3.Мирова угода в мкас

Стаття 30. Мирова угода

1. Якщо в ході арбітражного розгляду сторони врегулюють спір, третейський суд припиняє розгляд і, на прохання сторін та за відсутності заперечень з його боку, фіксує це врегулювання у вигляді арбітражного рішення на узгоджених умовах.

2. Арбітражне рішення на узгоджених умовах має бути винесено згідно з положеннями статті 31 і повинно містити вказівку на те, що воно є арбітражним рішенням. Таке арбітражне рішення має ту ж силу і підлягає виконанню так само, як і будь-яке інше арбітражне рішення щодо суті спору.

4. Договори про відчуження нерух і рух майна як об'єкт гос спору:види спорів, прав регламентація, процедура розгляду, шляхи вирішення.

Нерухоме майно (нерухомість) – земельні ділянки, а також об'єкти, які розташовуються на землі і не можуть бути переміщені без їх знецінення або зміни призначення

Види:

1) Земля

2) Будівлі, а саме: приміщення, пристосовані для постійного або тимчасового перебування в них людей, а також об'єкти власності, функціонально пов'язані з такими приміщеннями. Будівлі поділяються на будинки (включаючи готелі, мотелі, кемпінги а інші подібні об'єкти туристичної інфраструктури), квартири, кімнати у багатосімейних (комунальних) квартирах, індивідуальні гаражі або місця на гаражних стоянках чи в гаражних кооперативах, дачні будинки та інші об'єкти дачної (садової) інфраструктури, відмінні від землі;

3) Споруди, а саме: об'єкти нерухомості, відмінні від будівель.

4) Речі з режимом нерухомості: повітряні та морські судна, судна внутрішнього плавання, космічні об*єкти, інші речі, права на які потребують державної реєстрації.

Нормативно-правове регулювання:

Цивільний кодекс України – відносини власності, Цивільний та господарський кодекси – господарські операції, Земельний кодекс – регулювання земельних відносин, ЗУ «Про державний земельний кадастр» - ведення земельного кадастру, ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» - щодо реєстрації прав, ЗУ «Про оренду землі», ЗУ «Про оренду державного та коммунального майна»

Особливості

1. Розглядаються за місцем знаходження майна

2. Часто використовується забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірне нерухоме майно, заборони вчиняти певні дії, встановлення обов’язку вчинити певні дії тощо (в залежності від предмету спору та підсудності).

3. Можливі спори:

- спори, пов’язані із введенням закінчених будівництвом об’єктів в експлуатацію;

- визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна з підстав відсутності у продавця правомочностей на розпорядження майном;

- визнання права власності на об’єкт самочинного будівництва;

- визнання права власності на самовільно добудовані (переплановані) приміщення (особливості доказування безпечності здійснених перепланувань та добудованих приміщень);

- виділення майна в натурі;

- витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння;

- витребування власником, який втратив право власності на майно на підставі рішення суду, яке в подальшому було скасоване, майна в осіб – набувачів такого майна;

- встановлення добросовісності набуття права власності;

- визнання недійсними договорів, предметом яких є нерухоме майно, у разі їх невідповідності вимогам законодавства;

- застосування наслідків недійсності правочину/договору (повернення кожною із сторін у натурі всього, що вона одержала на виконання правочину/договору);

- зобов’язання третіх осіб усунути перешкоди у користуванні майном;

- спори, що виникають з орендних відносин (стягнення заборгованості з орендної плати; визнання права на укладення договору оренди;

- розірвання, зміна, пролонгація строку дії договору оренди в судовому порядку тощо);

- зобов’язання Фонду державного майна затвердити результати конкурсу та укласти договір купівлі-продажу майна;

задача про заходи забезпечення позову

Білет №31 1. виконаннярішення у ТС

Сторони, які передали спір на вирішення третейського суду, зобов'язані добровільно виконати рішення третейського суду, без будь-яких зволікань чи застережень. Рішення третейського суду виконуються зобов'язаною стороною добровільно, в порядку та строки, що встановлені в рішенні. Якщо в рішенні строк його ви­конання не встановлений, рішення підлягає негайному виконан­ню (ст. 55 Закону).

Рішення третейського суду, яке не виконано добровільно, під­лягає примусовому виконанню в порядку, встановленому Зако­ном України «Про виконавче провадження» (ст. 57 Закону). У цьому випадку на виконання рішення третейського суду з госпо­дарського спору потрібен виконавчий документ, який видає гос­подарський суд. Господарським процесуальним кодексом Украї­ни регламентоване провадження видачі господарським судом виконавчих документів на примусове виконання рішень третей­ських судів з господарських спорів

Питання видачі виконавчого документа на примусове вико­нання рішення третейського суду розглядається господарським судом за заявою особи, на користь якої прийнято рішення тре­тейського суду. Заява про видачу виконавчого документа про примусове виконання рішення третейського суду подається до господарського суду за місцем проведення третейського роз­гляду протягом трьох років з дня прийняття рішення третейсь­ким судом (ст. 122-7 ГПК, ст. 56 Закону). Заява, подана після закінчення строку залишається без розгляду, якщо господарсь­кий суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала (ст. 122-7 ГПК).

Заява про видачу виконавчого документа на примусове вико­нання рішення третейського суду подається у письмовій формі і має бути підписана особою, на користь якої прийнято рішення третейського суду, чи її представником. У заяві про видачу вико­навчого документа на примусове виконання рішення третейсько­го суду мають бути зазначені:

1. найменування господарського суду, до якого подається за­ява;

2. найменування і склад третейського суду, який прийняв рі­шення, за яким має бути виданий виконавчий документ;

3. прізвища, ім'я та по батькові (найменування) учасників тре­тейського розгляду, їх місце проживання (перебування) чи міс­цезнаходження;

4. дата і місце прийняття рішення третейським судом;

5. дата отримання рішення третейського суду особою, яка звер­нулася із заявою;

6) вимогазаявника про видачувиконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду. У заяві можуть бути зазначені й інші відомості, якщо вони мають значення для розгляду цієї заяви (номери засобів зв'язку, адреса електронної пошти сторін і третейського суду тощо).

До заяви про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду додаються: 1) оригінал рішення третейського суду або належним чином завірена його копія. Копія рішення постійно діючого третейського суду заві­ряється головою постійно діючого третейського суду, а копія рішення третейського суду для вирішення конкретного спору має бути нотаріально завірена; 2) оригінал третейської угоди або належним чином завірена її копія; 3) документи, що підтве­рджують сплату судового збору; 4) копія заяви про видачу ви­конавчого документа на примусове виконання рішення третей­ського суду відповідно до кількості учасників судового розгляду; 5) довіреність або інший документ, що підтверджує повноваження особи на підписання заяви.

Заява про видачу виконавчого документа на примусове вико­нання рішення третейського суду, подана без додержання визна­чених вимог, а також у разі несплати суми судового збору повер­тається особі, яка її подала (ст. 122-8 ГПК України). Заява повертається не пізніше трьох днів з дня її надходження, про що виноситься ухвала. Ця ухвала може бути оскаржена.

При поданні заяви до господарського суду про видачу вико­навчого документа на примусове виконання рішення третейсько­го суду сплачується судовий збір у розмірі 1,5 мінімальних заро­бітних плат.

Заява про видачу виконавчого документа на примусове вико­нання рішення третейського суду розглядається суддею одноосо­бово протягом п'ятнадцяти днів з дня її надходження до госпо­дарського суду в судовому засіданні з викликом сторін. Неявка сторін чи однієї зі сторін, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду за­яви (ст. 122-9 ГПК України, ст. 56 Закону).

Відповідно до ст. 122-9 Господарського процесуального кодек­су України при розгляді заяви про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду за клопотан­ням однієї із сторін господарський суд витребовуєсправу з по­стійно діючого третейського суду, в якому вона зберігається, але згідно зі ст. 56 Закону України «Про третейські суди» суддя по­винен витребувати справу з постійно діючого третейського суду.Якщо до господарського суду надійшла заява про видачу ви­конавчого документа на примусове виконання рішення третейсь­кого суду, а в його провадженні чи в провадженні іншого суду є заява про оскарження і скасування цього рішення третейського суду, господарський суд на підставі ст. 79 ГПК України зупиняє провадження по заяві про видачу виконавчого документа до на­брання законної сили ухвалою суду, якою відмовлено в задово­ленні заяви про скасування оскарженого рішення третейського суду (ст. 122-9 ГПК України).

За результатами розгляду заяви про видачу виконавчого до­кумента на примусове виконання рішення третейського суду гос­подарський суд виносить (постановляє) ухвалу про видачу вико­навчого документа або про відмову у видачі виконавчого доку­мента на примусове виконання рішення третейського суду за правилами, передбаченими для прийняття (ухвалення) рішення господарського суду. В ухвалі господарського суду мають бути також зазначені:

1. найменування і склад третейського суду, який прийняв рі­шення;

2. прізвища, ім' я та по батькові (найменування) сторін третей­ського спору;

3. дані про рішення третейського суду, за яким заявник про­сить видати виконавчий документ;

4. вказівка про видачу виконавчого документа або про відмо­ву у його видачі.

Сторона, на користь якої виданий виконавчий документ, одер­жує його безпосередньо у господарському суді (ст. 122-11 ГПК України).

Підстави для відмови у видачі виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду встановлені ст. 122-10 Господарського процесуального кодексу ст. 56 Закону України «Про третейські суди».

Господарський суд відмовляє в задоволенні заяви про видачу виконавчого документа, якщо:

1. на день прийняття рішення за заявою про видачу виконав­чого документа рішення третейського суду скасовано компетент­ним судом;

2. справа, по якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону;

3. пропущено встановлений законом строк для звернення за видачею виконавчого документа, а причини його пропуску не ви­знані судом поважними;

4. рішення третейського суду прийнято у спорі, не передбаче­ному третейською угодою, або цим рішенням вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди. Якщо рішенням третей­ського суду вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди, то скасовано може бути лише ту частину рішення, що сто­сується питань, які виходять за межі третейської угоди;

5. третейська угода визнана недійсною компетентним судом;

6. склад третейського суду, яким прийнято рішення, не відпо­відав вимогам Закону;

7. рішення третейського суду містить способи захисту прав та охоронюваних інтересів, які не передбачені законами України;

8. постійно діючий третейський суд не надав на вимогу ком­петентного суду відповідну справу;

9. третейський суд вирішив питання про права і обов'язки осіб, які не брали участь у справі.

Ухвала господарського суду про відмову у видачі виконав­чого документа може бути оскаржена сторонами в апеляцій­ному порядку протягом п'ятнадцяти днів з дня її винесення го­сподарським судом. Після набрання законної сили ухвалою про відмову у видачі виконавчого документа спір між сторо­нами може бути вирішений господарським судом у загальному порядку. Ухвала господарського суду про відмову у видачі ви­конавчого документа, якщо вона не була оскаржена в апеля­ційному порядку, набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження. У разі подання апеляційної скарги ухвала господарського суду набирає законної сили піс­ля розгляду справи господарським судом апеляційної інстанції. Ухвала про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду направляється сторонам про­тягом п'яти днів з дня її прийняття (ст. 122-11 ГПК України, ст. 56 Закону).

Виконавчий документ, виданий на підставі рішення третейсь­кого суду, може бути пред'явлений до примусового виконання в строки, встановлені Законом України «Про виконавче прова­дження».