24. Особливості розвитку аграрного ринку України

Нестабільність сільськогосподарського виробництва, непослідовність та нерішучість виконавчих органів в процесі реформування сільського господарства призвели до глибоких кризових явищ як у національній аграрній сфері

В умовах соціально-економічної перебудови агропромислового комплексу України, інтеграції до різних політичних, соціально-економічних, технічних й інших об'єднань та організацій суттєвого значення набуває удосконалення механізму державного управління розвитку окремих його підкомплексів, направленого на їх становлення, функціонування і економічний розвиток.

Головні напрями структурної перебудови сільського господарства: здійснення аграрної реформи, розвиток різноманітних форм власності та господарювання, удосконалювання галузевої структури АПК, пріоритетний розвиток промисловості з переробки сільськогосподарської сировини, створення малих підприємств на селі для вирішення проблеми зайнятості сільського населення.

Основним фундаментом перетворень в аграрному секторі економіки є здійснення земельної реформи. Земельна реформа має на меті створення умов для рівноправного розвитку різних форм господарювання, раціонального використання й охорони земель. Для успішного здійснення земельної реформи необхідно здійснити повну інвентаризацію земель, у тому числі й у населених пунктах; провести перереєстрацію землевласників і землекористувачів і забезпечити їх документами на право володіння і користування землею; провести оцінку земель, розробити систему державного кадастру і безперервного моніторингу земель; провести землевідновлювальні роботи і землеохоронні заходи, спрямовані на підвищення родючості сільськогосподарських земель і забезпечення безпечного землекористування; удосконалити систему контролю за якісним станом земель і її раціональним використанням; ввести механізм економічних санкцій за екологічні порушення в сфері землекористування; із спеціального земельного фонду для особистих селянських, фермерських господарств і господарств колективного садівництва надавати землі відповідно до затверджених норм; передати в безстрокову оренду фермерським господарствам або до присадибного фонду і дрібноконтурні ділянки ріллі, пасовищ; провести послідовне реформування і санацію найбільш перспективних господарств, мобілізацію угідь, що вибули із сільськогосподарського обороту; розробити програму з захисту земель; земельні ділянки під приватизованими промисловими підприємствами використовувати у формі володіння, довгострокової оренди; розробити нормативи вартості землі.

Сьогодні національне господарство України знаходиться у складному становищі, з одного боку ми повинні трансформувати нашу економіку з командно-адміністративної до ринкової, а з іншого, на нас діють зовнішні чинники, зокрема інтеграція у світове глобальне господарство, яка є для нас життєво-необхідною. В такий складний період першочерговим завданням постає стабілізація вітчизняного господарства, зокрема і сільського господарства. Для цього необхідна насамперед стабілізація сільськогосподарського виробництва, створення сучасної бази з переробки і зберігання сільськогосподарської продукції.