2. Усвідомити світ у собі (за творами українських письменників на морально-етичну тематику).

Мирослав Дочинець «Світован. Штудії під небесним шатром». 

Ця книга – повна захоплення і любові розповідь про мандри в горах молодого журналіста з мудрецем Світованом, Андрієм Вороном, якого вже встигли назвати українським Сократом, новітнім Сковородою.

«Він жив, як дихав, власним життям явив спроможність бути вільним у світі, який ловить і поневолює людину. Для сучасної, заблуканої серед штучних міражів людини світло його досвіду постає опорою для порятунку. Між рядками щирого письма живе горний дух, нурт живої природи, правда первісної оселі», – йдеться у передмові. Вже самі розділи роману-намиста промовляють за себе: «Держава трав», «Одиниця у великій реєстратурі неба», «Переломлення хліба», «Те, що не забирає смерть», «У череві дерева», «Дай часові час», «Слово, що не потребує солі», «Служебник саду», «Бесіди під горіхом». Як розповів Мирослав Дочинець, книжка – це не рядки. Це тональність, енергетика. «Це десь метафізичного плану речі, це те, що між рядками. Моя книжка – про головне і навіть про те, що йде попереду головного. Про речі глибинного плану, про речі, які ми самі перед собою намагаємося зрозуміти. Це книга про потребу любові, про служіння, про потребу самоідентифікації, про нас, як частину великої природи, яка втрачає нас, а ми дедалі більше її. Книга про життя і про смерть, при чому, смерть не як трагедію, а як одну з найцікавіших загадок життя. Книга про любов, про кохання (тут є і романтична лінія). Я не тримаюся тем, сюжетів, ідей, як нас звикли вчити у студентські чи шкільні роки. Книжка набагато глибша, загадковіша річ, щоб її розчленувати не теоретичні речі», – каже автор.

У романі зображена історія молодого журналіста на переломі двох часів: відходу комуністичної імперії і приходу нового етапу. Із мудрим старцем журналіст опиняється у гірській глибинці, вони разом збирають трави у Карпатах. Фактично книга – це їхня мандрівка, пригоди, спілкування, перебування у дикому світі природи. У результаті, до героя приходить не тільки ідеологічний перелом, світоглядний, а і перелом на метафізичному рівні, перехід у новий світ.

Білет №11

1. Людина і природа в художніх творах українських письменників: до проблем екології та Чорнобильської катастрофи (за творами «Чорнобиль» Ю.Щербака, В.Яворівського, Є.Гуцала, Є Пашковського та ін.).

2. Література рідного краю (огляд).

1. Людина і природа в художніх творах українських письменників: др проблем екології та Чорнобильської катастрофи (за творами «Чорнобиль» ю.Щербака

Повість Ю. Щербака «Чорнобиль», 1987), носить документальний характер (це зібрані магнітофонні записи учасників ліквідації аварії і жертв атомної стихії), все ж відзначається неабияким художнім осмисленням того, що сталося.

Герої повісті відомого українського радянського письменника — реальні люди: пожежники, вчені, робітники, лікарі, військовослужбовці, церковнослужителі, іноземці. Звела, об’єднала цих, досі не знайомих людей, подія, що приголомшила світ: аварія на Чорнобильській атомній електростанції. Тоді, під час ліквідації наслідків аварії, автор часто бував на АЕС, мав численні зустрічі з учасниками «опору атомній стихії». Враження від побаченого, почутого лягли в основу документальної повісті. Письменник розкриває подробиці аварії, аналізує факти, вчинки фізиків, медиків, авіаторів, персоналу АЕС. При цьому особливу увагу він зосереджує на причинах, які призвели до вибуху четвертого реактора

В «Чорнобилі» виразно відчутно не тільки особливості його публіцистичної нарації, сказати б, почерк ученого. Скрупульозна увага до фактів, розмаїття всяких подробиць – це, здається, зовсім не типово для наших публіцистів, які передовсім культивують дзвінку ефектну фразу й поспішність висновків. Щербаків «Чорнобиль» – це не тільки пронизлива точність у змалюванні подій та обставин, а й глибина узагальнень, лейтмотивом яких звучать узяті за епіграф до «Чорнобиля» слова Ауреліо Печчеї з його «Ста сторінок для майбутнього»: Група вчених може поставити погано підготовлене суспільство перед лицем таких відкриттів, застосування яких приведе до незворотних нищівних наслідків; жменька людей має змогу кинути весь світ в полум’я останнього жертовного багаття. Лише свідомі й пильні громадяни можуть відвернути ці відхилення й написати історію майбутнього, гідну бути прожитою». Чорнобиль – це не тільки безпрецедентна техногенна катастрофа. Це тест для суспільства і для окремої людини. Це – сигнал про те, що в історії людства розпочалася зовсім інша сторінка. Бо життя розчахнулося на до і після Чорнобиля. І, як пише автор, надалі життя матиме ту особливість, що попіл Чорнобиля стукатиме в наші серця.

З-поміж усього написаного в Україні про Чорнобиль (романи, повісті, поеми, збірки поезій, книжки публіцистики) твір Щербака стоїть осібно. По-перше, він написаний «не так», як звикли у нас писати – тут маємо естетику літературного мінімалізму. Тут, по суті, «немає літератури» в тому розумінні, в якому ми звикли бачити її в нас. Так зване зображене слово відступило під шквалом інформації, гіпотез про вплив катастрофи на людину й природу, монологів людей, які опинилися в епіцентрі подій. Естетика тут поступилася місцем етиці. Дорогоцінне почуття міри й розуміння того, що відбулося, порятували автора від намагань пориватися на патетичні котурни чи писати так красиво, як написано переважну більшість книжок про Чорнобиль.

Своє завдання Ю. Щербак вбачав у тому, щоб передати мужність людей у поєдин-ку зі смертю й по-філософськи осмислити долю, позначених Чорнобилем, і тих, хто далі йтиме у технологізовану цивілізацію. У цих міркуваннях велике значення має монолог академіка Валерія Легасова, який зробив має монолог академіка Валерія Легасова, який зробив правдивий аналіз причин катастрофи. Їх корені вчений вбачає не лише у хибності технології, а моральному й духовному стані суспільства. Вони започатковані в системі освіти, кар’єризмі, бюрократизмі, хабарництві тощо.