Розділ 2 теоретичний аспект дослідження соціальної роботи центрів соціальних служб із багатодітними сім’ями

2.1. Характеристика багатодітної сім’ї: поняття, функції, категорії

Існують різні пояснення високої народжуваності в сім'ях і пов'язаної з нею багатодітності. Одне з них полягає в тому, що одна з причин багатодітності - національні традиції і звичаї, що впливають на формування норм про кількість дітей в сім'ї. Інше пояснення полягає у відсутності свободи вибору людиною своєї репродуктивної поведінки. Єдиної думки, скільки типів багатодітних сімей існує сьогодні, немає.

Законом України «Про охорону дитинства» визначено, що багатодітна сім'я – сім'я, в якій подружжя (чоловік та жінка) перебуває у зареєстрованому шлюбі, разом проживає та виховує трьох і більше дітей, у тому числі кожного з подружжя, або один батько (одна мати), який (яка) проживає разом з трьома і більше дітьми та самостійно їх виховує [19].

Багатодітна сім’я – це складна соціальна система, якій притаманні риси соціально-виховного інституту і малої соціальної групи. Це той прошарок суспільства, який намагається зберегти сімейність незважаючи ні на які світові фінансові кризи, але ж у цих сімей не менше проблем, ніж у інших.

Усі багатодітні сім'ї можуть бути розподілені на три категорії:

сім'ї, багатодітність в яких запланована (наприклад, у зв'язку з національними традиціями, релігійними приписами, культурно-ідеологічними позиціями, традиціями сім'ї). Такі сім'ї зазнають багато труднощів, обумовлених малозабезпеченістю, тіснотою житла, завантаженістю батьків (особливо матері), станом їх здоров'я, але у батьків є мотивація до виховання дітей;

сім'ї, що утворилися в результаті другого і наступних шлюбів матері (рідше - батька), в яких народжуються нові діти. Дослідження показують, що такі сім'ї можуть бути і цілком благополучними, але їх членам властиво відчуття неповної сім'ї;

неблагополучні багатодітні сім'ї, що утворюються в результаті безвідповідальної поведінки батьків, іноді на тлі інтелектуально-психічної заниженості, алкоголізму, асоціального способу життя. Діти з таких багатодітних сімей особливо часто потребують допомоги, реабілітації, страждають від хвороб і недорозвинення. У разі втрати батьківського піклування їх долю особливо важко влаштувати, бо сімейне законодавство перешкоджає розподілу дітей з однієї сім'ї, а усиновити 3-7 дітей різного віку і різної міри соціальної дезадаптації далеко не завжди можливо [46, c. 203].

Сім’я має велике значення для держави, вона впливає на життя суспільства, оскільки їй належить вирішальна роль у процесі репродукування самої людини, продовженні людського роду, на неї лягають великі обов’язки у вихованні дітей і підлітків, у фізичному і духовному розвитку особистості.

Не існує у педагогіці і єдиного підходу до визначення функцій сім’ї. Функція означає «діяльність, обов’язок, робота, призначення». У соціальній педагогіці виділяють ряд функцій сім’ї в процесі соціалізації особистості:

1. фізичний та емоційний розвиток людини. У молодшому та ранньому дитинстві ця функція відіграє певну роль, яка не може бути компенсована іншими інститутами. У дитячому, молодшому шкільному та підлітковому віці її вплив залишається провідним, але перестає бути єдиним на сучасному етапі розвитку нашого суспільства. Потім роль цієї функції зменшується, а в похилому віці знову стає домінуючою;

2. формування психологічної статі дитини в перші три роки життя. Вирішальне значення в цьому має батько, бо саме він, як правило, диференційовано відноситься до дочки та сина;

3. розумовий розвиток дитини, що впливає на міру залучення людини до культури на всіх етапах соціалізації;

4. оволодіння людиною соціальними нормами;

5. формування фундаментальних цінностей орієнтації людини у сферах сімейних і міжетнічних відносин, що визначає її стиль життя, життєві цілі, плани та способи їх досягнення;

6. соціально-психологічна підтримка людини, від чого залежить її самооцінка, рівень самоповаги, аспекти та ефективність самореалізації [41, с. 732-733].

Аналіз різних джерел соціальної педагогіки дозволяє виділити ряд функцій (фізичного, емоційного, розумового розвитку; психологічної підтримки; соціально-психологічної підтримки; соціалізації; формування ціннісних орієнтацій).

Е.Г. Ейдемиллер, В.В. Юстицкий найважливішими характеристиками сім’ї вважають її функції, структуру і динаміку. Під функціями сім’ї автори розуміють сферу життєдіяльності сім’ї, безпосередньо пов’язана з задоволенням певних потреб її членів [48].

Серед основних функцій сім’ї вони розглядають наступні:

- виховну функцію сім’ї, що полягає у задоволенні індивідуальних потреб у батьківстві і материнстві, контактах з дітьми, їх вихованні, самореалізації у дітях. По відношенню до суспільства в ході виконання виховної функції сім’я забезпечує соціалізацію підростаючого покоління, підготовку нових членів суспільства;

- господарсько-побутову функцію сім’ї, що полягає в задоволенні матеріальних потреб членів сім’ї (в їжі, житлі тощо), сприяє збереженню їх здоров’я. В ході виконання цієї функції забезпечується відновлення витрачених у праці фізичних сил;

- емоційну функцію сім’ї, що передбачає задоволення її членами потреб у симпатії, повазі, визнанні, емоційній підтримці, психологічному захисті. Ця функція забезпечує емоціональну стабілізацію членів суспільства, активно сприяє збереженню їх психічного здоров’я;

- досить великого значення автори надають функції духовного (культурного) спілкування, що спрямована на задоволення потреб у спільному проведенні дозвілля, взаємному духовому спілкуванні, відігріє значну роль у духовному розвитку членів суспільства[48, с. 9].

Запропонований перелік функцій сім'ї досить повно характеризує її як багатофункціональну систему. Аналіз життєвих реалій засвідчує, що загальна картина ціннісних орієнтацій дорослих членів сімей характеризується нестійкістю виконання своїх функцій.

Отже, багатодітна сім’я – це складна соціальна система, якій притаманні риси соціально-виховного інституту і малої соціальної групи. Усі багатодітні сім'ї можуть бути розподілені на три категорії, кожна з яких має свої особливості та проблеми. Як будь-яка сім’я, багатодітна родина повинна виконувати основні функції: виховну, господарсько-побутову, духовну.

Багатодітна родина - це міні-соціум зі своїми внутрішніми законами, виховання в ній має свої плюси та мінуси: дитина в ній виявляється й у ролі старшого, і в ролі молодшого, вона повинна налагоджувати контакти з кожним членом родини, спілкуватися з дітьми як своєї, так і протилежної статі, вчитися уступати й наполягати на своєму, захищати свою думку, проявляти гнучкість.