- •1. Екологічний моніторинг. Активний і пасивний моніторинг.
- •2. Поняття про біоіндикацію, переваги біоіндикації перед фіз.-хім.Методами аналізу.
- •3. Напрямки робіт по біоіндикації.
- •4. Основні принципи застосування біоіндикації, абсолютні і відносні стандарти порівняння. Метод еталонів.
- •5. Рівні біоіндикації і принципи відбору біологічних показників для біоіндикації.
- •6. Поняття про біоіндикатори, вимоги до біоіндикаторів.
- •7. Форми біоіндикації. Типи біоіндикаторів.
- •10. Достовірність біоіндикаторів. Шкала достовірності. Вимоги до біоіндикаторів.
- •8. Специфічність і чутливість біоіндикаторів. Типи чутливості організмів.
- •9. Первинна, вторинна і рання біоіндикація, пряма і опосередкована біоіндикація.
- •11. Стрес, види стресу. Пластичні і пружні навантаження. Абіотичні і біотичні стресори. Пристосування біологічних систем до стресу.
- •12. Фізіологічний діапазон толерантності. Стено- і еврипотентні види. Правило оптимуму.
- •13. Толерантність. Закон мінімуму Лібіха і толерантності Шелфолда.
- •14. Біоіндикація на клітинному і субклітинному рівнях.
- •15. Біоіндикація на організмовому рівні.
- •16. Біоіндикація на популяційному,
- •17. Біоіндикація на біоценотичному
- •18. Біоіндикація на екосистемному рівнях.
- •19. Вплив стресорів на ферменти та динаміку фотосинтезу і флуоресценції. Метод гель-електрофорезу.
- •21. 21. Енергетичний баланс клітин за дії стресорів.
- •22. Зміна окраски листків представляє собою в більшості випадків неспецифічну реакцію на різні стресори.
- •23. Анатомо-морфологічні відхилення у прояву рослин під дією стресорів (мікроскопічні зміни).
- •24. Характеристика стандартних тест-рослин для біоіндикації на морфологічному рівні.
- •25. Чутливість рослин до стресорів за різного внутрішнього стану організму.???
- •26. Характеристика і типи некрозів у рослин.
- •27. Морфологічні та фізіологічні зміни у тварин за дії стресорів.
- •28. Поведінка тварин за дії стресорів. Метричний облік поведінки тварин.
- •29. Форми впливу середовища на поведінку тварин. Способи реагування тварин на дію стресорів.
- •30. Поняття про біоритми, екзогенний та ендогенний біоритми. Хронограма.
- •31. Циркаритми, їх типи. Зовнішня десинхронізація. Вплив припливних і місячних ритмів на тварин.
- •32. Вплив стресорів на біоритми рослин.
- •33. Приклади неспецифічної індикації, основаної на оцінці змін ритмічних параметрів рослин і тварин.
- •34. Вплив стресорів на характер поширення рослинних популяцій.
- •35. Показові ознаки екосистемного рівня.
- •36. Метод комплексної біоіндикації, етапи і переваги.
- •37. Екологічні індекси, які використовуються у біоіндикації (видового різноманіття, подібності, сапробності).
- •38. Методи біотестування, переваги. Біотести, їх основні показники. Гострі і хронічні біотести. Мікроекосистеми як метод біоіндикації.
- •39. Тест-система, тест-функція, порогова, критична, стерпна концентрації, доза, токсичний ефект.
- •40. Тест-об’єкти рослин і тварин. Стандартні і найбільш часто використовувані в Україні, Європі, сша.
- •41. Основні джерела забруднення атмосфери та їх біоіндикація.
- •43. Форми газостійкості. Рослини-індикатори і рослини-монітори.
- •45. Оцінка реакції рослин на забруднення атмосфери. Бріо- і ліхеноіндикація. Індекс полеотолерантності.
- •46. Форми застосування біоіндикації на рівні популяцій хребетних тварин.
- •47. Дія антропогенних стресорів на характер поширення і динаміку популяцій безхребетних тварин.
- •48. Рослини - індикатори кислотності і багатства грунтів, ґрунтової плодючості.
- •49. Біоіндикація засоленості грунтів. Постійні, змінні і негативні індикатори.
- •50. Біоіндикація типів грунтів.
- •52.Основні етапи відгуків водної екосистеми на пошкоджуючий вплив.
- •53.Біологічні індикатори антропогенних змін водного середовища.
- •54.Можливі стани водної екосистеми за умов антропогенного пресу.
- •55.Сапробність водойм. Оцінка стану водних екосистем за допомогою індексів сапробності.
- •56.Характеристика якості води та гідробіонтів у різних зонах сапробності. Характеристика якості води за гідробіологічними показниками.
- •57.Директиви єс щодо охорони водного довкілля. Українські класифікації якості води за гідрохімічними та гідробіологічними показниками.
- •58.Організми, які є найкращими індикаторами забруднення довкілля важкими металами, радіонуклідами, хлорорганічними сполуками.
- •59. Джерела і види забруднення океану.
- •60. Вплив забруднювальних речовин на морську біоту.
- •61. Процеси самоочищення морського середовища від забруднювальних речовин.
- •62. Організація спостережень за станом вод морів і океанів (пункти і програма спостережень, пасивні і активні методи).
- •63. Особливості екологічного стану Чорного та Азовського морів.
- •65. Основні завдання і організація системи моніторингу поверхневих вод та його суб’єкти.
- •66. Організація спостережень за станом поверхневих вод (пункти і програма спостережень, встановлення контрольних створів).
57.Директиви єс щодо охорони водного довкілля. Українські класифікації якості води за гідрохімічними та гідробіологічними показниками.
У 2000 році була введена у дію Водна Рамкова Директива ЄС 2000/60/ЕС, яка визначила основні пріоритети у водоохоронній діяльності та шляхи досягнення доброго стану поверхневих вод. Згідно з цим документом, головним питанням при оцінці якості поверхневих вод є визначення структурних та функціональних показників біологічної складової водних екосистем як основного чинника забезпечення стабільності умов відтворення водних ресурсів.
Екологічна класифікація якості вод за біологічними критеріями включає такі групи показників:
a) гідробіологічні:
– структурні показники окремих угруповань – чисельність, біомаса, число видів, індекс Шенона, структурні індекси та ін.,
– показники трофності – біомаса фітопланктону, концентрація хлорофілу “а”, первинна продукція;
– біоіндикаційні оцінки – індекси сапробності за системами Пантле–Букка і Гуднайта–Уітлея, біотичні індекси;
гідрохімічні спостереження. Визначаються такі показники: візуальні спостереження, температура (°С), прозорість (см), запах (бали), концентрація розчинених у воді газів – кисню, діоксиду вуглецю (мг/дм3, мг/л); концентрація завислих речовин (мг/дм3, мг/л); рН; окисно-відновний показник Eh (мВ); концентрація головних іонів – хлоридів, сульфатів, гідрокарбонатів, кальцію, магнію, натрію, калію, суми іонів (мг/дм3, мг/л); хімічне споживання кисню (ХСК) (мг/дм3, мг/л); біохімічне споживання кисню за 5 діб (БСК5) (мг/дм3, мг/л); концентрація біогенних елементів – амонію, нітритів, нітратів, фосфатів, загального заліза, кремнію (мг/дм3, мг/л); концентрація поширених забруднюючих речовин – нафтопродуктів, синтетичних поверхнево активних речовин (СПАР), летючих фенолів, пестицидів і з’єднань металів (мг/дм3, мг/л).
58.Організми, які є найкращими індикаторами забруднення довкілля важкими металами, радіонуклідами, хлорорганічними сполуками.
Біоіндикація базується на спостереженні за складом та чисельністю видів-індикаторів.
Важкі метали можуть накопичуватися в рослинах, за їхніми змісту можна оцінити екологічну обстановку території. Забруднення міддю б'є по зростанні рослин, цинком – призводить до відмиранню листя рослин, кобальтом – до ненормальному розвитку тощо. Індикаторами присутності фтору є чутливі рослини, котрі накопичують його й реагують цей фитотоксикант некрозом листя (гладіолуси,фрезия). Береза і осика можуть сигналізувати про підвищений вміст барію та стронцію в навколишньому середовищі неприродно зеленим кольором листя. в ареалі розсіювання урану навколо родовищ пелюстки іван-чаю стають білими (в нормі — рожеві), у лохини темно-сині плоди набувають білий колір. Для виявлення забруднюючих речовин використовуються різні види біологічних індикаторів: для загального забруднення — лишайники і мохи, для забруднення важкими металами — слива і квасоля, діоксидом сірки — ялина і люцерна, амоніаком — соняшник, сірководнем — шпинат і горох,
