6.5.3. Календарно-тематичний план роботи учителя

Учитель на основі навчальної програми, навчального плану, розкладу уроків складає календарний план роботи на семестр. Календарний план роботи — документ, у якому визначено кількість годин на семестр з кожного предмету, тему кожного уроку та дату його проведення. Це індивідуальний план роботи учителя.

У календарному плані, крім тем уроків та дат їх проведення, вказується наочність, технічні засоби, які учитель буде використовувати на уроці. Календарні плани роботи учителів перевіряє і затверджує заступник директора школи з навчальної роботи.

Вихователь розробляє календарний плай з виховної роботи на семестр, у якому вказує щоденні виховні заходи та дату "їх проведення. Перевіряє і затверджує календарний план роботи вихователя заступник директора школи з виховної роботи.

6.5.4. Поурочний план роботи учителя (конспект уроку)

Готуючись до уроку, учитель на основі календарного плану, навчальної ми з даного предмету, наявного дидактичного матеріалу, технічних засобів навчання складає план уроку. План уроку – короткий письмовий виклад змісту уроку у формі конспекту. Це розгорнутий індивідуальний план роботи учителя на кожному уроці. У ньому вказується структура уроку, послідовність його проведення, тема, тип, мета уроку, обладнання уроку, визначаються види і ферми фронтальної та групової навчальної, корекційно-розвиткової роботи учителя з класом, індивідуальної – з окремими учнями. Структура уроку залежить від навчального предмету і типу уроку.

Поурочні плани вміщують інформацію про стан навчально-виховної і корекційно-розвиткової роботи учителя з учнями на кожному уроці.

Поурочні плани один раз на місяць перевіряє заступник директора з навчальної роботи.

6.6. Документи, що визначають кількісні та якісні показники засвоєння змісту освіти

6.6.1. Критерії оцінювання досягнень учнів у оволодінні змістом освіти

У традиційній системі навчання основною метою було формування предметних знань, умінь і навичок. Оцінювання навчальних досягнень учнів передбачало зовнішній контроль їх успішності учителем, але не передбачало оцінку учнем власних дій. Відомо, що розумово відсталі учні далеко не досконало контролюють власні дії та використовують у процесі навчання здобуті знання.

Зміну підходів до системи оцінювання навчальних досягнень розумово відсталих учнів спричинила недосконалість п'ятибальної системи оцінювання, яка проявилася у відсутності можливості чітко фіксувати різницю між рівнями досягнень учнів в зонах актуального та ближнього розвитку, травмуючому характері оцінювальної системи, її негативному впливові на дитину та батьків, малій інформативності системи оцінювання, визнанні провідним особистісно орієнтованого характеру навчання на відміну від інформаційного, у необхідності формування загальнонавчальних та спеціальних умінь.

Система оцінювання навчальних досягнень розумово відсталих учнів базується на позитивному принципі. Незалежно від здібностей та стану пізнавальних можливостей кожного учня, оцінюється не рівень недоліків, а рівень досягнень у порівнянні з попереднім.

Об'єктами контролю та оцінювання навчальних досягнень учнів виступають структурні компоненти навчально-практичної діяльності – учіння: змістовий компонент, операційно-організаційний та емоційно-мотиваційний. Складовими змістового компоненту є знання, обсяг яких визначається навчальною програмою для учнів кожного класу. Знання спінюються за певними характеристиками: усвідомленість та правильність, повнота, міцність засвоєння. Уміння й навички – складові операційно-організаційного компоненту. Оцінні підлягає рівень їх сформованості: а) виконання завдання за зразком, інструкцією, за аналогією, виконання у нових ситуаціях; б) міра самостійності навчально-практичної діяльності учня: завдання виконує з допомогою учителя, з незначною допомогою учителя, самостійно, але під його безпосереднім керівництвом, завдання виконує самостійно; в) усвідомленість способу виконання завдання: розуміння сутності завдання, правильність виконання, вербальне відтворення змісту (переказ), пояснення; г) виправлення помилок: виправляє помилки з допомогою учителя, за зразком, самостійно.

Емоційно-мотиваційний компонент передбачає оцінювання ставлення до навчально-практичної діяльності та оцінки. Ставлення оцінюється за характером і силою: байдуже, недостатньо виразне, позитивне, виразно-позитивне, зацікавлене; за дієвістю: від споглядально пасивного до активно-дійового; за сталістю: короткочасне, епізодичне, достатньо стале, стабільне.

Характеристики змістового, операційио-організаційного та емоційно-мотиваційного компонентів навчально-практичної діяльності покладено в основу визначення рівнів навчальних досягнень учнів: І рівень - початковий (пасивний), II рівень - середній (репродуктивний), III рівень - достатній (репродуктивно-продуктивний), IV рівень - високий (продуктивний). Рівні оцінювання навчальних досягнень допомагають відобразити якість індивідуальної підготовки та успішності учня з окремих дисциплін.

Державні вимоги до рівнів засвоєння змісту освіти за ступенями навчання (І ступінь – початкова школа, II ступінь — старша школа) містять критерії, відтворені у формі типових завдань та форми оцінки у балах. В Україні прийнята 12 - бальна шкала оцінювання навчальних досягнень учнів.

В основу критеріїв оцінювання навчальних досягнень учнів покладено якості знань розуміння (осмисленість), повнота, дієвість, міцність, логічність, системність, узагальненість.

Зважаючи   на   форми   організації   навчально-пізнавальної   діяльності мово відсталих школярів, використовують індивідуальну, групову та фронтальну перевірку навчальних досягнень учнів. Перевірка знань, умінь і навичок учнів здійснюється різними способами: у процесі усного опитування, шляхом виконання письмових і практичних завдань. Засвоєння матеріалу програми попередніх і поточних уроків перевіряється за допомогою усного опитування. Враховується правильність відповідей, повнота знань, розуміння навчального матеріалу, послідовність його викладу, уміння застосовувати у нових умовах. Вимагається ілюстрування відповідей прикладами з текстів підручника, з власного життєвого досвіду та з результатів проведених дослідів і лабораторних робіт.

Письмові роботи допомагають виявити рівень знань та умінь, здатність відтворювати їх, фіксувати результати спостережень та практичних робіт.

Оцінюючи навчальні досягнення учнів, застосовують такі види контрольного оцінювання, як поточне, тематичне, підсумкове. Перевага надається поточному і підсумковому, які у словесній формі можна використовувати і у підготовчому та першому масах. Поточне оцінювання, крім контрольної функції, виконує діагностчно-коригуючу та стимулюючу функції. Підсумкове оцінювання здійснюється за результатами поточного, тематичне – за результатами вивчення розділу, теми (контрольна робота, диктант). Поточне, тематичне і підсумкове оцінювання реалізуються за допомогою різноманітних усних і письмових методів контролю, спрямованих на виявлення навчальних досягнень учнів, як вербально, так і за 12-бальною шкалою оцінювання. Оцінка успішності учнів — визначення рівня засвоєння учнями знань, умінь і навичок відповідно до передбачених вимог навчальних програм. Оцінювання успішності учнів відбувається щоденно у процесі вивчення результатів навчальної роботи учнів під час уроків і самопідготовки за наслідками спеціальної перевірки знань, умінь і навичок. Оцінці підлягають усні відповіді, письмові контрольні роботи, результати виконання практичних завдань. У процесі оцінювання керуються затвердженими Міністерством освіти і науки України "Критеріями оцінювання навчальних досягнень учнів початкових класів загальноосвітньої школи для дітей з порушеннями розумового розвитку", згідно яких оцінка є критерієм оцінювання успішності засвоєння навчального матеріалу програми і основним показником для переведення до наступного класу. Крім того, це один із засобів виховного впливу на розумово відсталого школяра.

Поточна оцінка відображає успішність засвоєння навчального матеріалу на будь-якій частині уроку або протягом усього уроку. Тематична контрольна оцінка виставляється після вивчення певної теми програми. Підсумкова оцінка відображає успішність засвоєння знань, умінь і навичок в обсязі, передбаченому на певний розділ, а також семестр, рік. Вона виставляється з урахуванням фактичного рівня підготовленості, досягнутого учнем за певний період.

Усна словесна оцінка у вигляді похвали, заохочення, стимулу використовується переважно у молодших класах, зокрема у підготовчому і першому, тому що в цих класах оцінка в балах не виставляється. Використання усної словесної оцінки допомагає учителю не лише позбутися стандартного підходу до оцінювання навчальних досягнень учнів, а й враховувати індивідуальні можливості кожного школяра.

Оскільки у підготовчому і першому класах оцінювання навчальних досягнень учнів повністю за пропонованою системою не проводиться, учні переводяться до наступного класу на підставі підготовленої класним керівником психолого-педагогічної характеристики, в якій у вербальні формі визначено загальний рівень засвоєння навчального матеріалу (загальний рівень навчальних досягнень учнів).

Оцінка за ведення зошита виставляється один раз на місяці, шляхом виведення середнього балу з врахуванням того, що кожну письмову роботу перевірено й оцінено.

Зважаючи на своєрідність психічного розвитку розумово відсталих учнів, учитель виховує у них адекватне ставлення до оцінки.