61. Теорія оподаткування. Класифікація податків

Головним джерелом доходів держави є податки.

Податки - обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня платниками податків у порядку та на умовах, визначених законодавством.

Функції податків:

- фіскальна (централізація частини ВВП у бюджеті на загальносуспільні потреби)

- розподільча (перерозподіл вартості ВВП між державою, юридичними та фізичними особами)

- регулююча (вплив податків на різні аспекти діяльності їхніх платників)

Елементи системи оподаткування:

- суб'єкт (платник податків) - юридична чи фізична особа, що сплачує податки;

- об'єкт оподаткування-кількісно визначений економічний феномен, який служить базою для оподаткування. Іншими словами, податкова база - це грошова сума, з якої вилучається податок;

- джерело оподаткування - дохід платника податку, що підлягає оподаткуванню.

Класифікація податків -

Залежно від рівня державних структур:

- загальнодержавні (встановлюються державними органами влади вищого рівня);

- місцеві (встановлюються місцевими органами влади та управління).

За об'єктом оподаткування:

- податки на доходи фізичних і юридичних осіб (заробітну плату, прибуток, ренту тощо);

- податки на майно (сплачуються постійно впродовж усього часу перебування майна у власності);

- податки на споживання (сплачуються при використанні доходів).

За методом стягнення:

- розкладні - спочатку встановлюється обсяг податкових надходжень, необхідних для потреб держави, а потім цю суму розкладають на окремі частини за територіями і, нарешті, між окремими платниками;

- окладні - встановлюються спочатку податкові ставки, а далі - розмір податку для кожного платника.

62. Необхідність, зміст і принципи функціонування кредиту

У сучасних умовах кредит у найзагальнішому сенсі визначають як надання грошей, товарів чи послуг у борг з наступним поверненням позички та сплатою певного відсотка за користування нею.

Існування кредиту пов'язане з позичковим капіталом.

Позичковий капітал-це грошовий капітал, який надається його власниками або розпорядниками як позика з метою отримання доходу в формі позичкового відсотка (процента).

Рух позикового капіталу називають кредитом.

Кредит - це система відносин з приводу акумуляції та використання тимчасово вільних грошових засобів на основі повернення та платності у формі позичкового відсотка.

Принципи функціонування кредиту

Обов'язковість повернення кредиту. Тимчасове вивільнення грошових засобів робить можливим тільки тимчасове кредитування їх і передбачає обов'язкове повернення кредитних ресурсів.

Платність. Якби кредитор не мав прибутку від того, що він надає в тимчасове використання свої вільні грошові засоби, він би не ризикував ними і не позичав би їх. Платою позичальника за право тимчасового використання не свого (позиченого) каш* талу є позичковий процент, який є для нього витратою. Для кредитора ж процент за кредит є платою за те, що він ризикує своїм грошовим капіталом, який надає в позику.

Строковість. Позика має бути повернена позичальником кредиторові у строк, визначений кредитною угодою.