Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Українська література.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
3 Мб
Скачать
☆

2. Лауреати Шевченківської премії і українській літературі: проблеми та здобутки. Пам'ять серця, сила коріння і високість духу у книгах Мирослава Дочинця («Криничар», «Світован»).

Мирослав Іванович Дочинець (3 вересня 1959, місто Хуст Закарпатської області) — український письменник і журналіст. Член Асоціації українських письменників (з 2003 року).

Комітет з Національної премії України імені Тараса Шевченка обрав лауреатів найпрестижнішої літературної премії країни. У категорії «Література» премію присудили Мирославові Дочинцю за романи «Криничар. Діяріюш найбагатшого чоловіка Мукачівської домінії» та «Горянин. Води господніх русел».

«Криничар» (повна назва «Криничар. Діяріюш найбагатшої людини Мукачівської домінії») — роман, що написаний українським письменником Мирославом Дочинцем та вперше опублікувався у видавництві «Карпатська вежа» 2012 року. Його попередній роман «Вічник» від часу своєї появи на світ зібрав уже чимало позитивних відгуків.

Читаєш цю книжку – і наче заживаєш вітаміни для розуму і душі, зауважив відомий письменник-дисидент Ігор Калинець. Вона – про людську Гідність, про Віру, Надію і Любов, про необхідність «прямостояння і прямоходіння», як для тіла, так і для душі. Це не тільки своєрідний посібник життєвого успіху, але й проникливий інструмент народження самосвідомості. В основі роману – хвилююча сповідь бентежної, шляхетної, муштрованої життям душі, сповнена аромату Часу, Духу і Любові, дивовижна одіссею знегод і поневірянь простого закарпатського хлопця, поки він став першим у краї багачем, з яким рахувалися в Будапешті і Відні. Криничар узяв від землі силу, а від Неба духовність і навчає цьому людей, рішуче міняє їх, а з ними й довколишній світ. Своїм життям він відкриває читачеві дві найголовніші принади – свободу від страху і свободу від злиднів. До того ж, ділиться секретами «робити» гроші і мудро розпоряджатися ними. Просто і навдивовижу переконливо. І без містики. Авторитетні критики вже встигли назвати роман «духовним братом «Вічника».

«Світован». Ця книга - повна захоплення і любові розповідь про мандри в горах із мудрецем Андрієм Вороном, якого вже встигли назвати українським Сократом. Він жив, як дихав, власним життям явив спроможність бути вільним у світі, який ловить і поневолює людину. Для сучасної, заблуканої серед штучних міражів людини світло його досвіду постає опорою для порятунку. Між рядками щирого письма живе горний дух, нурт живої природи, правда первісної оселі.

Білет №10

1. Одкровення Мирослава Дочинця, лауреата національної премії ім. Т.Шевченка.

2. Усвідомити світ у собі (за творами українських письменників на морально-етичну тематику).

1. Одкровення Мирослава Дочинця, лауреата національної премії ім. Т.Шевченка.

«Скріплювати людей у дусі, закликати до храму любові», - так визначив письменницьку місію Мирослав Дочинець. А ще він вважає, що письменник вливає світло у людські душі. Ніщо у світі так багато не дає, як книга. Бог дав можливість пізнати своє вчення через Слово і книгу.

Мирослав Іванович – письменник, очолює видавництво «Карпатська вежа» у Мукачевому, журналіст, автор близько 20 книг, член НСПУ та Асоціації українських письменників, лауреат Національної премії ім. Т. Шевченка 2014 р. за романи «Криничар» та «Горянин», лауреат Міжнародної літературної премії «Карпатська корона» та інших літературних відзнак і нагород.

Про свої книги автор говорить: «Мої книжки, книжки-метафори міцно заломлені в закарпатську фактографію, вписані в контекст епох, але місцева історія душ людських вплітається оригінальною мелодією до світового оркестру». А ще впевнений, що «книжка має давати знання, світло і задоволення», завдання ж письменника – «кликати на проблиск світла в чорноті».

Він – письменник-філософ, наставником в літературі вважає Григорія Сковороду та сповідує заповіт Миколи Гоголя про те, що письменник не має ні з ким, чи чим боротися, а «слухати небо», народний афоризм «якщо Бог на першому місці, то все інше буде на своїх місцях». Каже, що не проповідник, але людина схими. Тож не випадково читач сприймає його не лише як письменника, але й як духовного вчителя, наставника, порадника, розрадника. Його книами зачитуються, до його слів прислухаються.

В книзі «Криничар» він пише: «Ми приходимо в цей світ, щоб служити. Служити комусь і чомусь. Хтось – Господу, хтось – людям, хтось – ремеслу, мистецтвам, природі, родині. Всі ці служби важливі». Він сам служить і Господу, і людям, і мистецтву красного письменства. Він, його книги закликають, запрошують людей до храму доброти, чистоти, людяності, любові, мудрості, духовності. І в цьому його місія.