81.Об*єктивно-протиправна поведінка.

Об'єктивно протиправне діяння — це протиправне, соціально шкідливе діяння фізичної або юридичної особи, що не містить складу правопорушення, але при цьому викликає негативну юридичну реакцію з боку держави.

Ознаки об'єктивно протиправного діяння:

1)суперечність правовим приписам;

2)шкода, що завдається правоохоронюваним інтересам;

3)відсутність складу правопорушення (суб'єкта та/або суб'єктивної сторони). В теорії права було давно зазначено,що не кожне протиправне діяння є правопорушенням у тому сенсі, що не завжди воно містить склад правопорушення.

Наприклад, такою є протиправна поведінка, не контрольована свідомістю і волею людини (наприклад, поведінка малолітніх дітей, недієздатних осіб, осіб, що перебувають у несвідомому стані). Вона не може вважатися правопорушенням (оскільки немає суб'єкта, відповідно, немає суб'єктивної сторони, а отже й складу правопорушення), хоча юридично значущою вона може бути. Наприклад, заподіяння шкоди малолітньою дитиною не можна розглядати як правопорушення, але юридичне значення така дія має і тягне застосування заходів юридичної відповідальності щодо батьків або опікунів (ст. 1778 Цивільного кодексу України).

Вчинення суспільно небезпечного діяння особою, що перебувала у стані неосудності або обмеженої осудності, тягне застосування до неї примусових заходів медичного характеру (ст.93 Кримінального кодексу України).

З іншого боку, цивільному праву відомий інститут безвинної відповідальності особи, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, а саме пов'язану з використанням, зберіганням або триманням транспортних засобів, механізмів і устаткування, використанням, зберіганням хімічних, вибухових і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких тварин, службових собак і собак бійцівських порід. Особа, що здійснює діяльність, яка є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за заподіяну шкоду, якщо не доведе, що шкода була спричинена унаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (ст.1187 Цивільного кодексу України). Таким чином, у цьому випадку відсутня суб'єктивна сторона правопорушення — вина особи, на яку покладається відповідальність;

4) негативна реакція з боку держави (примусове відшкодування шкоди, примусові заходи медичного характеру, примусові заходи виховного характеру).

Юридичне реагування держави на об'єктивно протиправне діяння має різну природу і різні цілі.

Основним видом державного примусу, яким застосовується у разі здійснення об'єктивно протиправного діяння, є відшкодування матеріальної шкоди, що є різновидом правовідновної юридичної відповідальності. Необхідність притягнення до відповідальності невинного причинителя шкоди викликається не потребою засудження і перевиховання останнього, а доцільністю відновлення ущемленого права, порушених суспільних відносин.

Примусові заходи медичного характеру спрямовані на попередження здійснення суспільно небезпечних діянь особами, що перебувають в стані неосудності або обмеженої осудності.

Примусові заходи виховного характеру, які застосовуються до малолітніх як альтернатива кримінальної відповідальності, спрямовані на їх перевиховання.