- •1. Стан розвитку, проблеми та завдання сучасної української літератури (короткий огляд).
- •Поколіннєва класифікація. В історії української літератури письменників прийнято умовно розділяти за десятиріччями. Сучасні художні твори написані представниками різних літературних поколінь.
- •2. Образ матері та матері-Вітчизни у поетичних творах в.Симоненка, д.Павличка, б.Олійника.
- •1. Сучасна українська поезія: стан, проблеми та перспективи розвитку (огляд).
- •Двітисячідесятники
- •2. Марія Матіос - лауреат національної премії ім. Т.Шевченка. Морально- етичні проблеми життя суспільства у творах письменниці
- •1. Теми, проблеми розвитку сучасної української прози. Жанрова тематика. Огляд.
- •2. Ліна Костенко. Гуманізм, утвердження краси почуттів, втілених у слові (за поетичними творами поетеси).
- •2. «Поезія - це просто неповторність, якийсь безсмертний подих до душі» (за улюбленими поетичними творами).
- •1. Аналітичний підхід до фактів і постатей національної історії, посилення інтересу до проблем історичної пам'яті народу в українському історичному романі.
- •1. Історичні романи п.Загребельного: постаті національної історії та уроки сучасності.
- •2. Українська драматургія у художніх пошуках та самооновленні (до проблем розвитку та завдань на перспективу).
- •1. Історичні романи р.Іваничука. Огляд.
- •2. Гумор та сатира в українському письменстві: від давнини до сучасності.
- •2. Літературно-критичні статті, коментарі, найцікавіші повідомлення в художньому письменстві (за новинками газет, журналів, книговидань)
- •1. Тема Другої світової війни в художній прозі України. Точки зору на події (за творами о.Довженка «Україна в огні».
- •2. Події та відчуття епохи у творах о. Забужко
- •1. Знаходити у буднях сонце за творами Гр.Тютюнника
- •2. Лауреати Шевченківської премії і українській літературі: проблеми та здобутки. Пам'ять серця, сила коріння і високість духу у книгах Мирослава Дочинця («Криничар», «Світован»).
- •2. Усвідомити світ у собі (за творами українських письменників на морально-етичну тематику).
- •1. Людина і природа в художніх творах українських письменників: др проблем екології та Чорнобильської катастрофи (за творами «Чорнобиль» ю.Щербака
- •2. Література рідного краю (огляд).
- •1. Науково-художня та пригодницька проза в українській літературі: до проблем конкурентоздатності творів а. Кокотюхи. Книги:
- •2. Поетична школа улюбленого автора: сторінки творчості письменника рідного краю.
- •1. Тарас Шевченко як обличчя української нації (до проблем творення образу в художній прозі і кіно).
- •2. На перехрестях долі і часу: твори українських письменників у сучасному прочитанні (за творами відомих авторів)
- •1. Художньо-біографічна, документальна та мемуарна проза в Україні: образи відомих українськиї письменників у художніх творах
- •2. Непроминальність вічності буття у творах українських драматургів (за творами о.Коломійця, м.Зарудного, о.Левади та ін.).
- •1. Зображення українського села у творах українських прозаїків (від «Миколи Джері» і.С.Нечуя-Левицькогодо творів сучасних авторів). Короткий огляд (Стельмах «Хліб і сіль», « в житах»
- •2. «Усвідомити себе у світі і світ у собі» (про життя і будні одного з літературних персонажів - за власним вибором).
1. Художньо-біографічна, документальна та мемуарна проза в Україні: образи відомих українськиї письменників у художніх творах
Художня біографія — це специфічне міжродове жанрове утворення. Однією з найважливіших її жанрових рис є творче змалюння життєвого шляху конкретно-історичної особи, реалізоване на основі справжніх документів і подій свого часу з глибоким зануренням письменника в її духовність і внутрішній світ, соціальну та психологічну природу історичних діянь.
Такий творчий підхід до документально-біографічної оповіді може й повинен здійснюватися в органічній єдності принципів аукового дослідження й художнього домислу, виходячи з об'єктивної логіки досліджених фактів і подій біографії героя. Реалізується художня біографія в найрізноманітніших жанрах: від оповідання до роману.
Класиками документально-біографічної прози (художньої біографії) стали А. Моруа, І. Стоун, Р. Роллан , С. Цвейг , Б. Франк , Е. Людвіг, Д. Ліндсей, Ю. Тинянов, Б. Окуджава. В українській літературі помітне місце посідають художні біографії Шевченка («Петербурзька осінь» О. Є. Ільченка, «Тарасові шляхи» О. Д. Іваненко, «В степу безкраїм за Уралом» 3. П. Тулуб, «Син волі» В. Шевчука), Марка Вовчка («Марія» О. Д. Іваненко), Лесі Українки («Дочка Прометея» Μ. Я. Олійника), П. Тичини («Кларнети ніжності» П. А. Загребельного).
Документальна література — особливий літературний жанр, для якого на відміну художній літературі характерна побудова сюжетної лінії виключно на реальних подіях. Документальну літературу ще називають документалістикою, документальною прозою, літературою факту. Документальна література заснована на спогадах очевидців, документах. Також можуть використовуватися спогади самого автора. При цьому авторська точка зору проявляється у відборі та структуруванні матеріалу, а також в оцінці подій. У документальній прозі широко використовується публіцистичний стиль.
Від журналістики (репортажу, нарису) документальна література відрізняється великим періодом часу, що пройшов з часу описуваних подій а також великим обсягом. Від науково-історичних досліджень документальна проза відрізняється відтворенням яскравої, живої картини подій і психологічного вигляду людей. У Українській літературній енциклопедії подано таке визначення: «Документальна література, документалістика – твори художньо-публіцистичних, науково-художніх і художньо-документальних жанрів, в основу яких покладено документальні матеріали, подані повністю або частково чи відтворені у вигляді вільного викладу».
Мемуа́ри (фр. mémoires — спогади) — оповідь у формі записок від імені автора про реальні події минулого, учасником або ж очевидцем яких він був. Історія української мемуаристики нараховує кілька століть. Її витоки — в автобіографічних елементах літератури Київської Русі («Повчання дітям» Володимира Мономаха). Як самостійна жанрова форма мемуари з'являються на початку 18 ст. («В пам'ять дітям своїм і внукам, і всему потомству» Іллі Турчиновського). У літературі 19 ст. першість у мемуарних жанрах належить Т. Шевченку. Його «Журнал» 1858, короткі автобіографічні нотатки, листи поклали початок новому етапу розвитку мемуаристики в Україні. Під їх впливом до спогадів звертаються П. Куліш, М. Костомаров, М. Драгоманов, О. Барвінський, І. Нечуй-Левицький, І. Франко, Б. Лепкий та інші.
У 20 ст. мемуарна література представлена творами різних жанрів: листи (Леся Українка, М. Хвильовий, М. Рильський, В. Стус), щоденники (П. Тичина, М. Драй-Хмара, Остап Вишня, О. Довженко, В. Симоненко), записні книжки (С. Васильченко, Варвара Чередниченко), нотатки (В. Минко, І. Багмут), літературні портрети (М. Бажан, С. Голованівський), есе (Є. Маланюк, Ю. Шерех). Досить поширеними жанрами мемуарної прози є повість, роман («Дороги моїх днів» В. Поліщука, «Музей живого письменника, або Моя довга дорога в ринок» В. Дрозда, роман «Третя рота» В. Сосюри, «Повість мого життя» Зінаїди Тулуб).
Чимало мемуарних творів належить письменникам української діаспори («Спогади про неокласиків» Ю. Клена, «На білому коні» та «На коні вороному» У. Самчука, «Щоденник» В. Винниченка, «Розмови в дорозі до себе» І. Кошелівця).