26. Характеристика і типи некрозів у рослин.

Некроз – відмирання певних ділянок тканин. Розрізняють такі некрози:

• крапкоподібні і плямисті некрози – це відмирання ділянок тканин листкової пластинки у вигляді крапок або плямок (сріблясті плями, що проявляються після дії озоном на листки деяких видів табаку);

• міжжилкові некрози – відмирання листкової пластинки між боковими жилками першого порядку;

• крайові некрози – пошкодження країв пластинки листка (характерні для липи, пошкодженої дією речовин суміші проти ожеледиці). Поєднання міжжилкових та крайових некрозів приводить до появи візерунку скелетного типу;

• верхівкові некрози – на кінчиках листка (проявляються найчастіше у однодольних та хвойних рослин).

• некрози оплодня. (після дії діоксиду сірки на насінні плоди, особливо поблизу суцвіття чи квітки).

При некротичних ушкодженнях спершу спостерігається зміна забарвлення. Уражені ділянки листової пластинки висихають і за рахунок виділених дубильних речовин набувають бурого кольору або за декілька діб знебарвлюються. Некротичні плями часто мають темні краї.

Кількісну оцінку некрозів найчастіше проводять шляхом визначення відсоткової частини пошкодженої листкової поверхні.

27. Морфологічні та фізіологічні зміни у тварин за дії стресорів.

У відповідь на дію різних і сильних (екстремальних) факторів середовища в організмі виникає ряд неспецифічних змін, які канадський вчений Ганс Сельє (1936) назвав загальним адаптаційним синдромом і запропонував поняття «стрес». Він дав визначення стресу – це стан, який проявляється специфічним синдромом, включаючи всі неспецифічно викликані зміни в біологічній системі, а причини, здатні викликати реакцію організму називають – стресорами або стрес-факторами. Отже, стрес за своїм характером синдром специфічний, а за походженням неспецифічний. Неспецифічність формування стресів визначається тим, що він виникає під час дії на організм різних подразників – механічного, фізичного, хімічного, біологічного та психологічного характеру.

При стресі діяльність всіх систем організму спрямовується на самозахист і пристосування до нових умов існування.

Під дією стресу в організмі тварин підсилюється обмін речовин, що призводить до збільшення утворення продуктів обміну, при виділенні яких з організму виводиться велика кількість води і електролітів, внаслідок чого порушується вуглеводний обмін. Такі процеси адаптації відбуваються постійно.

Для тварин небажані як надто високі, так і надто низькі температури, а також різкий їх перепад, оскільки вони викликають стресові реакції. Це призводить до:

1. фізіологічних та морфологічних змін у організмі;

2.  зниженню продуктивності;

3. послабленню захисних сил організму;

4.  зниження ефективності використання кормів;

5. підвищенню захворюваності.

Наскільки швидко будь-яка тварина реагує чи пристосовується до різних змін чи стресорів залежить від таких факторів:

1. порода тварини – відомо, що певні генотипи є стресочутливими;

2. минулий досвід тварини – вона може бути адаптована до певних стресорів;

3. стан організму тварини – здорові тварини краще пристосовуються і відповідають на дію стресорів;

4. ступінь і тривалість стресорів.

Приклад: коли тварина зазнає нападу хижаків, зміною її поведінки буде намагання втекти, але при цьому відбувається і фізіологічна відповідь, що характеризується підвищенням серцебиття для нагнітання більшого об’єму крові до м’язів, щоб полегшити втечу.