- •Тдп екзамен
- •3.Основні функції загальнотеоретичної юриспруденції.
- •4.Предмет загальнотеоретичної юриспруденції.
- •5.Первинне та похідне виникнення держави.
- •8.Поняття та ознаки сучасної держави.
- •9.Поняття та види принципів права.
- •10.Основні властивості права.
- •11.Аксіоматичні засади(постулати) права
- •12.Парадигми право розуміння. Основні типи праворозуміння.
- •13.Ціннісно-нормативне праворозуміння.
- •14.Інтегративне праворозуміння.
- •15.Співвідношення права і держави: етатистський та ліберальний підходи.
- •16.Принципи формування державної влади та її базові ресурси.
- •17.Інституалізація державної влади та механізм держави.
- •18.Класифікація правових норм.
- •19.Класифікація джерел права.
- •20.Священні тексти як джерело права.
- •21.Судовий прецедент як джерело права.
- •22.Звичай як джерело права.
- •23.Правова доктрина як джерело права.
- •24.Нормативно-правовий договір як джерело права.
- •25.Нормативно-правовий акт як джерело права.
- •26.Система права та її компоненти.
- •27.Поняття галузі права та їх класифікація.
- •28.Інститути права та їх особливості.
- •29.Форми систематизації законодавства.
- •30.Поняття та ознаки правовідносин.
- •31. Поняття правосвідомості та її структура.
- •32.Правова культура та її рівні.
- •33. Механізм дії права та його складові.
- •34.Юридичний процес та юридична процедура.
- •35.Поняття та форми реалізації права.
- •36. Поняття кодифікації законодавства та її види.
- •37. Суб’єкт права та суб’єкт правовідносин.
- •38.Поняття та зміст правосуб*єктності.
- •39. Фізичні та юридичні особи.
- •40.Об*єкти правовідносин.
- •41.Поняття та зміст суб’єктивного права.
- •42.Поняття та зміст юридичного обов’язку.
- •43.Юридичні факти та їх класифікація.
- •44.Поняття та види фактичних складів.
- •45. Правова культура особистості та її структура.
- •46.Правова культура суспільства та її складові.
- •47. Правова соціалізація та правове виховання.
- •48.Завдання та система правового виховання.
- •49.Загальносоціальні та спеціальні функції права.
- •50.Соціальні чинники формування права.
- •51.Форми та види правотворчості.
- •52.Принципи і функції правотворчості.
- •53.Поняття та ознаки юридичного процесу.
- •54.Види юридичного процесу.
- •55.Сфери дії правової норми.
- •56.Предметна дія правової норми.
- •57.Темпоральна дія правової норми.
- •58.Просторова дія правової норми.
- •59.Персональна дія правової норми.
- •60.Застосування права як засіб забезпечення реалізації права.
- •61.Ідеологія застосування права.
- •62.Типове і нетипове застосування права.
- •63.Акти застосування права:поняття та види.
- •64.Поняття та призначення тлумачення права.
- •65.Тлумачення як з*ясування права.
- •66.Тлумачення як роз*яснення права.
- •67.Офіційне тлумачення права та його види.
- •68.Правова система та її компоненти.
- •69.Класифікація правових систем.
- •70.Поняття правового стилю. Правові сім*ї сучасного світу.
- •71.Ціності права та правові цінності.
- •72.Інструментальнацінність права.
- •73.Соціальна цінність права.
- •74.Особистісна цінність права.
- •75.Право як цінність культури та цивілізації.
- •76.Верховенство права у системі правових цінностей.
- •77.Поняття та види правової поведінки.
- •78.Правомірна поведінка. Типологія правомірної поведінки.
- •79.Правопорушення, його ознаки та види.
- •80.Зловживання правом.
- •81.Об*єктивно-протиправна поведінка.
- •82.Поняття та ознаки юридичної відповідальності.
- •83.Види юридичної відповідальності.
- •84.Поняття та основні вимоги законності.
- •85.Поняття та атрибути правового порядку.
- •86.Образ держави та поняття держави.
- •87.Сучасна та досучасна держава.
- •88.Атрибути та ознаки держави.
- •89.Типологія держави.
- •90.Цілісна характеристика держави.
- •91.Поняття державної території та її склад.
- •92.Поняття держави та державності.
- •93.Зміст поняття форма держави.
- •94.Статистика та динаміка держави.
- •95.Державний та політичний режими.
- •96.Взаємодія держави та громадянського суспільства.
- •97.Поняття та класифікація функцій держави.
- •98.Функції держави та державна політика.
- •99.Номенклатура функцій сучасної держави.
- •100.Форми здійснення функцій держави.
- •101.Поняття та ознаки правової держави.
- •102.Співвідношення правової та конституційної держави.
- •103.Соціальна держава, її ознаки і функції.
- •104. Правова держава та верховенство права.
- •105.Вплив глобалізації на розвиток права та держави.
9.Поняття та види принципів права.
Принципи права — об'єктивно властиві праву відправні начала, незаперечні вимоги (позитивні зобов'язання), які ставляться до учасників суспільних відносин із метою гармонічного поєднання індивідуальних, групових і громадських інтересів. Іншими словами, це є своєрідна система координат, у рамках якої розвивається право, і одночасно вектор, який визначає напрямок його розвитку. Принципи є підставою права, містяться у його змісті, виступають як орієнтири у формуванні права, відбивають сутність права та основні зв'язки, які реально існують у правовій системі. У принципах зосереджено світовий досвід розвитку права, досвід цивілізації. Тому принципи права можна назвати стрижнем правової матерії. Усі принципи права можна поділити на:
загальносоціальні
спеціально-соціальні (юридичні)
Загальносоціальні принципи права: економічні; соціальні; політичні; ідеологічні, морально-духовні та ін.
Спеціально-соціальні (юридичні) принципи права: • Загальні — своєрідна система координат, у рамках якої розвивається національна правова система, і одночасно вектор, що визначає напрямок розвитку цієї правової системи. Належать до всіх галузей права.
• Галузеві — своєрідна система координат, у рамках якої розвивається певна галузь права, і одночасно вектор, що визначає напрямок розвитку цієї галузі. Властиві конкретній галузі права (наприклад, принцип рівності сторін у майнових відносинах — у цивільному праві; рівності держав, поважання державного суверенітету, невтручання у внутрішні справи держави та ін. — у міжнародному публічному праві). • Міжгалузеві — своєрідна система координат, у рамках якої розвиваються кілька відповідних галузей права, і одночасно вектор, що визначає напрямок розвитку цих галузей. Властиві кільком спорідненим галузям права (наприклад, принципи гласності та змагальності сторін судового розгляду — в кримінально-процесуальному та цивільному процесуальному праві; принципи недоторканності власності, свободи економічної діяльності, свободи укладати договір, необхідності конкуренції та заборони монополізації — у підприємницькому та бан-ківському праві). Принципи права мають історичний характер. Вони є плодом багатовікового розвитку людства, результатом осмислення закономірностей розвитку суспільства в цілому, втілення їхніх демократичної та гуманістичної традицій. Призначення принципів права: — здійснювати узагальнене закріплення засад суспільного ладу; — забезпечувати однотипне формулювання норм права; — забезпечувати їх вплив на суспільні відносини шляхом правового регулювання та інших видів правового впливу. Незважаючи на багатоманітність типів (сімей) правових систем світу (романо-германська, англо-американська, змішана, релігійно-традиційна) та різний їх підхід до проблеми принципів права (в одних склалося поняття «загальних принципів права», у інших — ні), усі вони в демократичних суспільствах спираються на загальну основу принципів права. Принципи права згодом набули універсального значення, оформилися в галузі основних прав людини, одержали закріплення на міжнародному рівні. Так, у Договорі про створення Європейського Економічного Співтовариства (ЄЕС) загальні принципи, характерні для права держав — членів Співтовариства, розглядаються як складова частина права ЄЕС, а їх порушення — як підстава для скасування в судовому порядку актів Співтовариства. Сьогодні принципи права є актуальними насамперед у зв'язку із завданням забезпечення прав людини. Дати вичерпний перелік загальних принципів права важко, тому що вони не мають достатньої чіткості та стабільності змісту. Одне є безсумнівним — в них втілюються загальнолюдські цінності.
Загальні принципи права:
1. Принцип свободи означає, що право виступає як міра свободи — політичної, економічної, ідеологічної. Принцип свободи реалізується через надання свободи вибору суспільного ладу та форми правління, забезпечення захисту прав людини та задоволення основних потреб її життя, формування органів державної влади шляхом народного волевиявлення, створення умов для утвердження в суспільстві норм гуманістичної моралі, користування різними соціальними послугами держави та приватних осіб та ін.
2. Принцип справедливості означає, що право виступає як міра справедливості, як морально-правова домірність вкладеного та отриманого в усіх сферах життєдіяльності людини та їхнього правового забезпечення. Принцип справедливості містить у собі вимогу відповідності між практичною роллю різних індивідів (соціальних груп) у житті суспільства та їхнім соціальним становищем, між їхніми правами та обов'язками, злочином і покаранням, заслугами людей та їхнім суспільним визнанням. Принцип справедливості є важливим при вирішенні конкретних юридичних справ (приміром, при визначенні міри кримінального покарання). Він конкретизується у принципі рівності.
3. Принцип рівності означає рівність усіх перед законом, рівність прав та обов'язків, незалежно від національної, релігійної та іншої належності, службового та іншого становища, рівну відповідальність перед законом, рівний захист у суді.
Важливими складовими елементами принципу рівності є: — єдність (взаємозв'язок) прав і обов'язків, тому що говорити про реальність будь-якого права можна лише за наявності відповідного йому юридичного обов'язку (приміром, право громадянина на судовий захист реалізується через обов'язок судів здійснювати такий захист);
- взаємна відповідальність держави та особи, тому що вони пов'язані взаємними правами та обов'язками.
4. Принцип гуманізму, тобто людинолюбства, розкриває одну з найважливіших ціннісних характеристик права, домінування у формуванні та функціонуванні правової системи природних не-відчужуваних прав людини. Це — право на життя, здоров'я, особисту свободу та безпеку, право на охорону своєї честі та репутації, недоторканність особи та ін.; створення всіх умов, необхідних для нормального існування та розвитку особи.
5. Принцип демократизму знаходить свій прояв у тому, що право та законодавство виражають волю народу, волю всіх і кожного, формуються через форми народовладдя: безпосередню та представницьку демократію.
6. Принцип законності виражається у вимогах:
а) якості нормативно-правових актів, несуперечності їх один одному (між ними має бути ієрархічна субординація залежно від юридичної сили);
б) суворого додержання та виконання юридичних норм, правових приписів усіма суб'єктами — громадянами, їх громадськими та некомерційними організаціями, посадовими особами, державними органами. Передбачає також недопустимість зловживання суб'єктивним правом (див. § «Зловживання правом»);
в) невідворотної відповідальності за вину громадян і посадових осіб.
Серед основних принципів права деякі вчені називають правові презумпції та аксіоми (про презумпції див. у § «Презумпції»).
Принципи права слугують загальними орієнтирами у право-творчості та правозастосуванні.
