- •1. Дотримання техніки безпеки під час роботи в інфекційному відділенні. Основи охорони праці та охорона праці в галузі.
- •2. Паратиф а і в. Клініко-епідеміологічні відмінності від черевного тифу. Особливості клінічного перебігу паратифу а і в. Лікування. Догляд за хворими. Профілактика паратифу.
- •1. Оброблення волосяного покриву при педикульозі. Основні протипедикульозні засоби та методи їх використання.
- •1. Основні питання патології інфекційних хвороб. Сучасне вчення про інфекційні хвороби. Поширення інфекційних хвороб.
- •3.Визначення у сечі жовчних пігментів: проба Розіна.
- •1. Правила зберігання вакцин і сироваток. Реакція на введення вакцин.
- •1. Действие токсина
- •1. Принципи організації проведення щеплення. Планові щеплення та щеплення за епідеміологічними показниками. Вакцинація та ревакцинація. Протипоказання щодо щеплень, ускладнення.
- •3.Надання невідкладної медичної допомоги при кишковій кровотечі.
- •4. Клінічна задача № 30.
- •1. Надання невідкладної допомоги: менінгококцемія, інфекційно-токсичний шок.
- •4. Клінічна задача № 181.
- •1. Значення чинника патогенності організму. Значення імунітету та вікової реактивності організму в інфекційному процесі.
- •1. Правила проведення протиботулінічної сиворотки.
- •4. Клінічна задача № 341.
- •1. Міжнародна класифікація інфекційних хвороб. Адаптована до Міжнародних вимог класифікація л.В. Громашевського (ж.І.Возіянова, 2000).
- •1. Проведення шкірно-алергійної проби та оцінювання її результатів.
- •4. Клінічна задача № 7.
- •1. Приклади циклічного й ациклічного перебігу інфекційних хвороб. Зв`язок періодів хвороби з її діагностикою й лікуванням. Поняття про ауто- й суперінфекції.
- •3.Взяття крові з вени хворого для серологічних досліджень.
- •4. Клінічна задача № 13.
- •Заражение плода:
- •Функции печени:
- •Варианты преджелтушного периода:
- •В период реконвалесценции:
- •Специфические показатели:
- •Гепатит в («кузина спиДа»)
- •Специфические показатели:
- •I Желтушная
- •II Без желтушная
- •3. Внешний вид: гиперемия лица, склерит верхней половины туловища (синдром “капюшона”), одутловатость лица, герпес, гиперемия зева.
- •8. Органы дыхания: ринофарингит, бронхит, реже - пневмонии с кровяной мокротой (9-15%).
- •5.Серологический метод — РмА (р.Микроаглютина) - 1:100 и больше, рал (ра лептоспир).
- •Дифференциальная ds Симптомы
1. Проведення шкірно-алергійної проби та оцінювання її результатів.
Шкірно-алергічні проби - це діагностичний метод виявлення специфічної сенсибілізації організму шляхом введення через шкіру алергену і оцінки величини та характеру розвинувся при цьому набряку або запальної реакції.
Розрізняють наступні види шкірно-алергічних проб:
Аплікаційні шкірно-алергічні проби (нашкірні, эпикутанные, patch-тести) - їх застосовують при шкірних алергічних захворюваннях на ділянках шкіри, не порушених пошкодженням. Алергенами найчастіше служать різні хімічні речовини, в тому числі і ліки. Їх застосовують у чистому вигляді або в розчинах у концентраціях, що не викликають подразнення шкіри у здорових людей. Техніка постановки шкірно-алергічні проби варіює. Зазвичай змочують розчином алергену шматочок марлі розміром близько 1 см кв. і накладають його на шкіру передпліччя, живота або спини. Потім прикривають целофаном і закріплюють лейкопластирем. Результати оцінюють через 20 хвилин, 5-6 год і 1-2 доби.
Скарификационные шкірно-алергічні проби - при цьому типі шкірно-алергічних проб на шкіру передпліччя наносять у вигляді крапель різні алергени на відстані 2-2,5 см і через кожну краплю окремим для кожного алергену скарифікатором або кінцем голки виробляють пошкодження епідермісу таким чином, щоб не пошкодити кровоносних судин. Варіантом цього виду шкірно-алергічних проб є проба уколом (prick-тест) - проколювання ін'єкційною голкою тільки епідермісу. Скарификационные шкірно-алергічні проби знаходять застосування тоді, коли припускають наявність реагинового типу алергічної реакції (при захворюванні на поліноз, атопічною формою бронхіальної астми або риніту, набряку Квінке, кропивниці). Вони можуть виявити тільки реагінових тип алергії. Їх оцінку проводять через 12-18 хвилин.
Внутрішньошкірні проби - при цьому типі шкірно-алергічних проб алерген вводиться внутрішньошкірно. Ці проби більш чутливі, ніж скарификационные, але і менш специфічні. При їх постановці можливі ускладнення у вигляді органних і загальних алергічних реакцій. Застосовуються для виявлення сенсибілізації до алергенів бактеріального та грибкового походження, а також для визначення ступеня чутливості до алергенів неінфекційної природи. Алергени перетинчастокрилих комах часто не дають позитивних скаріфікаціонних проб, тому їх також вводять внутрішньошкірно, а реакція виявляється у вигляді системних проявів. Тест з цими алергенами можна віднести до провокаційних тестів.
Реакція Прауснитца-Кюстнера - реакція пасивної сенсибілізації шкіри. Її застосовували для діагностики реагинового типу алергічних реакцій, наприклад при лікарської, харчової алергії та ін, а також для вивчення властивостей реагинов і визначення їх титру. Принцип реакції полягає у внутрішньошкірному введенні здорового реципієнту сироватки крові від хворого і подальше введення в ці місця досліджуваних алергенів. При наявності в сироватці крові відповідних антитіл у реципієнта в місцях її введення розвивається шкірна реакція негайного типу. В даний час цією реакцією користуються рідко у зв'язку з небезпекою перенесення з сироваткою крові прихованої інфекції (вірус гепатиту та ін), а також появою лабораторних методів визначення реагінів.
Інтенсивність шкірно-алергічних проб оцінюють або плюсами (від 0 до чотирьох плюсів), або по діаметрі папули або запального вогнища. Враховуючи можливість розвитку серйозних ускладнень аж до анафілактичного шоку при недотриманні техніки постановки шкірно-алергічних проб, а також складність інтерпретації отриманих результатів, проведення шкірно-алергічних проб можливо тільки в алергологічних кабінетах спеціально навченим персоналом під наглядом лікаря-алерголога.
