- •1. Література французької революції 1789-1794 рр.
- •2. Історичні, філософські й естетичні передумови виникнення романтизму в західноєвропейській літературі хіх ст.
- •3. Філософські й естетичні основи німецького романтизму
- •4. Єнська група романтиків
- •5. Творчий шлях Новаліса і л. Тіка
- •6. Творчість ф. Гендерліна
- •7. Гейдельберзький гурток романтиків (л. Фон Арнім, к. Брентано)
- •8. Місце братів Грімм в історії німецької літератури
- •9. Творчий шлях г. Клейста
- •10. Життя і творчість е. Т. А. Гофмана
- •11. Соціальна сатира е. Т. А. Гофмана
- •12. «Озерна школа»
- •13. Естетика д. Г. Н. Байрона
- •14. Образ героя-месника в «Східних поемах» д. Г. Н. Байрона
- •15. Ідейно-художня своєрідність поеми д. Г. Н. Байрона «Чайльд Гарольд»
- •16. Байрон и Италия
- •17. Роман д. Г. Н. Байрона «Дон Жуан» (проблематика, поэтика)
- •18. Естетика п. Б. Шеллі
- •19. Критика капіталізму в поемі «Королева Маб» п. Б. Шеллі
- •20. Шеллі – лірик
- •21. Романтична поема п. Б. Шеллі «Звільнений Прометей»
- •22. Скотт-романіст.
- •23. Місце балад і поем у творчості Скотта
- •24. Сповідальний роман у французькій літературі
- •25. Романтичний герой ф. Р. Шатобріана
- •26. Б. Констан і його роман «Адольф»
- •27. Лірика а. Де Мюссе
- •28. Драматургія а. Де Мюссе
- •29. Роман «Сповідь сина століття» а. Де Мюссе (проблематика і поетика)
- •30. Творчий шлях ж. Санд
- •31. Ранні романи ж. Санд
- •32. Проблематика роману ж. Санд «Орас»
- •33. Ж. Санд і революція 1848 р.
- •34. Естетика в. Гюго
- •35. Театр в. Гюго
- •36. Критика феодальної реакції в романі в. Гюго «Собор Паризької Богоматері»
- •37. Місце в. Гюго у французькій літературі
- •38. Специфіка романтизму в сша
- •39. Цикл романів ф. Купера про Шкіряну Панчоху
- •40. Новелістика е. По
- •41. Своєрідність творчого методу е. По – лірика
- •42. «Пісня про Гайавату» г. Лонгфелло
- •43. Творчість в. Ірвінга
- •44. Ідейно художня проблематика роману г. Мелвілла «Мобі Дік, або Білий Кит»
- •45. Взаємозв’язки романтизму і реалізму
- •46. Соціально-політичні й естетичні передумови реалізму в європейській літературі хіх ст.
- •47. Формування реалізму у Франції
- •48. Эстетика ф. Стендаля
- •49. Актуальність роману ф. Стендаля «Червоне і чорне»
- •50. Образ молодої людини в романах ф. Стендаля
- •51. Ф. Стендаль і національно-визвольний рух в Італії
- •52. Творчий шлях о. Де Бальзака
- •53. Естетичні погляди о. Де Бальзака
- •54. Композиція і проблематика «Людської комедії»
- •55. Викриття буржуазної корисливості в романах о. Де Бальзака «Євгенія Гранде» і «Батько Горіо»
- •56. Образ Гобсека
- •57. Проблема характеру «Людська комедія» (о. Де Бальзак)
- •58. Ідейна спрямованість роману о. Де Бальзака «Втрачені ілюзії»
- •59. Значення творчості о. Де Бальзака
- •60. Театр п.Меріме
- •61. Історичні твори п. Меріме «Жакерія», «Хроніка часів Карла іх»
- •62. П. Меріме - новеліст
- •63. П. Меріме і слов’янська література
- •64. Творчий шлях п. Ж. Баранже
- •65. Рання творчість ч. Діккенса
- •66. Поглиблення соціальної тематики в романах ч. Діккенса «Олівер Твіст» і «Ніколас Нікльбі»
- •67. Ч. Діккенс і сша
- •68. Ч. Діккенс і чартизм
- •69. Соціальні романі ч. Діккенса
- •70. Гуманізм і демократизм ч. Діккенса
- •71. «Книга снобів» в. М. Теккерея – сатира на англійське буржуазно-аристократичне суспільство.
- •72. «Ярмарок марнотратства» - вершина творчості в. М. Текерея
- •73. Особливості типізації в «Ярмарку марнотратства»
- •74. Е. Гаскелл і її роман «Мері Бартон»
- •75. Образ Джен Ейр у романі «Джен Ейр» ш. Бронте
- •76. Ідейно-художня проблематика романа ш. Бронте «Грозовий перевал»
- •77. Реалістичні тенденціі в німецькій літературі 30-40-х років
- •78. «Книга пісень» г. Гейне
- •79. Сатира г. Гейне
- •80. Стиль і композиція поеми г. Гейне «Німеччина. Зимова казка»
- •81. Значення реалізму г. Флобера у французькій літературі 50-60-х років
- •82. Світ «кольору цвілі» у романі г. Флобера «Мадам Боварі»
- •83. Образ Емми Боварі
- •84. Відображення революції 1848-го року в романі г. Флобера «Виховання почуттів»
- •85. Аболіціоністська література 50-60-х років у сша
- •86. Проблематика й образи роману г. Бічер-Стоу «Хижа дядька Тома»
- •87. Збірник у. Уїтмена «Листя трави». Особливості творчого методу у. Уїтмена
- •92. Образ молодої людини у творах західноєвропейської літератури хіх ст.
- •93. Панорама європейського суспільства у зарубіжній літературі хіх ст.
- •94. Історичне значення західноєвропейської літератури критичного реалізму
35. Театр в. Гюго
Гюго вважав основною особливістю драми - реальність, закликав руйнувати кордони між жанрами, єднати комічне і трагічне, піднесене і низьке, відмовитися від єдності дії, місця і часу. Він розробив теорію гротеску як повної протилежності піднесеному і контрастному. Головне призначення гротеску у романтичному творів драматург вбачав у відтінені прекрасного життя. Теорія романтичної драми послужила письменнику для створення новаторської драми.
До драматургії В.Гюго звертався протягом усього життя. Але з 1827 до 1837 року вона стала основною сферою його творчої діяльності. Першою спробою у драматичному жанрі стала драма "Кромвель" (1827). Успіх серед читачів першої драми спонукав письменника до написання наступних: "Маріон Делорм" (1829), "Ернані" (1830), "Король розважається" (1832).
Сюжети всіх цих драм Гюго брав з історії Франції та інших західноєвропейських країн XVI-XVII ст. І це не була випадковість. Названі століття - велика переломна епоха європейської історії, сповнена гострих суперечностей та конфліктів, що дуже цікавило письменника.
Драматургія Гюго пронизана вільнолюбством і демократизмом.
Риси драматургії В.Гюго:
1. В основі майже всіх драм лежав конфлікт між представниками третього стану (простими людьми) і феодальною аристократією та монархією.
2. У кожну драму Гюго заклав певну соціальну, політичну чи моральну ідею.
3. Драматург уникав будувати сюжети своїх драм на реальних історичних подіях. Сюжети його драм повністю вигадані, і якщо в них вплетені реальні історичні особистості, то їхні дії та вчинки у драмах - це легенди, а не історія у точному значенні слова.
4. Дійові особи чітко розподілені на позитивних і негативних, носіїв добра і зла; кожен персонаж наділений домінуючою пристрастю, що визначила його характер і долю.
5. Поєднання у драмах елементів та прийомів "високих" і "низьких" жанрів. Одним із кращих драматичних творів В.Гюго є його драма "Рюї Блаз".
36. Критика феодальної реакції в романі в. Гюго «Собор Паризької Богоматері»
Прежде всего, Собор является центром религиозной и народной жизни парижан. Около него собираются и простолюдины, которые способны бороться за улучшение своего будущего. Также Собор является традиционным убежищем для изгнанных: никто не имеет права арестовать человека, пока он находится за стенами Собора. Одновременно Собор Парижской Богоматери становится символом притеснения — религиозного и феодального.
Роман Виктора Гюго как будто перекидывает лист календаря от прошлого к настоящему. Со своих позиций писатель выступал против политической реакции и социальной несправедливости. Роман полон отголосками революционных событий, свидетелем которых был Гюго. Именно эта сопричастность повлияла на изображение простых горожан в произведении. Народ, по Гюго, не является темной толпой, а наполнен безудержной волей к борьбе и нереализованными творческими идеями. Но время простолюдинов еще не пришло.
Когда же наступит время народа? Гюго отвечает на вопрос: “Когда с этой башни ударит в набат, когда загрохочут пушки, когда со страшным грохотом упадут стены, когда солдаты и толпа с рычанием бросятся друг на друга, вот тогда и придет это время”.
Гюго не идеализировал средневековье. В романе присутствуют высокая поэтичность, пламенная любовь к Франции, ее истории и искусству, изображены темные стороны феодализма. Нотр-Дам де Пари - вечный Собор, внешне равнодушный к бесконечной суете человеческой жизни.