Якщо ви потерпаєте від домашнього насильства

Якщо ви потерпаєте від домашнього насильства , дотримуйтесь особистого плану безпеки.

1. Запишіть для себе номер телефону міліції. Якщо не знаєте, телефонуйте у довідкову службу або «102». Якщо у вас немає телефону, спробуйте узгодити із сусідами умовний знак для того, щоб вони телефонували в міліцію у випадку необхідності.

2. Коли приїде міліція, детально розкажіть і покажіть їй ваші тілесні ушкодження, а також ті домашні речі, які насильник розбив чи зламав. Якщо ви боїтесь зробити це у присутності партнера, спробуйте поговорити з представниками міліції наодинці.

3. Міліція повинна надати вам інформацію про наявність пиртулку та інших служб соціального захисту у вашому регіоні, скласти протокол, фіксуючий все, що з вами сталося.

4. Якщо вам завдано тілесних ушкоджень, зверніться до невідкладної шкидкої допомоги чи до особистого лікаря. Медичні висновки можуть бути вагомим доказом у кримінальному чи цивільному судочинстві. До того ж, медичні висновки є конфіденційними і не надаються нікому, крім Вас.

5. Продумайте щонайменше 4 місця, куди б ви могли піти, якщо залишити дім. Довірте певну суму грошей, одяг та копії найважливіших документів близьким друзям, родичам або сусідам. Слідкуйте, щоб у вас завжди були дрібні гроші для телефона-автомата або достатня сума на мобільному рахунку. Розробіть і відпрацюйте маршрут втечі з людиною, якій довіряєте. Якщо у вас є діти, ні в якому разі не залишайте їх.

Власне життя та безпека мають бути найголовнішими для вас!

Як допомогти дитині пережити розлучення батьків

Розлучення - це стрес для всіх членів сім'ї. Зробити так, щоб діти постраждали якнайменше? Як допомогти дитині пережити розлучення батьків і залагодити стосунки?

Залишитися друзями

Розлучення батьків вселяє в дітей постійна напруга, і неважливо, скільки їм на той момент років.

Природно, що малюк цікавиться, чому один батько йде від іншого. Маленький може навіть подумати: "А раптом вони залишать і мене?" Деякі експерти стверджують, що діти можуть відчувати себе нормально при розставанні батьків, якщо мама і тато свідомо продовжують приділяти їм належну увагу, як і раніше. І багато розлучається пари готові на мирні відносини один з одним заради благополуччя своїх дітей. Звідки пішла тенденція до розлучень "по-дружньому"? Насамперед це пояснюється тим, що судові процеси у справах розірвання шлюбу зазнали ряд змін, з тим щоб захистити інтереси дітей у шлюборозлучних процесах. Так, приміром, в 28 штатах США пари, які зважилися на розлучення, повинні відвідувати спеціальні курси, де їм пояснюють, як уникнути конфліктів і нести батьківські обов'язки разом. Більшість тат і мам, які пройшли в дитинстві через розлучення батьків, намагаються захистити від переживань своїх дітей під час розставання з дружинами. Батьки в цьому випадку виявляються втягнутими в життя дитини. І цей фактор має свої переваги: ​​діти, батько яких завжди поруч, легше переносять розставання батьків, а тата, перебуваючи поруч з дітьми, краще виконують свої зобов'язання, у тому числі і фінансові, по відношенню до малюків. Розлучення, при якому колишнє подружжя залишаються в хороших відносинах, потрібний всім: і мамі, і татові, і дітям. Випадків, коли розставання батьків сильно ранить дітей, не так багато, однак негативні наслідки можуть виникнути пізніше ".

Погані стосунки

Найчастіше розпад шлюбу (нехай навіть найневдалішого) залишає після себе розчарування, злість, образу і депресію. І все ж, незважаючи на погані відносини, подружжю слід прийти до консенсусу. Звичайно, складно бути ввічливим з тим, з ким довелося в силу обставин розлучитися, і все-таки варто налагоджувати відносини, оскільки те, якими будуть взаємодії в перший час окремого проживання, задасть тон на роки вперед. Є кілька способів, які допомагають зробити розлучення менш травмуючим для дітей. "Я і мій чоловік Ілля нарешті прийняли рішення розлучитися. Звичайно, я розуміла, що наші діти, п'ятирічна Маша і трирічний Іван, можуть розцінити цей крок як трагедію, адже вони любили нас обох. Так і сталося. Розлучення відбився на їх світосприйнятті, але я не відразу зрозуміла, наскільки сильно. Ілля пішов. Перші три дні Іван прокидався від власного плачу, Маша засипала в сльозах, - розповідає 35-річна Олена, яка розлучилася з чоловіком три роки тому. Час минав, і вже через кілька місяців я розповідала своїй сестрі про те, що діти звикли. Малюки показували тітці свої малюнки, і та, подивившись на них, сказала мені: "Дивися, які похмурі кольори і страшні тварини на них". І я побачила, що майже на кожному дитячому малюнку були зображені якісь незрозумілі чудовиська, і навіть трава і хмари в основному були чорного кольору. Минуло сім років, і, мені здається, все на своїх місцях. З колишнім чоловіком у нас партнерські відносини, і він щонайменше тричі на тиждень зустрічається з дітьми. З Іллею ми не хотіли б згадувати про те, що привело нас до розірвання шлюбу, але для наших дітей ця тема актуальна. У них постійно на цей рахунок виникають питання ".

1) Пом'якшіть погану звістку

Діти будуть пам'ятати перша розмова про зміни в сім'ї ще довгий час. Що саме розкажуть їм мама і тато, і вплине на те, як дитина буде відчувати себе після розриву батьків - тривожно або відносно спокійно. Слід поговорити з дітьми за кілька днів до остаточного роз'їзду, в іншому випадку зникнення одного з батьків без пояснення причин може налякати малюка . В ідеалі обидва чоловіки повинні бути присутніми під час бесіди з дитиною і згадати, що це рішення вони прийняли разом і що для всіх так буде краще. Поясніть малюкові, що колись мама і тато любили один одного, але зараз вони не хочуть жити разом, так як можуть перешкодити один одному бути щасливими. Не варто фальшивити в спілкуванні з дитиною і боятися проявити свої почуття - нехай малюк усвідомлює, що існують ситуації, такі як розставання, в яких людина може бути в пригніченому настрої. Дуже важливо дати зрозуміти дітям, що у цій розлуці немає їхньої провини, і обов'язково нагадайте, що ви обидва, як і раніше любите його і ніколи не кинете, навіть якщо доведеться жити в різних ломах ".

2) Оберігайте дитину в перші дні

Намагайтеся зберігати спокій і позитивне ставлення до життя, незважаючи на розлучення, щоб не злякати маляти. Можна сказати йому, що кожній людині необхідно бути сильним. Але самі ви прекрасно розумієте, що для успішного вирішення шлюборозлучного процесу вам доведеться бути сильніше, ніж коли б то не було.

3) Не говоріть погано на адресу колишнього чоловіка

Більшість з нас розуміє, що неправильно робити з дітей посередників для з'ясування відносин, і тим не менш часом нам буває важко усвідомити, що дитина, навіть найменший, таким чином може засвоїти негативні моменти спілкування між колись близькими людьми. Тому у важкі для вас моменти, коли захочеться вилити душу друзям по телефону, майте на увазі, що малюк, можливо, знаходиться десь поруч і слухає вас.

4) Дотримуйтеся графіка

Дітям розлучених батьків доводиться залежати від безлічі щоденних побутових дрібниць, і вони можуть нервувати з цього приводу. Найбільшим впливом, який справив розлучення на мого сина Ваню, стала його постійна потреба знати, який подальший план дій, йому потрібно тепер точно знати, з ким він сьогодні зустрічається, де і в скільки. Ми розлучилися, коли синові було три роки, і тепер у мене вдома висить календар, де ми з сином відзначаємо дні наших зустрічей.

5) Не змішуйте обов'язки по вихованню дитини і з'ясування відносин між собою

Моменти, коли батьки починають "ділити" малюка по днях, дуже хвилюючий для дитячої психіки, адже дитина розуміє, що між мамою і татом зараз напружені відносини. Папа прийшов, щоб забрати дитину на прогулянку, і це зовсім невідповідний момент, щоб починати з'ясовувати стосунки.

Що відбувається з дитиною при розлученні?

Діти дошкільного віку найбільш важко переживають розлучення батьків, оскільки в цьому віці емоційний зв'язок з татом і мамою найбільш сильна, весь світ дитини зосереджений на батьках. Ось що відбувається з дошкільнятами:

- Малюки схильні думати, що тато і мама розпрощалися з їхньої вини;

- Діти частіше плачуть і вередують, вимагають до себе більше уваги;

- Вони не хочуть, щоб батьки розлучалися, незважаючи на напруженість відносин. Вони відчувають, що не можуть впливати на ситуацію, сприймають ситуацію як невідому і неконтрольовану, звідси почуття невпевненості, тривожності й страху, боязнь самотності, темряви, безсоння;

- Діти можуть вдаватися до неадекватної поведінки або навіть хворіти - робити все те, що раніше змушувало батьків діяти разом. Наприклад, рятувати його від хвороби або лаяти і т.д. Звичайно, діти роблять це несвідомо;

- Можуть з'являтися шкідливі звички, в основі яких лежить пережитий стрес. Наприклад, смоктання пальця, нав'язливі дії, страхи.

Діти шкільного віку ведуть себе трохи інакше. Головний страх школяра - залишитися одному в результаті розлучення.

- Вони можуть відчувати страх більше ніколи не побачити тата, якщо залишаються жити з мамою, і навпаки;

- Діти можуть почати вірити в те, що здатні відновити відносини між татом і мамою;

- Деякі зляться на одного з батьків, ділять їх на «хорошого» і «поганого»;

- Можливо звинувачення тата чи мами в егоїзмі з вуст школяра:

- Багато дітей шкільного віку виявляють злість і гнів різними способами: поганою поведінкою, поганими оцінками, відстороненістю від зовнішнього світу та інших

- Внаслідок стресу можуть виникнути проблеми соматичного характеру: біль у шлунку, головні болі та ін

Головні помилки батьків

Нерідко батьки опускаються до сварок у присутності дитини, відкриті з'ясування відносин втягують малюка в конфлікт. Наприклад, батьки можуть допускати такі висловлювання: «Ти такий же, як тато ...», «Весь у матір ...», «Нехай тобі твоя мати щось робить ...». У цьому випадку дитина сприймається як об'єкт агресії, невдоволення і помсти. Можливий і інший варіант, коли дитина виступає яблуком розбрату або розмінною монетою. В обмін на зустрічі з дитиною один з батьків намагається отримати щось для себе, порушуються або не виконуються взагалі режими зустрічей з дитиною.

Нерідко у війну втягуються всі родичі і близькі друзі батьків. Головним трофеєм у цій війні стає рішення дитини, з ким він буде жити. Коли всі втягнуті в розбрат, часто буває, що не знаходиться жодної людини, який був би цілком на боці дитини. Дійсно, одна з головних помилок батьків - спроба звинуватити в розлученні лише одну зі сторін.

Як допомогти дитині?

Всім близьким важливо створювати таку атмосферу навколо дитини, яка полегшить його переживання. І пам'ятати, що діти потребують стабільності і близькості з рідними людьми. Ось на чому варто робити основні акценти:

1. Зберегти той режим, який був до розлучення, особливо для дошкільнят і малят. 2. Намагайтеся приділяти дитині більше часу, ніж зазвичай. Час, що проводиться і з татом, і з мамою, має бути збережено і навіть по можливості збільшено.

3. Намагайтеся захистити вуха і очі дитини від вашого ставлення до ситуації. Запам'ятайте: вирішувати дорослі проблеми - справа дорослих, а не дітей!

4. Не бійтеся питань дитини. Відповідайте на них спокійно і нейтрально, стисло й без посвяти в подробиці. Наприклад: «А тато буде з нами жити?", Відповідь: «Ні, тато тепер буде жити в іншій квартирі, але це не означає, що ти не будеш його бачити. Ви будете зустрічатися в такі-то дні, але якщо захочеш, ти завжди можеш подзвонити йому або прийти в гості ».

5. Підносячи дитині інформацію про розлучення, обов'язково скажіть, що це було ваше спільне рішення, що так буває і в цьому ніхто не винен. Шкодуєте ви про ці відносини? Ні, тому що в них були не тільки погані моменти, але й багато хорошого, і найрадісніше і дороге подія цього часу - народження його, дитину. Якщо вам важко все це говорити своїй дитині, значить, ви той, кому першому потрібна допомога фахівця. У цьому випадку не слід доводити свої емоції до піку, ускладнюючи ситуацію.

6. Важливо розвіяти страхи дітей. Дітей лякає невідомість, тому чітке оповідання про те, що станеться після страшної події «розлучення», допоможе зробити його менш страшним і полегшити емоційну реакцію.

7. Якщо після всіх ваших зусиль дитина все ще злиться, плаче або звинувачує вас, не турбуйтеся і не виправдовуйтеся. Допустіть такі почуття, вони природні. Скажіть: «Мені дуже шкода. Мені хотілося б, щоб з тобою такого не сталося, але так вже сталося, і нічого не поробиш ».

8. Школярів не обмежуйте в спілкуванні з однолітками, їм важлива підтримка друзів. Активна соціальна життя допоможе відволіктися від неприємних думок, підвищить самооцінку і не дасть замкнутися в собі. Тільки врахуйте, що не всім хлопцям може підійти цей шлях.

9. Важливо також підтримувати чіткий графік візитів. Адже найбільше користі в стресовий період дає постійний режим, коли дитина знає, коли і чого варто очікувати.

Часто, оберігаючи своїх батьків або, навпаки, сердячись на них, діти намагаються приховувати свої почуття. Тому дитині обов'язково потрібен хтось, з ким він може свої почуття обговорити. Це може бути бабуся, дідусь, або будь-яка людина, якій дитина довіряє і який буде об'єктивно дивитися на події, а не налаштовувати дитину проти одного з батьків. Якщо поруч з дитиною немає такої людини, зверніться до фахівця. Якщо дитина протестує (приховує свої почуття або навпаки яскраво їх проявляє) якщо він стає тихим, млявий і непомітний, - все це приводи для звернення до психолога. Ви можете сходити до психолога самі або разом з малюком. І пам'ятайте, само собою нічого не пройде, відхід від проблеми не вирішить її.