- •6.2. Державний освітній стандарт. Навчальний предмет
- •6.3. Нормативні документи, що регламентують зміст освіти
- •6.3.1. Навчальний план
- •Базовий навчальний план загальноосвітнього навчального закладу і ступеня для розумово відсталих дітей
- •Типовий навчальний план початкової (і ступінь) школи для розумово відсталих дітей з навчанням українською мовою
- •Типовий навчальний план загальноосвітніх навчальних закладів (іі ступінь) школи для розумово відсталих дітей з навчанням українською мовою
- •6.3.2. Навчальні програми
- •6.4. Підручники і навчальні посібники
- •6.5.1. Розклад уроків
- •6.5.2. Розклад дзвінків
- •6.5. Організація роботи зі змістом освіти
- •6.5.3. Календарно-тематичний план роботи учителя
- •6.5.4. Поурочний план роботи учителя (конспект уроку)
- •6.6. Документи, що визначають кількісні та якісні показники засвоєння змісту освіти
- •6.6.1. Критерії оцінювання досягнень учнів у оволодінні змістом освіти
- •6.6.2. Журнал класний
- •6.6.3. Табель досягнень у навчанні та відвідування школи учнями
- •7.1. Система принципів спеціальної дидактики
- •7.1.1. Принципи навчання, що регламентують його зміст
- •7.1.2. Принципи, що стосуються діяльності вчителя і методів навчання
- •7.1.3. Принципи, що стосуються контрольно оцінювальних функцій процесу навчання
- •7.1.4. Принципи навчання, що обслуговують його корекційний компонент
- •7.2.Індивідуальний та диференційований підхід як провідний принцип навчання учнів з вадами інтелекту в різних формах організації їхньої освіти
- •7.2.1. Умови реалізації індивідуального підходу
- •7.2.2. Напрями та прийоми реабілітації індивідуального підходу до учнів допоміжної школи
- •1. Врахування різного рівня знань, зон актуального та найближчого розвитку.
- •2. Орієнтація на різний темп роботи та динаміку наростання втоми.
- •3. Врахування індивідуальних особливостей пізнавальних процесів.
- •4. Врахування у навчально-виховному процесі індивідуальних особливостей самооцінки та компенсаторних особистісних можливостей учнів.
- •5. Орієнтація на індивідуальні особливості емоційно-вольової сфери
- •6. Врахування індивідуальних потреб та інтересів дітей.
- •7. Врахування індивідуальних особливостей характеру школяру
- •8.1. Загальна характеристика методів корекц1йного навчання
- •8.2. Словесні методи навчання
- •8.2.1. Усний виклад матеріалу
- •8.2.3. Робота з підручником т а іншими друкованими текстами
- •8.4. Наочні методи навчання
- •8.5. Практичні методи навчання
- •Запитання і завдання.
- •9.1. Урок як основна форма організації навчання розумово відсталих дітей
- •9.1.1. Вимоги до уроку в допоміжній школі
- •9.1.2. Визначеним мети і завдань уроку
- •9.1.3. Особливості структури уроку
- •9.2. Типи уроків у спеціальній корекційній школі
- •9.3. Підготовка вчителя до уроку
- •9.4. Екскурсія як форма організації навчального процесу
- •9.5. Організація навчальної діяльності розумово відсталих учнів для виконання домашніх завдань
- •9.5.1. Загальні умови посилення ефективності занять з самопідготовки
- •9.5.2. Робота педагогів щодо організації самопідготовки розумово відсталих учнів
- •9.5.3. Навчання школярів узагальнених прийомів самостійного виконання домашніх завдань
- •Пам'ятка для роботи над усними завданнями
- •Пам'ятка для виконання завдань з математики
- •Розділ 10. Трудове навчання і виховання розумово відсталих дітей
- •10.1. Мета і завдання трудового навчання
- •10.2. Структура трудового навчання
- •10.3. Трудове виховання
- •10.4. Професійна орієнтація учнів
- •10.5. Корекційно-виховна функція трудового навчання
- •Запитання і завдання.
- •11.2. Основні умови і вимоги до формування соціально-нормативної поведінки у розумово відсталих дітей як принципи виховання
- •11.3. Методи виховання і корекції соціально-нормативної поведінки розумово відсталих дітей
- •11.4. Навчання самоадвокатуванню – актуальний напрям правового виховання розумово відсталих учнів
- •Запитання і завдання.
- •Розділ 12. Естетичне виховання розумово відсталих дітей
- •12.1. Сутність, завдання та функції естетичного виховання у допоміжній школі
- •12.2. Особливості естетичного розвитку учнів допоміжної школи
- •12.3. Шляхи естетичного виховання розумово відсталих школярів у процесі навчання та у позакласшй роботі
- •12.4. Естетика побуту й соціальних стосунків
- •Запитання і завдання.
- •Література
12.2. Особливості естетичного розвитку учнів допоміжної школи
Поняття "естетичне виховання" щодо розумово відсталих дітей передбачає не всебічний естетичний розвиток, а лише його певний рівень, що максимально відповідає індивідуальним потенціям учнів, адже при інтелектуальних порушеннях повноцінно пізнавати дійсність та мистецтво, а також практично вправлятися з галузі мистецтва, безумовно, перешкоджають недоліки психофізичного розвитку. Г. М. Дульнєв, характеризуючи рівень естетичного розвитку учнів допоміжної школа доходить такого висновку: "Розумово відсталі учні-підлітки не виявляють певного глибокого, адекватно емоційного ставлення до музики, живопису, поезії. Вірогідно, як пізнавальні інтереси, так і естетичні емоції як найбільш складні утворення психіки, що перебувають у тісній залежності від загального інтелектуального розвитку, у розумово відсталих підлітків закономірно менше розвинені".
Насамперед у процесі естетичного розвитку та виховання розумово відсталих школярів варто враховувати особливості їхнього естетичного сприймання, а саме те, що ці діти часто не розрізняють прекрасне й потворне, красиве й некрасиве; характерною їхньою ознакою є фрагментарне сприймання, якому властиві дифузність і невибірковість; наявні слабкість Розумових операцій (аналізу й синтезу, порівняння, індукції й дедукції, Узагальнення й конкретизації), низький рівень мовленнєвої активності; відсутні достатній життєвий досвід і знання. Ці особливості естетичного сприймання обумовлюють труднощі, яких діти з інтелектуальними порушеннями зазнають під час осмислення прекрасного в мистецтві й дійсності. Невміння визначати авторський замисел у творах мистецтва. розуміти роль і значення окремих виражальних засобів (наприклад кольорове вирішення картини, емоційний стан літературних героїв, настрій музичного твору) спричиняють виявлення несуттєвих відношень і зв'язків під час осмислення змісту й ролі художнього образу і як наслідок -недостатньо адекватне його сприймання і розуміння.
Художньо-естетичні інтереси розумово відсталих учнів мають поверховий і нестійкий характер. Якість художньо-естетичних знань характеризується низьким рівнем усвідомленості, повноти, міцності, систематизованості, узагальненості й конкретності. Якщо з віком і спостерігається позитивна тенденція до покращення якості естетичних знань, вона незначна й пов'язана не стільки з естетичним розвитком учнів, скільки з активізацією їхніх пізнавальних процесів і збагаченням життєвого досвіду.
Поряд з цим у розумово відсталих школярів не завжди адекватно й зі значним запізненням формуються естетичні оцінки. Як правило, вони обумовлені зовнішніми ознаками й не виходять за межі суджень "подобається" - "не подобається", "гарне" - "негарне". Незважаючи не те, що естетична цінність виступає основним мотивом вияву емоційно-особистісного ставлення до об'єктів мистецтва й дійсності, її розуміння й вербалізація мають поверховий і примітивний характер. Овофідність емоційно-особистісного ставлення у розумово відсталих учнів полягає в тому, що більшість з них мотивують власні умовисновки на основі виділення несуттєвих зв'язків.
Досить низький рівень можливостей виявляють ці учні і щодо самостійної творчості. Навіть якщо і присутнє бажання проявити себе у різноманітних видах художньо-естетичної діяльності, школярі не завжди адекватно усвідомлюють свої можливості, особливо у молодших класах. Так, виконання творчих робіт характеризується низькою якістю, відсутністю самостійності та спроможності використовувати минулий досвід.
Естетичний розвиток розумово відсталих учнів значною мірою ускладнюється наявністю в них серйозних порушень емоційно-чуттєвої сфери, обумовлених патологічною перевагою процесів гальмування чи збудження. І.Г.Єременко пояснює, що в легкозбуджуваних дітей афективні стани, які характеризуються раптовими бурхливими переживаннями з
втратою вольового контролю, гальмують будь-яке виявлення естетичних почуттів, надають останнім, навіть якщо ті виникають, ефемерного й поверхового характеру і, відповідно, віддаляють дитину від прекрасного; а у випадках психічної загальмованості на перший план виступає емоційна пасивність, і такі діти відрізняються несприйнятливістю як до прекрасного, так і до огидного: вони байдужі до цих проявів навколишнього, не намагаються розібратися, що дійсно гарно, а що ні. Разом з цим за психопатоподібного стану, крім грубих відхилень у поведінці, травмувальний вплив на естетичний розвиток спричинює нездатність дітей взагалі оцінювати та переживати власний стан.
Проте варто враховувати, що наведені особливості естетичного розвитку розумово відсталих учнів не стабільні. За час перебування у допоміжній школі її вихованці значно просуваються в своєму естетичному розвитку, але не досягають рівня, характерного для їхніх однолітків, які розвиваються нормально. Під впливом системи корекційно-виховного впливу у школярів виявляється позитивна вікова динаміка розвитку естетичного сприймання, естетичних смаків і потреб, естетичних почуттів. Значна кількість учнів оволодіває елементами художньої творчості й реалізує свої здібності в галузі мистецтва. Варто враховувати, що в окремих розумово відсталих дітей можуть бути виявлені помітні обдарованості у тій або іншій галузі мистецтва.
Важливо пам'ятати, що створення на уроках, у позакласній та позашкільній роботі спеціальних корекційно-педагогічних умов, спрямованих на корекцію й розвиток інтелектуальної діяльності та емоційної сфери учнів у їх системній єдності, дозволяє значно підвищити рівень естетичного розвитку особистості розумово відсталих школярів. Разом з тим, з досліджень і шкільної практики відомо, що будь-які методичні прийоми, які включаються у роботу з розумово відсталими дітьми, проявляють свою ефективність далеко не відразу. Потрібен значний час і наполегливість педагога, щоб ці прийоми призвели до помітних корекційно-виховних результатів.
