Розділ 1 методологічний аспект дослідження соціальної роботи центрів соціальних служб із багатодітними сім’ями

1. Історія дослідження соціальної роботи із багатодітними сім’ями

Відомо, що соціальна робота має досить довгий шлях свого розвитку, починаючи з часу заснування перших рабовласницьких держав (Ш тис. років до н.е.) й дотепер, коли соціальна робота має свою структуру, свої функції.

Завжди були актуальними дослідження соціальної роботи з багатодітними родинами, присвячено багато наукових робіт загальним питанням і проблемам функціонування родини в суспільстві.

Зокрема, слід виокремити роботу А. Харчева «Быт, семья, досуг». Незважаючи на невеличкий розмір, ця робота характеризується серйозними обґрунтуваннями питань організації родинного побуту та дозвілля, містить ємний статистичний матеріал.

Серед великої кількості наукових робіт радянського періоду, присвячених побуту радянської родини, слід виділити низку таких, що мають суто соціологічний характер і написані за допомогою майже виключно соціологічних методів дослідження – анкетувань, опитувань, інтерв’ювання. Радянські соціологи В. Ружже, С. Голод, І. Дементьєва, Е. Васильєва у своїх працях вивчали способи життя радянських родин, особливості ведення ними господарства і виховання дітей, досліджували прояви девіантної поведінки у родинах. Зокрема, В. Ружже акцентувала увагу на функціонуванні сімейних груп, Е.Васильєва – на міських родинах, І. Дементьєва – на життєдіяльності молодих родин.

З перших днів свого життя дитина починає поступово всотувати в себе навички вживання у світ і виживання у ньому, опановувати соціальний досвід (соціалізується). Виховання дітей, особливо дошкільного віку, є найважливішим елементом в системі розвитку повноцінної особистості. У законі «Про освіту» записано, що «батьки є першими педагогами. Вони зобов'язані закласти основи фізичного, морального й інтелектуального розвитку особистості дитини в ранньому віці». Дослідженням цього явища займалась Н. К. Крупська, яка у своїх «Педагогічних творах» писала: «Питання про роботу з батьками - це велике й важливе питання. Отут треба піклуватися про рівень знань самих батьків, про допомогу їм у справі самоосвіти, озброєння їх відомим педагогічним мінімумом». А саме в багатодітних родинах досить часто трапляється, що батьки мають низький освітній рівень. Довгий період часу багатодітність не схвалювалась в школах, так як дітям з таких сімей доводилося приділяти підвищену увагу. Але відомо, що в таких сім’ях досить часто народжувалися талановиті особистості. Автор періодичної таблиці хімічних елементів Д. Менделєєв був сімнадцятою дитиною в сім'ї. Відомі вчені І. Павлов, І. Мечников, К. Ціолковський, письменник Ф. Достоєвський і композитор П. Чайковський виросли в багатодітних сім'ях [9].

Великий внесок в дослідження виховання дітей у сім’ї та сучасних проблем виховання зробив А. С. Макаренко і В. О. Сухомлинський. Їх праці «Книга для батьків» та «Батьківська педагогіка» слугують енциклопедією для сучасних сімей, які виховують майбутніх громадян нашої країни. A. C. Макаренко у праці «Книга для батьків» говорив, що, виховуючи «дітей, нинішні батьки виховують майбутню історію нашої країни, а отже, й історію світу. В успіху сімейного виховання вирішальним є активне, постійне, цілком свідоме виконання батьками їхнього громадянського обов'язку перед суспільством. Там, де цей обов'язок реально переживаєть­ся батьками, де він становить основу щоденного їхнього самопочуття, там він неминуче спрямовує і виховну роботу сім'ї і там неможливі провали й ніякі катастрофи» [45; 26].

Головним методом виховання в родині А. С.Макаренко називає приклад батьків, а істинною сутністю їхньої виховної роботи - «не розмови з дити­ною, не прямий вплив, а організацію сім'ї, особистого і суспільного життя та організацію життя дитини» [45, с. 362-363]. Авторитету, створеного спеціально для дітей, існувати не може, авторитет – не спеціальний талант. Його коріння завжди у поведінці батьків, включаючи всі різновиди поведінки, інакше кажучи, все батьківське і все материнське життя: роботу, думки, звички, почуття, прагнення [45, с. 108]. Виховний процес - це процес, що постійно триває, і окремі деталі його розв'язуються в загальному фоні сім'ї, а тому загальний фон створюється влас­ним життям і власною поведінкою батьків. Найправильніші, найрозумніші, найпродуманіші педагогічні методи не дадуть ніякої користі, якщо загальний фон життя батьків поганий. І навпаки, тільки правильний загальний фон підкаже батькам і правильні методи поводження з дитиною, і правильні форми дисципліни, праці, свободи й авторитету [45, с. 108].

Ще одним дослідником теоретичної концепції родини був А. Г. Харчев. Він пише: «Сім'я - реальне втілення комплексності виховного впливу на особистість, яка формується, в сфері якого одночасно опиняється і інтелект, й емоції дитини, і його погляди, його смаки, звички. Вплив цей здійснюється як через психологічну атмосферу сімейного колективу, так і через організацію його діяльності, як за допомогою слів, так і шляхом переконання, так й шляхом особистого прикладу батьків, інших членів родини» [44].

На даний час ще не повною мірою розроблена єдина класифікація й типологія функцій родини. Так. Г. М. Свердлов й В. О. Рясенцев в якості найважливіших функцій родини називають функції продовження роду, а потім вже виховну, господарську, взаємодопомоги.

Е. К Васильєва розглядала три групи функцій родини: господарсько-економічну, генеративно-виховну, культурно-рекраційну. С. Д Лаптенок вважав, що найважливішими функціями сім’ї треба вважати господарсько-побутову, відтворення населення, організацію вільного часу членів родини, виховну. Радянська соціальна психологія розглядає сім’ю як малу групу з специфічним цільовим призначенням, в першу чергу сім’я є колективом, оскільки її поза сімейна й внутрішньо сімейна діяльність являється соціально знаковою, суспільно необхідною.

Отже, дослідження родини складає нині одне із найбільших направлень, що плідно розвивається. Бібліографія наукової літератури по цій проблемі збільшується щорічно на декілька десятків публікацій. Таким чином, те, що зроблено в сфері соціології родини в радянські часи, являлось лише початковим етапом все більш глибокого й різнобічного вивчення цього важкого, різноманітного й суперечливого соціального феномену.