1.2. Організація щоденної роботи прокурора – процесуального керівника досудового розслідування

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожен, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження було застосовано належну правову процедуру.

З метою забезпечення зазначених вимог Закону, належної організації своєї роботи прокурор має навчитись правильно планувати свою роботу, використовуючи всі можливі засоби.

Планування роботи процесуального керівника у конкретному кримінальному провадженні – це його розумова діяльність, що визначає завдання розслідування і способи їх вирішення, розстановку сил і засобів.

Техніка планування – це діяльність, яка передбачає складання планів, робочих записів, схем, нотаток тощо (документів планування), за допомогою яких планування як розумовий процес стає робочою програмою розслідування конкретного кримінального правопорушення та здійснення нагляду за цим розслідуванням.

Для належного планування своєї роботи прокурор має систематизувати інформацію щодо розслідування, яку він постійно отримує від слідчого, оперативних підрозділів та з інших джерел.

Планувати свою роботу у конкретному кримінальному провадженні прокурор може у довільній формі, щоб уявити, яку саме роботу для досягнення кінцевої мети вже проведено, а яку – ні.

Надаючи перевагу окремим кримінальним провадженням (з урахуванням їх резонансності та актуальності), прокурор зобов’язаний орієнтуватись у кожному провадженні, в якому ним здійснюється процесуальне керівництво. Задля цього у прокурора повинні акумулюватись плани по всіх кримінальних провадженнях, у яких він здійснює нагляд.

Прокурор для зручності може робити нотатки на плані слідчого з розслідування кримінального провадження, помічаючи собі не тільки виконання конкретних його пунктів, а й слідчі та процесуальні дії, які належить виконати додатково з урахуванням уже здобутих даних.

Відтак, для умілого керування розслідуванням прокурор повинен своєчасно оцінювати отримані дані та корегувати дії слідчого для того, щоб не гаяти час на виконання хоча і запланованих, але, можливо, не потрібних слідчих дій.

Наприклад, у разі розкриття злочину не має сенсу виконувати слідчі дії, спрямовані на його розкриття, натомість необхідно докласти додаткових зусиль, спрямованих на доказування вини конкретної особи у його вчиненні та відпрацювання версій захисту.

Крім планування роботи у конкретному провадженні в цілому, необхідно використовувати і оперативне планування, яке спрямоване на вирішення конкретних питань.

Наприклад, при надходженні клопотання слідчого про продовження строку досудового розслідування необхідно спланувати проведення оперативної наради, як того вимагає спільна Вказівка «Про дотримання встановлених законом строків досудового слідства та тримання обвинувачених під вартою» від 27 квітня 2004 року, підготовку проекту відповідної постанови прокурора тощо.

З урахуванням великої кількості кримінальних проваджень, у яких здійснюється процесуальне керівництво, від уміння прокурора правильно спланувати свій робочий час залежить оперативність розслідування.

На відміну від слідчого, прокурор свою роботу має планувати з урахуванням планів всіх піднаглядних слідчих на найближчий час та корегувати їх з метою оптимізації робочого процесу.

Наприклад, якщо у сотні проваджень усі слідчі одночасно нададуть наглядаючому прокурору по 2–3 клопотання, йому знадобиться кілька днів для того, щоб якісно їх опрацювати. Тому необхідно так організувати свою та роботу слідчих, щоб можна було працювати ритмічно, з максимальною віддачею.

Щоденну роботу прокурору необхідно планувати з урахуванням стадій розслідування кримінальних проваджень, формуючи їх в окремі групи та приділяючи увагу кожній з них:

• з повідомленою підозрою;

• без повідомлення про підозру, але з перспективою його складання;

• у яких не встановлено осіб, які вчинили кримінальне правопорушення;

• у яких зупинено досудове розслідування;

• які розглядаються судом.

Належне планування прокурором своєї роботи щодо здійснення нагляду дасть змогу уникнути порушення слідчим процесуальних строків досудового розслідування та забезпечити своєчасне проведення ним слідчих (розшукових) дій.

За наявності невеликої кількості проваджень (до 30) для зручності планування пропонується використання так звану шахматку, в якій зазначаються відомості про прийняття основних процесуальних рішень у конкретному провадженні, проведення важливих слідчих дій, а також виконання вказівок (доручень) прокурора.

Така організація роботи прокурора дозволить швидко орієнтуватись у провадженнях та встановлювати ті з них, у яких виконано всі необхідні слідчі дії – насамперед це стосується кримінальних проваджень, у яких особу правопорушника не встановлено (у таких провадженнях пропонуємо складати довідку про проведення всіх можливих слідчих дій для встановлення особи правопорушника, яку долучати до наглядового провадження).

Як варіант, для уникнення накладок у роботі процесуальний керівник може використовувати окремий щоденник, у якому по датах планувати судові засідання, участь у слідчих діях, сплив процесуальних строків, тобто ті події, які не можуть бути перенесені за бажанням прокурора. Такий окремий щоденник не повинен використовуватись для інших цілей, ніж планування роботи процесуального керівника, оскільки внесення сторонніх записів тільки ускладнить його сприйняття.

Дієвим засобом впливу прокурора на хід розслідування кримінального правопорушення є своєчасне надання ним неформальних письмових вказівок (доручень) щодо проведення слідчих (розшукових), негласних слідчих (розшукових) дій. Під час надання таких вказівок прокурор повинен вимагати від слідчого якісного їх виконання у встановлений ним розумний термін, необхідний для виконання тих чи інших слідчих дій.

Вказівки необхідно надавати як на початку розслідування (звернувши увагу на якість проведення першочергових слідчих дій – огляду місцевості, допиту потерпілого), так і впродовж усього часу проведення слідчим досудового розслідування в кримінальному провадженні. Не допускається надання неконкретних вказівок та доручень слідчому і оперативним підрозділам.

Вказівки та доручення прокурора на початковому етапі роботи у кримінальному провадженні є важливим засобом забезпечення організації процесу досудового розслідування, а також спрямування розслідування. Вони повинні визначати перспективу та напрям розслідування з конкретизацією об’єкта доказування за кожним конкретним кримінальним провадженням.

Систематичне вивчення матеріалів кримінальних проваджень є одним з важливих засобів контролю прокурора за виконанням слідчим наданих вказівок. При цьому прокурор має змогу оцінити професійність слідчого, його можливість самостійно оперативно реагувати на зміни у доказовій базі та відпрацьовувати як власні версії, так і версії сторони захисту.

Оцінюючи отримані у кримінальному провадженні докази та роботу слідчого, прокурор має своєчасно вносити свої корективи у цю роботу шляхом надання додаткових вказівок.

На відміну від вказівок, які даються на початковому етапі розслідування, вказівки, які надаються з урахуванням результатів проведення окремих слідчих (розшукових) дій, повинні містити аналіз зібраних доказів з конкретизацією завдання доказування. При цьому необхідно обов’язково зазначати, які саме докази потребують перевірки та які засоби для їх перевірки слід використовувати.

Саме такі вказівки спроможні правильно визначити подальший напрям розслідування, запобігти їх двоякому розумінню слідчим та забезпечити досягнення головної мети – встановлення всіх необхідних обставин вчинення кримінального правопорушення.

Надання формальних вказівок (таких як допитати свідка, потерпілого, роз’яснити їм права) неприпустимо.

Необхідно не практикувати надання вказівок про проведення оперативно-розшукових заходів, оскільки це суперечить чинному кримінальному процесуальному законодавству України.

При наданні вказівок про проведення певних слідчих дій, спрямованих на здобуття доказів, прокурор, окрім вимог законодавства та судової практики розгляду певної категорії кримінальних проваджень, має керуватись і власним досвідом використання доказів під час судового розгляду.

Тобто прокурор, використовуючи власні повноваження щодо надання вказівок слідчому, повинен намагатись таким чином побудувати його роботу, щоб слідчий, не гаючи часу, не марнуючи власних зусиль отримував докази, які в подальшому зможуть бути використані прокурором у суді.

Процесуальний керівник зобов’язаний контролювати своєчасне виконання слідчим вказівок, оскільки тільки за цих умов можна забезпечити завершення досудового розслідування у розумні строки. Для цього прокурор має використовувати різні форми та методи контролю – оперативне отримання від слідчого інформації (спілкування по телефону, отримання процесуальних документів електронною поштою тощо), одержання від слідчого письмових інформацій про хід виконання вказівок, вивчення матеріалів кримінального провадження.

Умисне систематичне невиконання слідчим органу досудового розслідування законних вказівок прокурора, наданих ним письмово в установленому КПК України порядку при здійсненні кримінального провадження, тягне за собою притягнення до кримінальної відповідальності за ст. 381-1 КК України.