3.2.10. Особливості участі групи прокурорів у судовому провадженні

Відповідно до положень КПК України прокурор має широке коло повноважень, визначених у ст. 36 цього Кодексу. Прокурор здійснює нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва ним, підтримує державне обвинувачення, бере участь у провадженні з перегляду судового рішення в апеляційному, касаційному порядку та інші повноваження з цих питань. Він самостійний у процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, які не мають на те законних повноважень, забороняється.

Таким чином, реалізуючи свої наглядові функції, прокурор забезпечує виконання органами досудового розслідування вимог закону, які визначають підстави та процесуальний порядок проведення ними слідчих (розшукових) та інших процесуальних дій і прийняття процесуальних рішень. Проте з початком судового провадження змінюється характер повноважень прокурора, він втрачає владні повноваження, пов’язані зі здійсненням процесуального керівництва досудовим розслідуванням, і набуває статусу рівноправного учасника судового кримінального провадження, виконуючи основну свою процесуальну функцію – підтримання державного обвинувачення.

Однією із новацій чинного КПК України, що визначає процесуальний статус прокурора, є закріплення положення про здійснення повноважень прокурора у кримінальному провадженні з його початку до завершення (ч. 2 ст. 37 КПК України). Враховуючи, що кримінальне провадження включає як досудове розслідування, так і судове провадження, то в суді до прийняття рішення по суті у кримінальному провадженні повинен брати участь той прокурор, який у формі процесуального керівництва здійснював нагляд за додержанням законів під час досудового розслідування у конкретному кримінальному провадженні. Це положення втілює завдання кримінального провадження в частині забезпечення його швидкого, повного та неупередженого розслідування й судового розгляду, а також необхідне для підвищення ефективності діяльності прокурора щодо доведеності перед судом обвинувачення з метою забезпечення кримінальної відповідальності особи, яка вчинила кримінальне правопорушення.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 214 КПК України початком досудового розслідування є момент внесення відомостей, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, до Єдиного реєстру досудових розслідувань. У зв’язку з цим прокурора у конкретному кримінальному провадженні може визначати керівник прокуратури або ж при безпосередньому внесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР працівник прокуратури, або ж при надходженні до прокуратури письмового повідомлення слідчого про початок досудового розслідування та його підставу.

Право на призначення прокурора, який здійснюватиме повноваження прокурора у конкретному кримінальному провадженні, чинним КПК України відповідно до ч. 1 ст. 37 надано керівнику відповідного органу прокуратури. Визначення терміна «керівник органу прокуратури» розкрито в п. 9 ч. 1 ст. 3 КПК України. Це Генеральний прокурор України, його перший заступник та заступники, прокурор Автономної Республіки Крим, області, міст Києва та Севастополя, міжрайонний прокурор, прокурор міста, району, прирівняні до них прокурори та їх заступники, які діють у межах своїх повноважень. Таким чином, зазначені керівники відповідного органу прокуратури повинні невідкладно призначати процесуальних керівників досудового розслідування кримінальних правопорушень. При цьому враховується складність кримінального провадження, прогнозовані обсяги процесуальної роботи, а також професійна майстерність і досвід відповідних прокурорів, їх спеціалізація та навантаження кримінальними провадженнями, у яких ними вже здійснюється процесуальне керівництво.

Форма реалізації рішення керівника прокуратури про призначення прокурора має відповідати положенням ч.ч. 3 та 6 ст. 110 КПК України, відповідно до яких процесуальні рішення прокурора приймаються у формі постанови, що виготовляється на офіційному бланку та підписується особою, яка прийняла відповідне процесуальне рішення.

З метою забезпечення ефективного процесуального керівництва у кримінальному провадженні та подальшого підтримання державного обвинувачення керівник органу прокуратури за необхідності може визначити групу прокурорів, які здійснюватимуть повноваження прокурорів у конкретному кримінальному провадженні. Визначення старшого прокурора групи, який керуватиме діями інших прокурорів, є прерогативою керівника органу прокуратури (ч. 1 ст. 37 КПК України). Відповідне рішення керівника органу прокуратури про створення групи прокурорів у конкретному кримінальному провадженні також приймається у виді постанови.

Законодавцем не визначено підстави для створення групи прокурорів у кримінальному провадженні. Як правило, такі групи створюються за наявності складних, резонансних та багатоепізодних кримінальних проваджень про тяжкі та особливо тяжкі злочини, або у провадженні стосовно кількох осіб (наприклад щодо злочинів, вчинених організованою групою або злочинною організацією). Створення таких груп доцільно і у випадках, коли місце вчинення злочину та проведення досудового розслідування віддалене від місця постійної дислокації слідчого та процесуального керівника, і наявна потреба в залученні до їх складу прокурорів прокуратур за місцем вчинення кримінального правопорушення. Призначення у таких справах кількох прокурорів, чіткий розподіл між ними обов’язків, узгодженість дій між ними та слідчими значно полегшить процесуальне керівництво досудовим розслідуванням та подальше підтримання державного обвинувачення в суді.

Деякі аспекти щодо створення груп прокурорів та щодо організаційних моментів у їхній діяльності і взаємодії між членами групи як під час досудового розслідування, так і при підтриманні державного обвинувачення, визначені в наказі № 4гн.

Так, пп. 2.4 п. 2 цього наказу містить вимогу про створення за необхідності групи прокурорів і призначення старшого групи відповідною постановою.

Форма та зміст такої постанови повинні відповідати вимогам ч. 5 ст. 110 КПК України. У ній обов’язково зазначаються підстави для прийняття такого рішення, дані про склад групи прокурорів та старшого прокурора такої групи.

Згідно з пп. 4.1 п. 4 наказу Генерального прокурора України від 21 березня 2013 року № 4/2гн «Про організацію прокурорського нагляду за додержанням законів спеціальними підрозділами та іншими органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю», з часу внесення до ЄРДР відомостей про здійснення повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення у складі організованої групи чи злочинної організації негайно визначається група прокурорів, які здійснюватимуть повноваження процесуального керівництва у цьому кримінальному провадженні, а також старший прокурор такої групи з числа працівників підрозділів нагляду за додержанням законів спецпідрозділами та іншими органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю.

Зазначені вимоги галузевого наказу Генерального прокурора України вбачаються з положень ч. 2 ст. 37 КПК України, відповідно до якої прокурор здійснює повноваження у кримінальному провадженні з його початку до завершення, і конкретизують порядок його діяльності у кримінальних провадженнях про злочини, вчинені організованими групами чи злочинними організаціями.

Склад групи має бути підібраний так, щоб забезпечити найбільш ефективне процесуальне керівництво досудовим розслідуванням злочинів відповідної категорії. Наприклад, при призначенні процесуальних керівників у кримінальних провадженнях про злочини у сфері службової або/та господарської діяльності до членів групи доцільно залучати прокурорів з економічною освітою або працівників, які до того вже здійснювали процесуальне керівництво та підтримання державного обвинувачення у кримінальних провадженнях цієї категорії. До груп у кримінальних провадженнях про злочини проти життя і здоров’я особи варто призначити прокурорів з досвідом розслідування, здійснення нагляду або підтримання державного обвинувачення у таких кримінальних провадженнях.

Схожий порядок створення груп пропонується за потреби здійснення процесуального керівництва у провадженнях про злочини проти власності, громадської безпеки, проти безпеки виробництва, довкілля тощо. Таке рішення сприятиме, по-перше, створенню оперативно діючої працездатної групи; по-друге, прискорить набуття професійної майстерності прокурорськими працівниками з незначним досвідом роботи.

Визначаючи старшого групи прокурорів, керівнику прокуратури необхідно надавати перевагу найбільш досвідченому працівнику. Це зумовлено тим, що він повинен організовувати та координувати діяльність усієї групи під час здійснення ними повноважень процесуальних керівників у кримінальному провадженні та підтриманні державного обвинувачення, тобто керувати кожним з групи прокурорів. Старший групи на підставі постанови про його призначення повноважень керівника органу прокуратури не набуває, а отже і позбавлений організаційно-розпорядчих функцій стосовно членів групи. Зокрема, він не має права самостійно включати до групи та виключати з її складу будь-якого прокурорського працівника, визначати інший розпорядок роботи, ніж передбачено правилами внутрішнього трудового розпорядку.

Відповідно до ч. 2 ст. 37 КПК України здійснення повноважень прокурора у цьому самому кримінальному провадженні іншим прокурором можливе лише у випадках, передбачених у ч.ч. 4, 5 ст. 36, ч. 3 ст. 313, ч. 2 ст. 341, ч. 3 ст. 37 КПК України. На це звернуто увагу і в підпунктах 2.6 п. 2 та 14.1 п. 14 наказу № 4гн, де вказано, що заміну прокурорів – процесуальних керівників здійснювати лише у випадках, передбачених КПК України відповідно до вимог закону.

Заміна прокурорів може відбуватися, зокрема, у випадках прийняття Генеральним прокурором України, його першим заступником та заступниками, прокурором Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя і прирівняними до них прокурорами, їх заступниками рішення про реалізацію процесуальних прав і повноважень, визначених у ч.ч. 4 та 5 ст. 36 КПК України.

Таке рішення може бути прийнято у разі визнання необхідності подання апеляційної чи касаційної скарг, заяви про перегляд судового рішення Верховним Судом України чи за нововиявленими обставинами, на внесення доповнень, змін до цих документів або відмови від них та взяття участі у судовому провадженні з цих питань (ч. 4 ст. 36 КПК України). Відповідно до п. 30 галузевого наказу участь у судовому провадженні з перегляду судових рішень забезпечують:

• в апеляційному порядку – працівники підрозділів організації участі прокурорів у кримінальному провадженні в суді прокуратур обласного рівня, а також спеціалізованих підрозділів у сферах транспорту, захисту прав дітей, нагляду за додержанням законів у воєнній сфері відповідно до спеціалізації; за необхідності прокурори, які подали апеляційну скаргу;

• у касаційному порядку – працівники Головного управління організації участі прокурорів у кримінальному провадженні в суді, а також Головного управління нагляду за додержанням законів у воєнній сфері та управління захисту прав і свобод дітей Генеральної прокуратури України відповідно до спеціалізації;

• у судовому провадженні з перегляду судових рішень Верховним Судом України – працівники Головного управління нагляду за додержанням законів у воєнній сфері та управління захисту прав і свобод дітей Генеральної прокуратури України відповідно до спеціалізації;

• за нововиявленими обставинами – прокурори, які подали заяву про такий перегляд, або службовою особою органів прокуратури вищого рівня.

Також заміна може відбутись у зв’язку з винесенням вмотивованої постанови про доручення здійснення досудового розслідування будь-якого кримінального правопорушення іншому органу досудового розслідування, у тому числі слідчому підрозділу вищого рівня в межах одного органу, у разі неефективного досудового розслідування (ч. 5 ст. 36 КПК України).

Крім того, службова особа прокуратури вищого рівня має право на досудовому провадженні здійснити заміну одного прокурора іншим з числа службових осіб прокуратури того самого рівня, де було прийняте незаконне рішення, або вчинено незаконну дію чи бездіяльність (ч. 3 ст. 313 КПК України).

Заміна шляхом усунення від участі в судовому засіданні прокурора, який ініціював питання про зміну чи висунення додаткового обвинувачення, або відмову від обвинувачення, відбувається і у разі відмови керівника органу прокуратури в погодженні обвинувального акта із зміненим обвинуваченням, клопотання про висунення додаткового обвинувачення або постанови про відмову від підтримання державного обвинувачення (ч. 2 ст. 341 КПК України).

Частина 3 ст. 37 КПК України передбачає низку обставин, які унеможливлюють здійснення подальшої участі прокурора у відповідному кримінальному провадженні та дає керівнику органу прокуратури підстави для покладення повноважень прокурора на іншого прокурора. До таких обставин належать:

– задоволення заяви про відвід прокурора;

– його тяжка хвороба;

– звільнення з органу прокуратури;

– інша поважна причина, яка унеможливлює участь прокурора у даному кримінальному провадженні;

– неефективне здійснення прокурором нагляду за додержанням законів під час проведення досудового розслідування (як виняток).

Окремо розглянемо питання щодо заміни члена групи прокурорів згідно з ч. 3 ст. 37 КПК України. Визначення наявності «іншої поважної причини», що унеможливлює участь прокурора у кримінальному провадженні, так само «неефективне здійснення прокурором нагляду за додержанням законів під час проведення досудового розслідування» належить до компетенції керівника органу прокуратури, при цьому за певних обставин може бути врахована думка старшого групи.

Рішення керівника прокуратури про заміну прокурора приймається у формі постанови з обов’язковим розкриттям у мотивувальній частині підстав, що визначені в ч. 2 ст. 37 КПК України та з посиланням на відповідні джерела таких відомостей.

Службові взаємовідносини прокурорів, які включені до складу групи та повноваження старшого групи законодавчо не врегульовані і підлягають вирішенню в кожному конкретному випадку з урахуванням складності, актуальності кримінального провадження, досвіду прокурорських працівників та інших чинників. При цьому необхідно враховувати, що кожен член групи, як процесуальний керівник у кримінальному провадженні відповідно до положень КПК України може використовувати весь комплекс повноважень прокурора у кримінальному провадженні, у тому числі владного характеру: надання органу досудового розслідування обов’язкових для виконання вказівок та доручень, складання та вручення особі письмового повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, погодження або відмова у погодженні клопотань слідчого до слідчого судді про проведення слідчих (розшукових), негласних слідчих (розшукових) процесуальних дій, або обрання заходів забезпечення кримінального провадження, чи самостійне подання такого клопотання, закриття кримінального провадження, затвердження чи відмова у затвердженні обвинувального акта, клопотань про застосування примусових заходів виховного чи медичного характеру тощо.

Водночас загальні принципи роботи полягають у:

• розподілі обов’язків між членами групи у кримінальному провадженні;

• плануванні членами групи своєї роботи щодо здійснення нагляду за додержанням законів слідчим у конкретному кримінальному провадженні;

• обговоренні проблемних питань, та шляхів їх вирішення;

• постійному контролі за якістю і своєчасністю виконання доручень керівника органу прокуратури і старшого групи;

• періодичних звітах кожного прокурора за доручену ділянку роботи.

Якщо кримінальне провадження здійснюється щодо злочину, вчиненого великою кількістю підозрюваних, то розподіл обов’язків між членами групи прокурорів може відбуватись за особами підозрюваних. Якщо це багатоепізодне кримінальне провадження, то за кожним прокурором доцільно закріпити певні епізоди злочинної діяльності осіб, які притягуються до кримінальної відповідальності. Якщо кримінальне провадження має великий обсяг матеріалів, то розподіл у групі прокурорів може відбуватися за принципом визначення відповідального за формування певних процесуальних джерел доказів (наприклад: один прокурор відповідає за проведення допитів, інший – за призначення експертиз, їх аналіз).

Розподіл обов’язків між членами групи прокурорів, з урахуванням їх особистих якостей та досвіду роботи, доцільно проводити старшому групи ще на початку досудового розслідування, що сприятиме підвищенню якості розслідування, процесуального керівництва, своєчасному усуненню можливих прогалин та прорахунків у ході його здійснення з метою забезпечення прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

З метою уникнення дублювання в процесуальній діяльності членів групи прокурорів, в пп. 2.5 п. 2 наказу № 4гн визначено, що члени групи перед прийняттям процесуальних рішень повинні доповідати про них старшому прокурору групи, рішення якого є остаточним.

Враховуючи зазначене, можна встановити час виникнення відносини підлеглості між старшим групи та її членами, пов’язаних з виконанням повноважень прокурора та прийняттям процесуальних рішень у конкретному кримінальному провадженні. Ці відносини процесуального підпорядкування членів групи старшому групи прокурорів виникають з моменту винесення постанови про створення групи і завершуються з набранням рішення суду у конкретному кримінальному провадженні законної сили або після усунення прокурора – члена групи або старшого групи від виконання процесуальних обов’язків щодо здійснення процесуального керівництва у конкретному кримінальному провадженні.

Процесуальними рішеннями відповідно до положень ч. 1 ст. 110 КПК України є всі рішення органів досудового розслідування, прокурора, слідчого судді, суду. Рішення прокурора приймається у формі постанови (ч. 3 ст. 110 КПК України). Обвинувальний акт також є процесуальним рішенням прокурора, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування (ч. 4 ст. 110 КПК України).

Таким чином, процесуальні рішення у кримінальному провадженні, де створено групу прокурорів, повинні бути підписані чи погоджені старшим групи, а за необхідності за його визначенням – іншим прокурором – членом групи.

Ініціювати питання щодо пред’явлення цивільного позову в інтересах держави або подання цивільного позову в інтересах громадян, які неспроможні самостійно захистити свої права через фізичний чи матеріальний стан, неповноліття, похилий вік, недієздатність або обмежену дієздатність, може будь-хто із членів групи, але рішення старшого прокурора групи є остаточним.

Процесуальну діяльність, розпочату під час досудового розслідування, група прокурорів, враховуючи положення ч. 2 ст. 37 КПК України, продовжує здійснювати і в судовому провадженні з метою доведення перед судом висунутого особі обвинувачення.

Відповідно до п. 24 ч. 1 ст. 3 КПК України судове провадження складається з:

– кримінального провадження в суді першої інстанції, яке включає підготовче судове провадження, судовий розгляд, ухвалення та проголошення судового рішення;

– провадження з перегляду судових рішень в апеляційному, касаційному порядках, Верховним Судом України та за нововиявленими обставинами.

Успішне досягнення мети державного обвинувачення на кожній з цих стадій судового провадження залежить від належної підготовки всіх членів групи до підтримання державного обвинувачення та узгодженості їхніх дій в судових засіданнях. При цьому повинні бути враховані досвід кожного члена групи у підтриманні державного обвинувачення, їх ораторське мистецтво, попередній розподіл їхніх обов’язків під час досудового розслідування.

Рішення, які приймаються судом під час підготовчого судового засідання, визначені в ч. 3 ст. 314 КПК України, якими, зокрема, є:

•  затвердження угоди певного виду або відмова у її затвердженні із поверненням кримінального провадження прокурору для продовження досудового розслідування;

•  закриття провадження у разі встановлення підстав, передбачених у п.п. 4–8 ч. 1 або ч. 2 ст. 284 КПК України;

• повернення обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру прокурору, якщо вони не відповідають вимогам КПК України;

• направлення обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру до відповідного суду для визначення підсудності у разі встановлення непідсудності кримінального провадження;

• призначення судового розгляду на підставі обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру.

За відсутності перешкод для призначення судового розгляду на підставі обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру суд вирішує питання згідно зі ст. 315 КПК України, пов’язані з підготовкою до судового розгляду. Вирішення цих питань вимагає від прокурора активних дій, зокрема, за наявності для того підстав клопотати про здійснення судового виклику певних осіб для допиту або витребування певних речей чи документів, а також про обрання, зміну чи скасування заходів забезпечення кримінального провадження, в тому числі обраного стосовно обвинуваченого запобіжного заходу. Це передбачено в ч. 3 ст. 315 КПК України та п. 16.1 наказу № 4гн.

З огляду на це старшому групи за погодженням з керівником органу прокуратури, на підставі постанови якого було створено таку групу у кримінальному провадженні, необхідно вирішити питання про доцільність участі в підготовчому судовому засіданні всієї групи прокурорів, її частини чи когось одного з них.

Важливою стадією судового провадження є судовий розгляд кримінального провадження, під час якого у визначеному судом порядку учасниками судового провадження подаються та досліджуються докази.

Відповідно до ч. 1 ст. 84 КПК України доказами у кримінальному провадження є фактичні дані, отримані у передбаченому законом порядку, на підставі яких прокурор (слідчий, слідчий суддя, суд) встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження і підлягають доказуванню.

Процесуальними джерелами доказів КПК України визначає показання, речові докази, документи, висновки експертів, жоден з яких немає наперед встановленої сили (ч. 2 ст. 84, ч. 2 ст. 94 КПК України).

Саме під час подання та дослідження доказів група прокурорів повинна діяти чітко та узгоджено відповідно до попередньо визначеного розподілу обов’язків між ними.

Старший прокурор групи повинен наперед вирішити порядок подання доказів, за необхідності бути готовим до його зміни.

При підготовці до допиту свідків у судовому засіданні старшому групи потрібно:

– забезпечити належну підготовку до допиту, погодивши із членами групи перелік запропонованих ними питань, а також порядок та послідовність їх озвучення в суді;

– розподілити обов’язки серед членів групи; визначити працівників, які ставитимуть запитання обвинуваченому, свідку, потерпілому у разі їх допиту та які записуватимуть відповіді, у тому числі й за конкретними епізодами злочинної діяльності. Перелік питань для з’ясування обставин кримінального правопорушення як під час проведення прямого допиту, так і перехресного допиту, бажано обговорити до початку судового провадження. Практика свідчить, що такий підхід до розподілу обов’язків між членами групи під час допиту в суді надає змогу в подальшому вирішити питання щодо доцільності проведення додаткового допиту особи, і за необхідності заявити відповідне клопотання. Адже відповіді на поставлені запитання краще сприймаються не тим, хто допитує, у зв’язку із зайнятістю його думок черговістю і спрямованістю постановлення запитань та формулюванням нових.

Подання та дослідження в суді висновків експертів старшим групи може бути доручено члену групи, який більш детально володіє викладеною в них інформацією, у зв’язку з цим зможе зорієнтуватися в суді щодо доцільності виклику до суду експерта та підготувати необхідні для з’ясування запитання.

Подібний підхід можливий для використання під час подання суду інших наявних у сторони обвинувачення доказів. При цьому потрібно дотримуватися напрацьованого практикою правила, відповідно до якого спочатку подаються найбільш вагомі докази, далі – менш вагомі, що можуть бути оспорені протилежною стороною, і насамкінець доцільно залишити один-два вагомих доказів тощо. Який з поданих доказів більш вагомий, а який менше, вирішується прокурором–державним обвинувачем з урахуванням конкретних обставин кримінального провадження та умов підтримання ним державного обвинувачення.

Крім того, необхідно звернути увагу на участь групи прокурорів у кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, вчинених неповнолітніми та за їх участю, а також кримінальних правопорушень у сфері захисту прав і свобод дітей. Створюючи таку групу, керівнику органу прокуратури потрібно дотримуватись вимог Глави 35 Розділу VІ КПК України та наказу Генерального прокурора України від 1 листопада 2012 року № 16гн «Про організацію діяльності органів прокуратури щодо захисту і свобод дітей».

Відповідно до пп. 8.1 п. 8 цього наказу процесуальне керівництво досудовим розслідуванням у зазначених категоріях кримінальних проваджень доручається прокурорам, на яких покладено обов’язок щодо захисту прав і свобод дітей. Це досвідчені працівники прокуратури зі стажем роботи в органах прокуратури, як правило, не менше 3 років (пп. 3.1 п. 3 наказу № 16гн).

З урахуванням зазначеного при створенні групи прокурорів у кримінальних провадженнях вказаної категорії до її складу обов’язково має входити прокурор, на якого покладено обов’язок щодо захисту прав і свобод дітей, адже відповідно до пп. 8.2 п. 8 наказу від 1 листопада 2012 року № 16гн повідомлення про підозру неповнолітнім повинен здійснювати саме він.

Старший групи зобов’язаний організувати роботу в групі таким чином, щоб процесуальні дії з неповнолітнім здійснювалися з найменшим порушенням його звичайного укладу життя з метою уникнення негативного впливу на останнього. Всі слідчі дії за участю неповнолітнього проводити з дотриманням його законних прав та інтересів, з безумовним виконанням вимог чинного КПК України щодо особливостей досудового розслідування стосовно неповнолітніх, у тому числі його здійснення виключно спеціально уповноваженим слідчими.

У такий самий спосіб відповідно до п. 9 наказу № 16гн потрібно вирішувати питання щодо підтримання державного обвинувачення групою прокурорів у кримінальних провадженнях про кримінальні правопорушення, вчинені неповнолітніми та за їх участю. На старшого групи в цих кримінальних провадженнях покладається обов’язок забезпечення неухильного додержання прав і свобод неповнолітніх всіма членами групи.

Ще одним особливим порядком відповідно до чинного кримінального процесуального законодавства є кримінальне провадження на підставі угод.

У кримінальних провадженнях, де перебіг процесуальної процедури розслідування та судового розгляду завершується укладенням угод, дії групи прокурорів повинні відповідати вимогам Глави 38 Розділу VІ КПК України та положень пп. 19.1 п. 19 наказу № 4гн. Окрему відповідальність за незаконність укладення угоди про визнання винуватості під час досудового розслідування та в суді несе старший групи прокурорів. Зокрема, якщо виникнуть підстави для укладення угоди про визнання винуватості під час судового провадження, він повинен узгодити прийняття такого рішення з керівником органу прокуратури.

Схожі обов’язки покладені на старшого групи, якщо група прокурорів дійде висновку про необхідність змінити обвинувачення, висунути додаткове обвинувачення або відмовитися від підтримання державного обвинувачення. У такому разі на виконання вимог ч. 1 ст. 341 КПК України та пп. 21.1, 21.3 та 21.4 п. 21 галузевого наказу старший прокурор групи підписує відповідні процесуальні документи та погоджує їх з керівником органу прокуратури, а у разі здійснення повноважень у судовому розгляді групою прокурорів, до складу якої входять службові особи прокуратур різних рівнів, такі процесуальні документи погоджуються керівником прокуратури вищого рівня. Якщо старшим групи прокурорів є керівник органу прокуратури, зазначені документи погоджуються із прокурором вищого рівня.

Таким чином, при підтриманні державного обвинувачення групою прокурорів саме старший групи як координатор її діяльності повинен приймати остаточні процесуальні рішення під час судового розгляду та особисто брати участь в судових дебатах, за винятком випадків його відсутності у суді з поважних причин.

Промова прокурора у судових дебатах є результатом і логічним завершенням його діяльності в суді. Прокурор, виступаючи від імені держави, підводить підсумки у кримінальному провадженні, аналізує та дає оцінку зібраним і дослідженим у суді доказам, на підставі яких робить висновок про доведеність вини особи, висловлює пропозицію про вид та міру покарання.

За умов принципу змагальності та запровадження інституту присяжних, володіння прокурором ораторським мистецтвом, вміння переконливо говорити, робити логічні висновки набуває важливого значення.

Головне в проголошенні промови – уміння чітко і логічно висловлювати думку, а для цього необхідно знати обставини вчинення кримінального правопорушення, послідовно викладати факти, робити правильні висновки. Насамперед потрібно досконало знати ще до складання та направлення до суду обвинувального акта матеріали кримінального провадження, опрацювати законодавство, судову практику.

Виступаючи в судових дебатах в судовому розгляді, де брала участь група прокурорів, необхідно керуватися вимогами ч. 2 ст. 364 КПК України, відповідно до якої право на виступ у дебатах в такому випадку надається одному прокурору в повному обсязі проголошуваної промови або кожен із них має право обґрунтувати свою позицію у певній частині обвинувачення.

Найбільш логічно буде доручити виступ у дебатах члену групи прокурорів, який володіє всіма навичками ораторського мистецтва.

Проте, враховуючи складність кримінальних проваджень, у яких визначено групу прокурорів, їх багатоепізодність або велику кількість осіб, а також якщо прогнозована тривалість виступу прокурора очікується понад 20 хвилин, виступ у судових дебатах доцільно поділити між усіма членами групи.

Готуючись до судових дебетів, необхідно складати письмову примову або її тези, де викладати міркування щодо обсягу доведеного обвинувачення, оцінки доказів, застосування кримінального закону, призначення покарання та вирішення інших питань, передбачених у ст. 368 КПК України.

З урахуванням питань, які повинен висвітлити у промові прокурор, пропонуємо наступні варіанти виступу в дебатах групи прокурорів.

Перший варіант: за багатоепізодності кримінального провадження старшому групи поділити виступ у дебатах між членами групи по епізодах, тобто таким чином, щоб кожен з них висловлював думку про кваліфікацію відповідного епізоду, надавав аналіз і оцінку доказів окремо по кожному з епізодів кримінального провадження.

Другий варіант передбачає поділ між членами групи, коли вони надають кримінально-правову оцінку діянням конкретного обвинуваченого, аналізують та оцінюють докази, що доводять саме його вину, наводять обтяжуючі та пом’якшуючі щодо нього обставини, враховуючи характеризуючі особу дані.

Третій варіант можливого виступу групи прокурорів у дебатах може відбуватися за джерелами доказів, коли один надає оцінку показанням осіб, інші аналізують висновки експертів або спростовують докази захисту.

У промові щодо неповнолітнього обвинуваченого за наявності підстав, передбачених у законі, потрібно орієнтувати суд на застосування примусових заходів виховного характеру.

Після закінчення проголошення промов відповідно до ч. 7 ст. 364 КПК учасники судових дебатів мають право обмінятися репліками. Оскільки цим правом можна скористуватися лише один раз, виступ має бути виважений, стислий і ґрунтовний.

Таким правом репліки необхідно скористатися старшому групи, а за потреби – іншим членам групи.

Відповідно до п. 23 та пп. 23.1, 23.2 наказу № 4гн, за результатами судового розгляду не пізніше наступного дня після прийняття судового рішення керівнику прокуратури старшим групи надається довідка про результати судового розгляду для узгодження питання про необхідність оскарження судового рішення.

У довідці зазначаються відомості про позицію прокурора щодо повернення судом обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, можливості укладення угоди, закриття провадження, звільнення особи від кримінальної відповідальності, зміну, висунення додаткового або відмову від обвинувачення, позицію у судових дебатах, а також дані про постановлену судом ухвалу або ухвалений вирок з висновком про законність судового рішення та наявність підстав для його оскарження.

Довідка з висновком керівника прокуратури про законність судового рішення та з його копією поштою і електронним зв’язком у триденний строк після прийняття направляється до підрозділів, які здійснюють нагляд за додержанням законів у кримінальному провадженні прокуратур вищого рівня (у тому числі спеціалізованих).

У разі здійснення повноважень у судовому розгляді групою прокурорів прокуратур різних рівнів довідка направляється керівнику прокуратури вищого рівня (пп. 23.3 п. 23 наказу № 4гн).

У випадку неузгодженості позиції прокурора у провадженні та керівника прокуратури щодо необхідності оскарження судового рішення слід письмово звертатися до керівників прокуратур вищого рівня, уповноважених на подання апеляційної скарги, з вмотивованою пропозицією про її подання та долученням отриманої в суді копії рішення (пп. 23.4 п. 23 наказу № 4гн).

На цьому діяльність групи не завершується. Можна й надалі залучати старшого групи або будь-якого іншого члена групи до участі в суді апеляційної інстанції, у разі прийняття рішення судом апеляційної інстанції повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, якщо вони не повністю або досліджені з порушенням, або не досліджувалися судом першої інстанції (ч. 3 ст. 404 КПК України).

Рішення про таку участь приймається службовою особою вищого рівня відповідно до ч. 4 ст. 36 КПК України.

Крім того, відповідно до п. 36 наказу № 4гн необхідно завести наглядове провадження, в якому має знаходитись така документація: копії витягів з ЄРДР про реєстрацію кримінальних правопорушень; письмові повідомлення слідчих про початок досудового розслідування; всі процесуальні рішення, прийняті слідчим і прокурором у кримінальному провадженні; всі клопотання слідчого, прокурора до слідчого судді та його рішення, обвинувальні акти та документи, що до них додаються згідно зі ст. 291 КПК України; супровідні листи про направлення до суду обвинувального акта; клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру; письмові вказівки прокурора; скарги, заяви, листування та інші матеріали кримінального провадження, що не були відкриті згідно зі ст. 290 КПК України, а також записи про перебіг судового розгляду із зазначенням змісту досліджених судом доказів; копії клопотання про розгляд додаткового обвинувачення в одному провадженні з первісним обвинуваченням; обвинувальний акт зі зміненим або додатковим обвинуваченням; постанови про відмову від підтримання державного обвинувачення; копія укладеної в судовому провадженні угоди; промова в судових дебатах; довідка про результати судового розгляду, копії судових рішень та документів прокурорського реагування на них, заперечень на скарги та заяви інших учасників судового провадження. Контроль за його наповненням повинен здійснювати старший групи прокурорів.