26. Проблеми сільської малокомплектної школи.

Сільська школа була і залишається стабілізуючим чинником села, практично основним осередком культури, гарантом виховання свідомих і компетентних громадян України.

Завдання сільської школи - зблизити дітей з перших років навчання в школі з природним середовищем, ефективно використати його для фізичного, психічного, соціального й духовного розвитку; допомогти дітям побачити навколишню дійсність у всій повноті, навчити правильно сприймати явища і предмети; зробити їх дослідниками, захисниками, друзями природи.

Гострою була і залишається проблема сільського вчителя у малокомплектній школі. Це - робота з комплектами класів, неповне тижневе навантаження, викладання не за фахом. До того не сприяють підвищенню фахової майстерності вчителя низька заробітна плата, неспроможність забезпечення себе науково-методичною літературою, відсутність умов та часу для самоосвіти. Економічна ситуація позбавила сільського вчителя притаманної йому ролі сільського інтелігента, натомість збагативши його рисами сільськогосподарського працівника через необхідність ведення присадибного господарства. Це створює серйозну проблему для вчителя у плані забезпечення учнів знаннями і практичними вміннями відповідно до вимог державних стандартів.

В сільській малокомплектній школі повинен працювати вчитель з багатопрофільною підготовкою. При навантаженні, меншому від норми, фахівці повинні здійснювати управління позакласною роботою, вести гуртки, факультативи, студії, керувати науково-дослідною роботою учнів, працювати з обдарованою молоддю, адже учням далеко не всіх сільських шкіл доступні позашкільні заклади. Разом з тим низька наповнюваність класів, якщо у цих класах є різновікові групи, створює певні умови для розвитку дитини. Вчителю слід так організувати процес навчання, щоб кожен учень був включений у навчальний процес, умів самостійно працювати, комфортно себе почував. Через малу наповнюваність класів можливості для здійснення особистісно зорієнтованого навчання, для індивідуалізації навчальної діяльності у сільській школі значно вищі, ніж у міській. Тут більшою мірою можливі підтримка здібних учнів і надання їм змоги виходити за межі програми улюбленого предмета, працювати у власному темпі. Складною залишається проблема матеріально-технічного забезпечення сільської школи. Протягом останніх років через фінансову скруту вряди-годи здійснюється оновлення меблів і санітарно-технічного та навчального обладнання кабінетів, майстерень, спортивних залів, недостатніми є матеріальна база для фізичної культури і забезпечення комп'ютерною технікою. Суттєвого поліпшення вимагає організація трудового навчання і профорієнтаційної роботи з учнями сільських шкіл, яка потребує урахування сучасних умов розвитку агропромислового комплексу. При введенні у старших класах профілізації доцільно школи об'єднати в окремі округи. В такому окрузі кожна школа повинна спеціалізуватися з певного профілю. Певні проблеми виникають в управлінні малокомплектним навчальним закладом. Початковою школою, яка налічує 50 і більше учнів, керує директор школи, при меншій кількості учнів організаційні функції виконує завідувач із числа вчителів школи за мізерну доплату. Таким школам, як правило, надають допомогу відділи освіти. Проте через специфіку державно-громадського управління керівництво школою, крім строгої вертикалі, повинно здійснюватись місцевою громадою. Сьогодні необхідні ефективні розробки з питань методики проведення уроку в малочисельних класах для вчителя на зразок блокової системи, де учитель із загальної теми чи розділу міг би вичленити найважливіший, найвагоміший матеріал, а допоміжний, другорядний діти опрацьовували б самостійно чи за допомогою батьків. Це особливо стосується шкіл гірської місцевості, дітей, що проживають у віддалених місцях, яким з різних причин доводиться пропускати уроки.