7. Принципи відбору і послідовності вивчення навчального матеріалу з природознавства в початкових класах.

Зміст навчального матеріалу зумовлюється принципами науковості й доступності, систематичності і послідовності навчання, зв'язку навчання з життям, а також специфічними для природознавства принципами: краєзнавчим, батьківщинознавчим та сезонності. Принцип науковості передбачає такий добір програмного матеріалу з природознавства, який відповідав би сучасному рівню розвитку наук. У початкових класах даються елементарні знання про природу, необхідні дітям для орієнтування в навколишньому середовищі і для вироблення в них правильного ставлення до предметів і явищ природи. Програмою передбачено вивчення такого матеріалу, на основі якого в учнів формується цілісне уявлення про природу, що забезпечується вивченням взаємозв'язків між предметами і явищами. Молодші школярі повинні усвідомити, що зміни в неживій природі є причиною змін у житті рослин і поведінці тварин. Вивчення рослин, і тварин у взаємозв'язку з середовищем забезпечує екологічний підхід до природничого матеріалу, що цілком відповідає сучасному рівню розвитку біологічної науки, зростаючому значенню екології як науки. Принцип доступності потребує викладу навчального матеріалу з урахуванням розуміння його дітьми певної вікової групи, їх розвитку і підготовки. Правила доступності — йти «від легкого до важкого», «від відомого до невідомого», «від простого до складного», «від близького до далекого» — знаходять свій вияв у програмі з природознавства. Проте численними дослідженнями встановлено умовність і рухомість вікових меж у розвитку пізнавальних здібностей. В програмах для початкових класів виділено загальнопізнавльні уміння: визначати в предметах певні ознаки, порівнювати предмети між собою (1 клас); знаходити основні й другорядні ознаки, групувати об'єкти (2 клас); установлювати зв'язки між причиною і наслідком, робити висновки (3 клас); виділяти головну думку та ін. (4 клас). Оволодіння цими вміннями сприятиме розвитку мислення учнів, забезпечить успішну навчальну діяльність. Доступність програмного матеріалу досягається ознайомленням дітей з природою своєї місцевості, на що орієнтує вчителя краєзнавчий принцип навчання,відповідно до цього принципу вихідним матеріалом при формуванні природничих уявлень і понять повинен бути місцевий матеріал. Вже учні 1 і 2 класів під час екскурсій в природу спостерігають за погодою, рослинами, тваринами своєї місцевості, працею людей рідного села або міста, району.Програма з природознавства передбачає широку реалізацію принципу наочності навчання.Принцип тісного зв'язку з життям покладено в основу всього програмного матеріалу з природознавства.

8. Сутність уявлень як форми засвоєння знань.

Уявлення — це чуттєво-наочний, узагальнений образ, в якому відображені зовнішні ознаки, властивості, зв'язки раніше сприйнятого об'єкта чи групи об'єктів! Уявлення виникає на основі відчуттів і сприй­мання як результат усвідомлення, запам'ятовування і відтворення. На відміну від сприймання, уявлення є більш узагальненим образом, оскільки за­пам'ятовуються не всі ознаки, а найхарактерніша.

Якщо сприймання завжди одиничні, то уявлення бувають одинични­ми і загальними. Одиничні — утворюються на основі сприймання одного об'єкта і відображають одиничний предмет. Загальні — відображають ряд подібних предметів і стосуються їх групи. Наприклад, одиничне уяв­лення про березу і загальне — про дерево. Зміст останнього узагальне­ний, але він пов'язується з одиничним образом. Діти не уявляють дерево взагалі, а уявляють дуб чи липу і т. ін. У загальних уявленнях відображаються спільні, сталі ознаки для гру­пи предметів, а пропускаються випадкові, тимчасові, які з'являються під час сприймання окремих об'єктів. Загальні уявлення утворюються у про­цесі узагальнення одиничних уявлень. Уявлення, як і сприймання, позначаються словом, терміном, а зміст їх виражається реченнями. Слово і речення є змістовими компонентами мовного відображення світу. Розвиток мови здійснюється з опорою на чуттєвий досвід, оскільки між словесним образом і наочним образом предмета повинен існувати тісний взаємозв'язок. У протилежному ви­падку слово буде простою сукупністю звуків, які можна запам'ятати, але ніколи не можна ними оперувати в думці. Уявлення формуються не тільки на основі безпосереднього сприймання, але й в результаті уяви на основі актуалізованих відчуттів, які є в досвіді дитини.

Такий процес може відбуватися під керівництвом учителя або під час сприймання знакової інформації: тексту-опису, малюнка та ін. Кожне уявлення має зміст, тобто ті зовнішні ознаки, властивості і зв'язки чуттєво-наочного образу, які були сприйняті різними органами чуття і які створюють цей образ. Потрібно наголосити, що в кожній темі навчального матеріалу чітко визначається зміст уявлення про предмет або явище, яке формується у дітей. За змістом уявлення визначається освітня ціль і результат процесу навчання на уроці. У ході подальшого вивчення об'єкта (в інших темах, на інших уро­ках) відбувається розширення уявлення про нього.

Аналіз процесу утворення дозволяє виділити його об'єктивні, послідовні, узагальнені етапи:

а) чуттєве сприймання ознак, властивостей, зовнішніх взаємозв'язків і взаємозалежностей об'єкта;

б) усвідомлення суті уявлення і словесне його вираження;

в) запам'ятовування змісту уявлення;

г) відтворення змісту уявлення за допомогою пам'яті.