8. Місце братів Грімм в історії німецької літератури

Значне місце у розвитку німецької літератури займають брати Якоб та Вільгельм Грімм. Їх видавницька діяльність супроводжувалася активною науковою роботою, а гуманістичні та демократичні прагнення вчених та письменників були втілені у їх фольклорно-літературній діяльності. У 1812 р. вийшло перше видання «Kinder- und Hausmдrchen» («Дитячих та домашніх казок»), у 1815 р. - другий том, у 1819 р. - повторне видання (у двох томах), а у 1822 р. - третій том, що був заключним і містив у собі науковий коментар. «Kinder- und Hausmдrchen» братів Грімм являють собою для кожного із нас невід'ємну частину нашого дитинства. Однак кількість людей, які знають про те, що ця праця була для братів скоріше науковою, як літературною, вже набагато менше. І надбанням зовсім не багатьох стали відомості про те, що казки, які не раз перевидавалися в нашій країні, і навіть ті, що вишли на батьківщині авторів, являють собою далеко не повну колекцію, яка була зібрана братами Грімм. Причина всесвітньої популярності гріммівських казок полягає в тому, що брати Грімм зібрали, обробили і видали найтиповіші і найпопулярніші сюжети, які склали фундамент культури й літератури Європи. Сприяючись на величезний матеріал, вони виявили структуру казки , заклавши основи наукового підходу до дослідження казкових сюжетів. Брати Грімм першими створили літературно достовірний стилістичний взірець книжної народної казки, жанр якої один із дослідників творчості братів Грімм визначив як «гріммівський». У зібраних працях братів Грімм представлені казки, які відносяться до різних жанрів:

• чарівні казки ("Рапунцель", "Три зміїних листочка", "Пані Метелиця"), в яких розповідається про різні чудеса, перетворення, заклинання;

• казки про тварин ("Вовк і семеро козенят "," Бременські музиканти "), де, як у байках, тваринам додані ті чи інші риси людського характеру;

• побутові казки (" Гензель і Гретель "," Розумна дочка селянка ") - історії, в яких розповідається про різні випадки з реального життя. Брати Грімм аж ніяк не хотіли бачити у казці лише якесь повчання. Тим більше, що не всі нардні казки у моральному плані піідходили для дитячого читання. Тому брати, намагаючись «пристосувати» зібрані казки до дитячого рівня, змушені були переробляти окремі частини народних творів, а деякі й зовсім випускати з тексту. Їхня заслуга і втому, що чарівні історії вже не сприймалися виключно як повчання та засіб виховання нерозумних дітей. Грімм переконали своїх сучасників, що і казки не гірше від звичайних творів «для дорослих» можуть красиво й мудро говорити про вічні питання людського життя: добро і зло, любов і ненависть, прекрасне і огидне.

9. Творчий шлях г. Клейста

Генріх фон Клейст (18 жовтня 1777 , Франкфурт-на-Одері — 21 листопада 1811 ,Ванзее) поряд з Потсдамом) — німецький драматург, поет прозаїк. Один із зачинателів жанру оповідання («Маркіза д'О» 1808, «Землетрус у Чилі», «Заручини на Сан-Домінго»).. Народився Клейст у Франкфурті-на-Одері, у дворянській родині, яка з покоління в покоління постачала офіцерів для прусської армії. Цим була визначена й доля хлопця: він виховувався в кадетському корпусі, рано став офіцером і шістнадцятилітнім юнаком брав участь у поході коаліційної армії на революційну Францію Одним з найперших серед письменників Клейст виявив напружений інтерес до загадкових глибин людської душі, до світу підсвідомого. Ці тенденції намітилися ще в його ранніх творах, але з усією виразністю проявилися вони в драмах середнього періоду: "Пентесілеї" (1807) і "Кетхен із Гейльброн-на" (1807 — 1808). Клейста можна по праву назвати майстром психологічного зображення людини. Талант дозволив йому піднятися над ідеалізмом відбити проблеми, вічно хвилюючі людство - суперечливу взаємозв'язок добра і зла, взаємовідносини особи й суспільства. Драматург й новеліст Генріх фон Клейст є художником не просто трагічним. Клейст — художник катастрофічний. Трагічний розкол між рицарськими ілюзіями хлопця з аристократичної родини і суворою правдою дійсності призвів до подвійного самогубства ( Клейст спочатку вбив свою наречену, а потім вистрелив у себе ). Невипадково Гете казав: » Що до мене, то письменник цей… викликає завжди жах «. Клейст створив тільки один твір, який не лякає нас огидливим і одночасно гострим поглядом на життя. Це «Розбитий глечик», забавна комедія про забавний суд, на якому одні дурні виступають проти інших дурнів. Вторгнення французького війська у Німеччину викликало бурю обурення в душі Клейста. Окрім публіцистичного «Катехізису німців», Клейст створює драму «Битва Германа», в якій оспівує велич середньовічних германців і виправдовую руйнування ними Риму. Французи сприймались тоді як нащадки давніх римлян, і тому драму сприймали як антифранцузьку. У ХХ ст. фашисти не обминуть увагою цей гранично націоналістичний твір Клейста і використають його на підтвердження власної ідеології. Але не вся творчість Клейста була зосередженою на національній тематиці. В новелах «Землетрус в Чілі» ( 1807 ), «Міхаель Кольхаас» ( 1810 ) Клейст виходить на загальнолюдський рівень осмислення вічного конфлікту між людиною і державою. У 1912 , в рік сторіччя з дня смерті письменника, була заснована престижна німецька літературна премія Генріха Клейста.