекладацькою помилкою. Цей прийом перекладу фразеологізмів застосовується тоді, коли перекладений таким чином фразеологізм цілком зрозумілий носіям мови перекладу, наприклад: сидіти, склавши руки - to sit with one's arm folded, надрати чуба - to pull smb by the hair.

б) Описовий переклад — цe розкриття змісту фразеологізму без збереження його образності, наприклад: не горить- there is no need to hurry up, легкий на ноги - such as can walk quickly and without fatigue, ні пари з вуст - to keep silence obstinately, чиста правда - it's very true. Ніч не тітка! - The night's not our aunt!

47 Проблема вчителя і вчительської професії.

Сухомлинський вважав, що учитель – це особлива професія, яку не порівняєш ні з якою іншою справою.

На його думку, педагогічна праця близька до науково-дослідної. Ця близькість полягає в аналізі фактів і в необхідності передбачення. У творі "Розмова з молодим директором школи" він пише: "Учитель, який не вміє і не бажає проникати подумки в глибину фактів, в причинно-наслідкові зв’язки між ними, перетворюється у ремісника".

Сухомлинський підняв проблему, якими якостями має володіти хороший педагог. По-перше, хороший учитель – це людина, яка любить дітей, знаходить радість у спілкуванні з ними, вірить у те, що кожна дитина може стати хорошою людиною, вміє дружити з дітьми, приймає близько до серця дитячі радощі і горе, знає душу дитини.

По-друге, цей учитель добре знає науку, на основі якої побудований предмет, що викладається ним. Чим глибші знання, чим ширший кругозір, всебічна наукова освіченість вчителя, тим у більшій мірі він не тільки викладач, але й вихователь.

По-третє, хороший учитель – це людина, яка знає психологію і педагогіку, розуміюча і почуваюча, адже без знання науки про виховання працювати з дітьми неможливо.

По-четверте, хороший учитель – це людина, яка досконало володіє уміннями в тій чи іншій трудовій діяльності, майстер своєї праці. У хорошій школі в кожного вчителя є яка-небудь трудова пристрасть.

Сухомлинський звернув увагу на проблему підготовки учителя до уроків: "Знаючий, думаючий, досвідчений педагог не засиджується довго, готуючись до завтрашнього уроку. Учитель готується до хорошого уроку все життя... Така духовна і філософська основа нашої професії і технології нашої праці: щоб дати учням іскорку знань, треба поглинути ціле море світла."

Сухомлинський вказав на необхідність турботи про вчителя. Вимагаючи від учителя, треба пам’ятати, що йому необхідно щось давати. Усі шкільні громадські організації повинні створювати обстановку багатого духовного життя, умови, коли сили і дорогоцінний час учителя не витрачається марно.

Учителя треба оберігати від всеможливої писанини і "заходів".

17 Розвиток перекладознавства

После окончания Второй мировой войны произошел так называемый информационный взрыв -- резкое увеличение обмена информацией между людьми и народами, -- который сопровождался «переводческим взрывом» -- соответствующим увеличением масштабов переводческой деятельности во всем мире.

Появились новые виды переводов: синхронный перевод, перевод (дублирование) кинофильмов, радиопередач, телепрограмм. Помимо большого числа переводимых книг, переводится устно и письменно огромное количество материалов в рамках деятельности различных организаций, учреждений и предприятий. Переводами стали заниматься не только профессиональные переводчики, но и многие другие специалисты, владеющие иностранными языками: инженеры, библиотекари, дипломаты, референты, преподаватели, сотрудники информационных центров и т.д. Возникла необходимость в подготовке большой армии переводчиков. Теперь уже недостаточно было готовить профессиональных переводчиков методом «индивидуального ученичества», когда какой-нибудь опытный переводчик опекал нескольких учеников, знакомя их с тайнами переводческого мастерства, и во всех странах были открыты переводческие школы, факультеты, отделения университетов и тому подобные учебные заведения. Потребовалось разработать соответствующие учебные планы и программы. Невиданные ранее масштабы переводческой деятельности и задачи массовой подготовки профессиональных переводчиков сделали необходимым всестороннее изучение феномена перевода.

Ко второй половине двадцатого столетия лингвистика существенно изменила свою научную ориентацию. Достигнув серьезных результатов в изучении формальной структуры языка, лингвисты значительно расширили область своих исследований, включив в нее проблемы внешней лингвистики (макролингвистики), в рамках которой рассматриваются такие фундаментальные вопросы, как связь языка с обществом, мышлением и действительностью, лингвистические и экстралингвистические аспекты вербальной коммуникации, способы организации и передачи информации в человеческом обществе и т.п. Важное место в науке о языке заняли исследования содержательной структуры речевых высказываний и текстов, контекстуальных значений языковых единиц, способов описания ситуаций. Возник ряд новых лингвистических дисциплин: психолингвистика, социолингвистика, Прагмалингвистика, лингвистика текста, теория речевых актов, когнитивная лингвистика и другие. В распоряжении языковедов появились методы исследования того, как реально осуществляется обмен информацией с помощью языковых единиц в конкретных актах речи, в конкретных ситуациях общения. Понятно, что возможности такой лингвистики в изучении перевода неизмеримо возросли, и теперь многие важнейшие стороны этого феномена могут быть описаны в лингвистических терминах.

Дополнительным стимулом для развития лингвистической теории перевода послужили попытки создать различные системы машинного перевода. Появление быстродействующих электронно-вычислительных машин породило надежды, что функции переводчика гораздо быстрее и дешевле сможет выполнять все более совершенствующийся компьютер. Компьютеры с успехом применялись для декодирования зашифрованных сообщений, а перевод можно было представить как декодирование текста на языке перевода, зашифрованного с помощью языка оригинала. Первые попытки машинного перевода давали мало удовлетворительные результаты, но были надежды, что новые поколения компьютеров с большим объемом памяти успешнее справятся с этой задачей. Однако вскоре стало ясно, что основные проблемы машинного перевода связаны не с недостаточной памятью компьютера, а с неумением создать такую программу, которая позволила бы машине столь же успешно преодолевать многочисленные переводческие трудности, как это делает человек. И тут оказалось, что никто не может объяснить, как человек осуществляет перевод, поскольку этот вид человеческой деятельности оставался недостаточно изученным. Поэтому многие лингвисты, занимавшиеся вопросами машинного перевода, переключили свое внимание на изучение перевода «человеческого», пытаясь там найти пути преодоления трудностей.

1. Основні компоненти перекладу: значення, еквівалентність, екстралінгвістична інформація.

2. Поняття лексичного значення. Урахування його при перекладі.

3. Полісемія як перекладознавча проблема.

4. Поняття трансформації у перекладі. Типи трансформацій.

5. Повні перекладацькі еквіваленти та неповні еквіваленти.

6. Складові спілкування. Одномовне та двомовне спілкування.

7. Основні прийоми перекладу: членування, об'єднання, перестановка, антонімічний переклад.

8. Основні прийоми перекладу: заміни, додавання, пропуски.

9. Види усного перекладу.

10. Компресія та розширення тексту як перекладацький прийом.

11. Історія перекладознавства: доба Середньовіччя

12. Історія перекладознавства: доба Відродження.

13. Розвиток перекладу у період Класицизму та Просвітництва.

14. Епоха Романтизму та встановлення принципів достовірного перекладу у Європі.

15. Перекладацька думка у Київській Русі 10-13 ст. та в У країні 14-16 ст.

16. Киево-Могилянська Академія та відродження перекладацької діяльності в Україні.

17. Розвиток перекладознавства в Україні 20 ст.

18. Одиниці перекладу та членування тексту.

19. Перекладацька еквівалентність. Фактори, що впливають на вибір еквівалента

20. Переклад та стиль.

21. Види перекладу.

22. Особливості машинного перекладу.

23. Безеквівалентна лексика як перекладознавча проблема.

24. Хибні еквіваленти як перекладознавча проблема.

25. Перекладознавство як наука. Завдання теорії перекладу.

26. Взаємозв'язок теорії перекладу з іншими дисциплінами.

27. Передача референційнкх значень при перекладі.

28. Передача прагматичних значень при перекладі.

29. Контекст та ситуацій при перекладі.

30. Перекладацькі трансформації: транскрипція, транслітерація, калькування.

31. Перекладацькі трансформації: лексико-семантичні заміни, конкретизація, генералізація, модуляція.

32. Перекладацькі трансформації: синтаксисі уподібнення, членування й об'єднання речень, комленсація.

34. Тексти для перекладу та їх класифікація.

35. Моделі процесу перекладу.

36. Фонові знання та імпліцитна інформація.

37. Способи перекладу сліз-реалій.

38. Особливості перекладу власних назв.

39. Переклад фразеологізмів.

40. Правила сегментування тексту для перекладу.