100.Форми здійснення функцій держави.

Діяльність держави і його органів по реалізації функцій держави здійснюється в різних формах. Існує кілька класифікацій форм здійснення функцій держави.

Звичайно виділяють правові та організаційні форми здійснення функцій держави. Правові форми — це діяльність органів держави, пов'язана з ухваленням і виданням правових актів, а саме: правотворча, правозастосовча, правоохоронна, правоінтерпретаційна.

Організаційні форми здійснення функцій держави — поточна технічна, господарська, статистична діяльність, спрямована на розв'язання конкретних завдань.

Кожна функція держави здійснюється одночасно і в правових, і в організаційних формах. Наприклад, щоб провести в життя функцію охорони правопорядку, потрібно видати відповідні законодавчі акти (правотворча форма діяльності держави), забезпечити їх виконання (правозастосовча форма), притягати до відповідальності порушників (правоохоронна форма). В той же час, наприклад, у процесі ухвалення закону, необхідна певна організаційна робота (складання проекту, скликання засідання парламенту, робота рахункових комісій у процесі голосування за законопроектом тощо), в чому й виражаються організаційні форми діяльності держави.

З урахуванням розподілу влади виділяють такі форми здійснення функцій держави:

1) законодавча — полягає у виданні представницькими законодавчими органами законів, які формулюють цілі та напрями державної діяльності, визначають засоби та методи досягнення цих цілей;

2) управлінська (виконавчо-розпорядча) — є оперативною, Повсякденною реалізацією органами виконавчої влади приписів законів і підзаконних актів у різних сферах державного управління;

3) судова — судові органи беруть участь у реалізації функцій держави шляхом здійснення правосуддя;

4) контрольно-наглядова — контрольно-наглядові органи держави (органи конституційного контролю, прокуратура, органи галузевого нагляду) спостерігають за точним та однаковим виконанням і застосуванням законів.

101.Поняття та ознаки правової держави.

Правова держава виступає як такий тип держави, влада якої заснована на праві, обмежується за допомогою права і здійснюється у правових формах.

Основні ознаки правової держави:

1) пріоритет прав і свобод особи, гарантованих державою і реалізовуваних громадянами, рівність громадян перед законом, доступність правового захисту для кожного громадянина, обмеження втручання держави у сферу приватної ініціативи. Громадяни діють за принципом: «Дозволено все, що не заборонене законом»;

2) верховенство правового закону в системі нормативно-правових актів. Правовим є тільки такий закон, який містить рівну для всіх міру свободи і справедливості. Інакше кажучи, це справедливий і гуманний закон, перед яким всі рівні;

3) демократичний легальний спосіб формування влади. Органи влади правової держави, як правило, формуються шляхом вільних загальних виборів, а призначення на державні посади здійснюються з дотриманням законної прозорої процедури. Вибори виступають як найважливіший засіб контролю суспільства над державною владою. У правовій державі неможливі державні перевороти, закулісні угоди щодо формування органів влади;

4) розподіл влади. Кожна з гілок влади (законодавча,виконавча, судова) формується і діє в певній незалежності одна від однієї. Розподіл влади передбачає також наявність чітко окресленого кола повноважень і меж діяльності для кожної з гілок влади;

5) зв'язаність влади правом. Влада правової держави діє за принципом: «Дозволене лише те, що безпосередньо передбачене законом»;

6) високий рівень загальної та правової культури громадян. Тільки в цьому випадку є можливою свідома, компетентна участь громадян в управлінні державними і суспільними справами, повага до закону, прав і свобод співгромадян;

7) взаємна відповідальність держави та особи. Відповідальність особи перед державою виражається в дотриманні заборон (наприклад, не створювати незаконних військових формувань) і виконанні обов'язків (наприклад, платити податки), несенні тягаря обмежень у разі правопорушень. У принципі, відповідальність особи перед державою існує при будь-якому типі держави. Але тільки в правовій державі є можливою відповідальність державної влади перед особою у разі порушення державою прав, свобод і законних інтересів людини і громадянина. Вона реалізується через пред'явлення позову проти держави та її органів, звернення до суду, у тому числі й до міжнародних судових органів;

8) гідне положення суду в суспільстві і державі. Суд може бути арбітром у взаєминах між громадянами і державою. Діяльність суду повинна базуватися на таких принципах, як колегіальність, презумпція невинуватості, змагальність, рівність сторін, право на оскарження ухвалених рішень тощо.

Перспективи правової держави по-різному оцінюються ученими і політиками. Одні стверджують, що правова держава як реальність неможлива. Так, Рудольф Ієрінг (XIX ст.), стверджуючи, що «право є розумно усвідомленою політикою влади», в той же час не вимагав педантичного слідування праву. Там, де обставини примушують державну владу зробити вибір між суспільством і правом, « вона не тільки уповноважена, а й зобов'язана пожертвувати правом і врятувати суспільство ». Дослідники, політики і пересічні громадяни одностайно відзначають слабкість основ для такого типу державності, принаймні, на пострадянському просторі, що й породжує песимізм щодо перспектив правової держави.

Протилежна точка зору полягає в тому, що правова держава розглядається як єдино можливий варіант взаємодії громадянського суспільства і державної влади в сучасну епоху.

Компромісом є уявлення про правову державу як ідеал, який ще не досягнутий навіть у найбільш розвинених державах. Практична ж цінність конституційного закріплення цього ідеалу полягає в тому, що воно ставить в обов'язок державної влади законні, справедливі дії заради загального добробуту.