- •1. Екологічний моніторинг. Активний і пасивний моніторинг.
- •2. Поняття про біоіндикацію, переваги біоіндикації перед фіз.-хім.Методами аналізу.
- •3. Напрямки робіт по біоіндикації.
- •4. Основні принципи застосування біоіндикації, абсолютні і відносні стандарти порівняння. Метод еталонів.
- •5. Рівні біоіндикації і принципи відбору біологічних показників для біоіндикації.
- •6. Поняття про біоіндикатори, вимоги до біоіндикаторів.
- •7. Форми біоіндикації. Типи біоіндикаторів.
- •10. Достовірність біоіндикаторів. Шкала достовірності. Вимоги до біоіндикаторів.
- •8. Специфічність і чутливість біоіндикаторів. Типи чутливості організмів.
- •9. Первинна, вторинна і рання біоіндикація, пряма і опосередкована біоіндикація.
- •11. Стрес, види стресу. Пластичні і пружні навантаження. Абіотичні і біотичні стресори. Пристосування біологічних систем до стресу.
- •12. Фізіологічний діапазон толерантності. Стено- і еврипотентні види. Правило оптимуму.
- •13. Толерантність. Закон мінімуму Лібіха і толерантності Шелфолда.
- •14. Біоіндикація на клітинному і субклітинному рівнях.
- •15. Біоіндикація на організмовому рівні.
- •16. Біоіндикація на популяційному,
- •17. Біоіндикація на біоценотичному
- •18. Біоіндикація на екосистемному рівнях.
- •19. Вплив стресорів на ферменти та динаміку фотосинтезу і флуоресценції. Метод гель-електрофорезу.
- •21. 21. Енергетичний баланс клітин за дії стресорів.
- •22. Зміна окраски листків представляє собою в більшості випадків неспецифічну реакцію на різні стресори.
- •23. Анатомо-морфологічні відхилення у прояву рослин під дією стресорів (мікроскопічні зміни).
- •24. Характеристика стандартних тест-рослин для біоіндикації на морфологічному рівні.
- •25. Чутливість рослин до стресорів за різного внутрішнього стану організму.???
- •26. Характеристика і типи некрозів у рослин.
- •27. Морфологічні та фізіологічні зміни у тварин за дії стресорів.
- •28. Поведінка тварин за дії стресорів. Метричний облік поведінки тварин.
- •29. Форми впливу середовища на поведінку тварин. Способи реагування тварин на дію стресорів.
- •30. Поняття про біоритми, екзогенний та ендогенний біоритми. Хронограма.
- •31. Циркаритми, їх типи. Зовнішня десинхронізація. Вплив припливних і місячних ритмів на тварин.
- •32. Вплив стресорів на біоритми рослин.
- •33. Приклади неспецифічної індикації, основаної на оцінці змін ритмічних параметрів рослин і тварин.
- •34. Вплив стресорів на характер поширення рослинних популяцій.
- •35. Показові ознаки екосистемного рівня.
- •36. Метод комплексної біоіндикації, етапи і переваги.
- •37. Екологічні індекси, які використовуються у біоіндикації (видового різноманіття, подібності, сапробності).
- •38. Методи біотестування, переваги. Біотести, їх основні показники. Гострі і хронічні біотести. Мікроекосистеми як метод біоіндикації.
- •39. Тест-система, тест-функція, порогова, критична, стерпна концентрації, доза, токсичний ефект.
- •40. Тест-об’єкти рослин і тварин. Стандартні і найбільш часто використовувані в Україні, Європі, сша.
- •41. Основні джерела забруднення атмосфери та їх біоіндикація.
- •43. Форми газостійкості. Рослини-індикатори і рослини-монітори.
- •45. Оцінка реакції рослин на забруднення атмосфери. Бріо- і ліхеноіндикація. Індекс полеотолерантності.
- •46. Форми застосування біоіндикації на рівні популяцій хребетних тварин.
- •47. Дія антропогенних стресорів на характер поширення і динаміку популяцій безхребетних тварин.
- •48. Рослини - індикатори кислотності і багатства грунтів, ґрунтової плодючості.
- •49. Біоіндикація засоленості грунтів. Постійні, змінні і негативні індикатори.
- •50. Біоіндикація типів грунтів.
- •52.Основні етапи відгуків водної екосистеми на пошкоджуючий вплив.
- •53.Біологічні індикатори антропогенних змін водного середовища.
- •54.Можливі стани водної екосистеми за умов антропогенного пресу.
- •55.Сапробність водойм. Оцінка стану водних екосистем за допомогою індексів сапробності.
- •56.Характеристика якості води та гідробіонтів у різних зонах сапробності. Характеристика якості води за гідробіологічними показниками.
- •57.Директиви єс щодо охорони водного довкілля. Українські класифікації якості води за гідрохімічними та гідробіологічними показниками.
- •58.Організми, які є найкращими індикаторами забруднення довкілля важкими металами, радіонуклідами, хлорорганічними сполуками.
- •59. Джерела і види забруднення океану.
- •60. Вплив забруднювальних речовин на морську біоту.
- •61. Процеси самоочищення морського середовища від забруднювальних речовин.
- •62. Організація спостережень за станом вод морів і океанів (пункти і програма спостережень, пасивні і активні методи).
- •63. Особливості екологічного стану Чорного та Азовського морів.
- •65. Основні завдання і організація системи моніторингу поверхневих вод та його суб’єкти.
- •66. Організація спостережень за станом поверхневих вод (пункти і програма спостережень, встановлення контрольних створів).
59. Джерела і види забруднення океану.
До природного забруднення морів і океанів належать: *річковий стік *прямий стік з суші(теригенний) *перенесення ЗР через атмосферу.
До антропогенного забруднення: *безпосередні скиди ЗР в океан(нафта) *без посеред надх ЗР при підводних розробках і видобуванні мін ресурсів *аварійні викиди із суден або підводних трубопроводів *випробування ядерної зброї в океані
Основними видами забруднювачів світового океану є вуглеводні (сира нафта, нафтопродукти), хлороводні (ДДТ і його похідні), вуглеводні (пестициди) важкі метали (ртуть, свинець, кадмій) радіоактивні р-ни (природний К+, Rb, ізотопи урану і торію, вуглець, водень, цезій, стронцій).
Дампінг – скид та захоронення відходів у морях і океанах.
60. Вплив забруднювальних речовин на морську біоту.
Антропогенне забруднення спричиняє такі негативні явища на морську біоту і водну екосистему в цілому: *мікробіологічне забруднення прибережних районів; *накопичення токсичних речовин у біоті *зниження біологічної продуктивності *прогресуюча евтрофікація (азот і фосфор) *виникнення канцерогенезу і мутагенезу *порушення стійкості екосистеми
Коефіцієнт накопичення – це відношення вмісту ЗР в о-мі до вмісту їх у морській воді.
Дія ЗР на індивідуальному рівні: порушення у гідро біонтів виникають на р-ні біологічних ефектів (зміна хім. Складу клітини, перебіг ферментативних процесів, процес дихання, росту, розмноження, мутація, канцерогенез, порушення орієнтації в просторі). Морфологічні зміни (паталогічні зміни внутрішніх органів, зміна розміру організму, зміна органів дихання).
61. Процеси самоочищення морського середовища від забруднювальних речовин.
Самоочищення морського середов це сукупність фіз., хім., мікробіологічних та гідробіологічних процесів, які зумовлюють розклад, утилізацію ЗР внаслідок чого частково відновлюється природна якість морських вод.
Деградація нафти у водному серед: *випаровування, що залишилось емульгування *розчинення *окиснення *утв нафтових агрегатів *осідання *біодеградація. На самоочищення води від нафти впливає: кисень, збагачення води біогенними елементами, підвищ температури, зменшення рН.
Біодеградація СПАР: за ступенем стійкості до біохім окислення у воді СПАР поділяють на: *м’які (50% розклалось протягом кількох діб) *тверді (розпад від 2-х і більше місяців). На самоочищення води від СПАР впливає: солоність, температура, рН, розчинений О2, хім. Будова СПАР.
Самоочищення від фенолів: процеси окислення фенолів бувають фізихомічним і біохімічним. Біохімічне окис відбув під дією ферментів які виробляють мікроорганізми . Прискорюється розпад фенолів при збільшення рН, зменшенні солоності, при наявності білків, жирів, вуглеводів.
62. Організація спостережень за станом вод морів і океанів (пункти і програма спостережень, пасивні і активні методи).
Виділяють 3 категорії пунктів спост за якістю морських вод: І категорія: пункти розташовані у прибережних районах які мають важливе господарське значення (зони проживання і відпочинку людини, порти і припортові території, місця нересту промислової риби. Спостереження проводять кожні 10 днів, щоденно. Місця найбільшої кількості забруднюючих речовин. ІІ категорія: пункти встановлюють для зясування сезонної і річної динаміки рівня забруднення морських вод і розміщуються на ділянках де надходження ЗР відбувається за рахунок міграційних процесів. 5-6 разів на рік. Переважно відкритий океан. ІІІ категорія: пункти розміщуються в районах відкритого моря, вони призначені для дослідження річної динаміки морських вод і для розрахунку балансу речовин. 2-4 рази на рік.
Програма спостереження поділ на 2 типи: за фізико-хім (розчинеий кисень, швидкість і напрямок вітру, азот, нітрати, візуальні спостереження) і гідробіологічними показниками (зоопланктон –чисельність, біомаса, видовий склад; фітопланктон, мікробіологічні показники).
Пасивні методи – вивчають природне випромінювання (те що відбувається на межі фаз нафта-вода). Активні методи – передбачають використання штучного джерела випромінювання (лідари). В Україні використ аналізатори ВОЛНА-2, ОСМА-22.
