- •Становлення і основні етапи розвитку економічної теорії як науки
- •Предмет економічної теорії та його визначення різними школами.
- •1. Наука про створення, примноження та розподіл багатства нації
- •2. Меркантилісти, фізіократи, класична політична економія Марксисти
- •Методи пізнання економічних процесів і явищ та їхня класифікація
- •Економічні категорії закони і принципи. Пізнання і використання економічних законів.
- •Функції економічної теорії.
- •6.Економічні потреби суспільства, їх суть та структура.
- •8.Економічні інтереси:сутність,суб’єкти,класифікація
- •7. Економічний закон зростання потреб
- •9. Взаємодія потреб та інтересів як рушійна сила соціально-економічного прогресу
- •10. Формаційний та цивілізаційний підходи до періодизації суспільного розвитку
- •11. Економічна система, її сутність, цілі й основні структурні елементи. Типи економічних систем.
- •12. Власність, її суть, форми і місце в економічній системі.
- •13. Місце і роль людини в економічній системі.
- •14. Сутність і структура суспільного виробництва. Матеріальне і нематеріальне виробництво.
- •15. Основні фактори виробництва та їхній взаємозв'язок.
- •16. Форми організації виробництва: натуральне і товарне.
- •17. Економічні та неекономічні блага. Товар і його властивості.
- •18. Альтернативні теорії віртості.
- •19. Закон вартості. Його сутність та функції.
- •20. Теоретичні концепції виникнення і суті грошей.
- •21. Функції грошей та їхня еволюція.
- •22. Грошова система її структурні елементи й основні типи.
- •23. Валютні курси. Конвертованість грошей.
- •25. Ринкове господарство як невід'ємна складова товарного виробництва.
- •31. Еластичність попиту і пропозиції.
- •32. Взаємодія попиту і пропозиції. Ринкова ціна.
- •33. Конкуренція, як основний чинник ринкової економіки
- •34. Внутрішньогалузева і міжгалузева, цінова і нецінова конкуренція
- •35.Досконала конкуренція. Недосконала конкуренція та її типи.
- •36 Сутність види і витоки монополізму
- •37.Зміст основні принципи та ознаки підприємництва
- •38 Організаційно-правові форми підприємств
- •41. Прибуток на апітал і фактори, що його визначають. Економічна роль прибутку.
- •42. Кругооборот і оборот промислового капіталу.
- •43. Аграрні відносини, їхній зміст і особливості.
- •44. Форми власності на землю і форми господарювання в аграрному секторі економіки.
- •45.Земельна рента, її сутність, види і механізми утворення.
- •46. Ринок замельних ресерсів. Ціна землі.
- •47. Державна політика регулювання і підтримки сільськогосподарського виробництва
- •48. Сутність, види і джерела формування доходів. Номінальні і реальні доходи.
- •61. Теорія оподаткування. Класифікація податків
- •62. Необхідність, зміст і принципи функціонування кредиту
- •63. Форми і функції кредиту
- •64. Кредитна система та її структура
- •65. Роль та функції держави в економіці
- •66. Державний сектор економіки й державне підприємництво як спосіб реалізації економічних функцій держави
- •67. Соціальна політика держави
- •68. Необхідність і основні ринкової трансформації економіки України.
- •69. Роздержавлення, приватизація та демократизація – основа ринкових перетворень ринкової економіки України.
- •70. Формування відкритої економіки України і шляхи входження у світове господарство.
- •76. Суть причини, форми і тенденції міграції робочої сили
- •77.Глобалізація як новий етап розвитку інтеграційних процесів у світовій економіці
- •78. Необхідність і форми співробітництва у вирішенні глобальних проблем
- •79.Становлення та етапи розвитку світового господарства
- •80.Формування та етапи розвитку світової валютної системи
66. Державний сектор економіки й державне підприємництво як спосіб реалізації економічних функцій держави
Специфічним інструментом державного регулювання економіки є державний сектор економіки – це комплекс господарських суб’єктів, що повністю або частково належать центральним або місцевим органом влади і використовуються державою для виконання нею економічних, соціально-культурних і політичних функцій.
Об’єкти державної власності виступають:
а) матеріальною основою функціонування держави як політичного інституту (майно держави, збройних сил, міліції, органів державного управління, монетний двір);
б) економічною основою для підприємницької діяльності (Центральний банк, залізниця, промислові та с/г державні підприємства).
За допомогою державного сектору економіки вирішуються такі проблеми:
- забезпечення національної безпеки і цілісності економіки;
- забезпечення збалансованого і стабільного розвитку національної економіки;
- підвищення її конкурентноздатності;
- соціалізація економіки, виробництво суспільних благ;
- створення умов для розвитку приватного сектору економіки;
- екологічні;
- розвитку регіонів.
Однією з форм прямого втручання держави в економіку є державне підприємництво. Воно утворює особливий вид підприємницької діяльності, що здійснюється в рамках держсектора і пов’язана з участю державних підприємств у виробництві та збуті товарів і послуг. При цьому держава виступає самостійним суб’єктом господарювання, реалізуючи певні загальнонаціональні цілі: структурну перебудову виробництва; пом’якшення галузевих і територіальних пропорцій, стимулювання науково-технічного прогресу, підвищення ефективності економіки.
Державне підприємництво — це господарська або інша підприємницька діяльність державних підприємств з виробництва матеріальних благ та надання послуг суб'єктам економіки (приватним підприємствам і населенню)
Основна економічна функція державного сектору в перехідній економіці — реалізація цілей економічної політики держави стосовно ринкового реформування країни.
67. Соціальна політика держави
Соціальна політика— діяльність держави щодо створення та регулювання соціально-економічних умов життя суспільства з метою підвищення добробуту членів суспільства, усунення негативних наслідків функціонування ринкових процесів, забезпечення соціальної справедливості та соціально-політичної стабільності у країні;
Основні об’єкти соціальної політики:
Ринок праці та зайнятість населення;
Система соціального забезпечення населення;
Трудові відносини;
Елементи соціальної інфраструктури;
Громадяни як споживачі;
Оплата праці та доходи населення.
Соціальна політика держави включає:
— регулювання соціальних відносин у суспільстві, регламентацію умов взаємодії суб'єктів економіки в соціальній сфері (в тому числі між роботодавцями і найманою робочою силою);
— вирішення проблеми безробіття та забезпечення ефективної зайнятості;
— розподіл і перерозподіл доходів населення;
— формування стимулів до високопродуктивної суспільної праці й надання соціальних гарантій економічно активній частині населення;
— створення системи соціального захисту населення;
— забезпечення розвитку елементів соціальної інфраструктури (закладів освіти, охорони здоров'я, науки, культури, спорту, житлово-комунального господарства і т. ін.);
— захист навколишнього середовища тощо. Системотворчий характер соціальної політики обумовлюється тим, що соціальна політика виступає елементом:
— життєздатності суспільства;
— стабілізації та розвитку суспільства;
— консолідації суспільства.
Завдання соціальної політики:
Довгострокові (перспективні) – обумовлюються пошуком оптимального співвідношення соціально-економічної стабільності з економічним зростанням;
Короткострокові (поточні) – формуються залежно від вихідних позицій суспільства.
Принципи соціальної політики:
Раціональність – досягнення найкращого співвідношення мети соціальної політики та засобів її реалізації;
Соціальна справедливість – визначення однакових можливостей для всіх членів суспільства
Соціальна безпека – передбачуваність певних життєвих ризиків.
Моделі соціальної політики держави:
Модель розвитку соціальної сфери і соціального захисту в адміністративно-командній економіці — превалювання ідеї вторинності соціальної сфери щодо виробництва;
Американська модель соціальної політики — найбільш лібералізований варіант, який базується на принципі відокремлення соціального захисту від вільного ринку й обмеженні захисту лише тих, хто не має інших доходів, крім соціальних виплат.
Шведська модель— найбільш соціалізована модель, тобто економіка найбільшою мірою працює на задоволення потреб членів суспільства.
Німецька модель (ФРН, Франція, Австрія) характеризується високими обсягами ВВП, що перерозподіляється через державний бюджет (близько 50%), створенням розвиненої системи соціального захисту на основі залучення коштів держави та підприємців.
Японська модель соціальної політики передбачає проведення політики вирівнювання доходів, особливу політику використання робочої, домінування психології колективізму, солідарності в доходах, досягнення консенсусу між різними суб'єктами у вирішенні соціально-економічних проблем.
Англосаксонська модель (Велика Британія, Ірландія, Канада) виступає як проміжна між лібералізованою американською і соціальне орієтованою шведською та німецькою моделями.
Модель соціальної політики Української держави має представляти собою симбіоз лібералізму та соціальної орієнтації. Перший дає можливість в умовах відсутності достатніх фінансових коштів у держави створити умови для самореалізації і самозабезпечення економічних суб'єктів. Друга складова передбачає формування раціональної системи соціального захисту населення.
