13. Естетика д. Г. Н. Байрона

Дж. Байрон – самый известный и популярный из английских поэтов эпохи романтизма. Его творчество оказало влияние на литературу романтизма во всей Европе.

Эстетические взгляды.

В юности Байрон познакомился с творчеством английских и французских просветителей. Под их влиянием формируется эстетика поэта, в основе которой лежит просветительское представление о разуме. Байрону близок классицизм, его любимый поэт — классицист Александр Поуп. Байрон писал: «Самая сильная сторона Поупа — что он этический поэт (...), а, по моему убеждению, такая поэзия — высочайший вид поэзии вообще, потому что она в стихах достигает того, что величайшие гении стремились осуществить в прозе».

Однако эти суждения Байрона не противопоставляют его романтикам, т. к. и «разум», и «этическое начало» выступают как выражение активного присутствия в искусстве самого художника. Его активная роль проявляется у Байрона не только в мощи лирического начала, но и в «универсализме» (т. е. в сопоставлении единичного и всеобщего, судьбы человека с жизнью вселенной, что приводит к титанизму образов), в «максимализме» (т. е. бескомпромиссной этической программе, на основании которой отрицание действительности обретает всеобщий характер). Эти черты делают Байрона романтиком. Романтическим является и острое ощущение трагической несовместимости идеала и действительности, индивидуализм, противопоставление природы (как воплощения прекрасного и великого целого) испорченному миру людей.

Байрон вел борьбу с представителями «озерной школы» (его сатира «Английские барды и шотландские обозреватели», написанная в 1809 г., считается первым, хотя и неполным, манифестом так называемых «прогрессивных романтиков» в Англии).

В последних своих произведениях (особенно в «Дон Жуане») поэт сближается с эстетикой реалистического искусства.

14. Образ героя-месника в «Східних поемах» д. Г. Н. Байрона

Героєм «східних поем» Байрона є звичайно бунтар-відщепенець,відкинув всі правопорядки власницького суспільства. Це – типовий романтичний герой, його характеризують винятковість особистої долі,надзвичайні пристрасті, непохитна воля, трагічне кохання, фатальнаненависть. Індивідуалістична і анархічна свобода є йогоідеалом.

У суперечливому свідомості героїв байронівського романтичних поем змішалися поняття добра і зла, але поетові його герої дороги саме такими, вони близькі йому за духом. Об'єктивно ж Байрон-художник показав трагедію індивідуалізму, коли герой, зруйнувавши свої зв'язки з людьми, втрачає інтерес до власного життя, і бунт його в ім'я особистої свободи позбавляється сенсу.

Тим Байроном і байронічні героєм були явні риси подібності :високе походження, палке й чутливе серце в юності, розчарування,злість, відчай. Але байронічні герой переживав драми, про які Байрон тільки мріяв.

Герої поем Байрона виступають як судді і месника за зганьблену людську гідність; вони прагнуть до заламання кайданів, насильнонакладених на людину сучасним їм суспільним ладом. У їх бурхливих монологах відчувається відображення гніву, що приховано визрівав у ті роки внародної товщі і який поет зумів чуйно вловити і виразити в образахсвоїх художніх творів.

У «східних поемах» Байрон розвинув далі жанр романтичної поеми.

Композиція і ідейний задум цих поем не вкладаються в класицистичні норми.

Стрімка динаміка «Східних поем» у розвиткудії, ліричні описи небувало яскравих і сміливих почуттів, протиставлювані тьмяності і сірості обивательського світу, - все цевимагало нових жанрово-стилістичних форм.