Складнопідрядні речення з підрядними допустовими

Підрядні допустові речення вказують на умову, всупереч якій відбувається дія, що про неї йдеться в головному ре­ченні, і відповідають на питання обставин допустовості (не­зважаючи на що? всупереч чому?).

До головного речення підрядне допустове приєднується сполучниками підрядності хоч, хоч і, хоч... але, хоч... проте, хай... але, незважаючи на те що, дарма що та сполучними сло­вами із заперечною часткою як не, скільки не, куди не, де не, коли не, хто не, що не. У головному реченні вказівних слів не буває: підрядне допустове речення відноситься до всього го­ловного речення.

Наприклад: День був душний, незважаючи на те що краплі учорашнього рясного дощу іскрились на траві (Марко Вовчок). Дарма що стояло тихе, сонячне безвітря, листя тріпотіло на деревах вздовж шляху (Ю. Смолич). Хоч було холодно, проте хуторяни, жаліючи чобіт, прийшли босі (О. Гончар). Скільки не дивись на море, воно ніколи не набридне (В. Козаченко). Хай мокро на ниві, хай тяжко орати, та я ж переверну ще гори ріллі/(С. Олійник). Нехай гримлять кайдани, але встають бійці уже нові, ідуть на штурм (В. Сосюра).

Сполучник у підрядному допустовому реченні може опус­катися, тоді на початку головного обов'язково ставляться про­тиставні сполучники а, але, та, однак, проте, зате, все ж: Яка біда, яка чума косила!— а сила знову розцвіла (П. Тичина). Ще не вдарив мороз, а вже втомлений лист в 'яне (Леся Українка). За своєю структурою такі складні речення наближаються до

складносурядних.

Є два основні типи підрядних допустових речень: конк­ретно-допустові й узагальнено-допустові.

Конкретно-допустові підрядні речення вказують на конкретну умову, всупереч якій відбувається дія голов­ного речення; до головного вони приєднуються сполучни­ками хоч, незважаючи на те що, дарма що, хай: Хоч на іс­торії дід і не знався, та все ж із ним цікаво було побалакати (Г. Хоткевич). Хоч і не зовсім Маруся повеселіла, та усе-таки неначе стала потроху оживати (Г. Квітка-Основ'янен-ко). Тепла все ще не було, дарма що минуло кілька днів берез­ня (П. Тичина).

Узагальнено-допустові підрядні речення вказу­ють на крайній вияв умови, всупереч якій відбувається дія головного речення; до головного вони приєднуються сполуч­ними словами із заперечною часткою не: Скільки вони не йшли, трясовина не кінчається (Григорій Тютюнник). Які слова не були б хороші, а без діла вони полова (І. Цюпа). Міцне коріння в родючому ґрунті ніхто не вирве, як би не хотів (О. Ющенко). Що б там не кричало, не оглянься (Т. Шевченко). Он посіяли дві десятини кукурудзи, роботи багато, а невістка, як не є, все-таки поміч (С. Олійник).

Складені сполучники незважаючи на те що, дарма що на письмі звичайно не розриваються комами: Вечорами, як вер­талися з поля, то, повечерявши, — дарма що й завтра як світ іти на поле, — не лягали спати, а виходили за ворота й допізна сиділи на колодках... (А. Головко). Вони наважились покинути небезпечне місце, незважаючи на те що Остапові трудно було пускатися в далеку дорогу (М. Коцюбинський). Але можуть і розриватися, стаючи таким чином логічно наголошеними й інтонаційно виділюваними: Дарма, що Вовк, а добре розсудив... (Л. Глібов).