63. Особливості екологічного стану Чорного та Азовського морів.

Незадовільний екологічний стан Азовського і Чорного морів зумовлений значним перевищенням обсягу надходження забруднюючих речовин над асиміляційною здатністю морських екосистем, що призвело до бурхливого розвитку евтрофікації, значного забруднення (в тому числі мікробіологічного) морських вод, втрати біологічних видів, скорочення обсягу рибних ресурсів, зниження якості рекреаційних ресурсів, виникнення загрози здоров’ю населення. Основними джерелами забруднення є стоки річок, стічні води з точкових та дифузних берегових джерел, морські транспортні засоби. Основними забрудниками морського середовища є нафтопродукти, особливо в межах акваторій портів. Так, в Одеському, Іллічівському та Керченському портах вміст нафтопродуктів у воді перевищує гранично допустиму концентрацію у 1,5-2 рази. Найбільш забруднені нафтопродуктами севастопольські бухти, що значною мірою пов’язано з діяльністю Чорноморського флоту. В останні роки у бухтах Південна, Камишова, Голландія, Карантинна та Північна вміст нафтопродуктів у поверхневих шарах моря перевищує гранично допустиму концентрацію у середньому в 3-10 разів. Щороку з водами річок України до Чорного моря надходить 653 тис. тонн завислих речовин, понад 8 тис. тонн органічних речовин, близько 1900 тонн азоту та 1200 тонн фосфору. Підприємства комунально-побутового господарства скидають у Чорне море понад 33,8 тис. тонн завислих речовин, 8,8 тис. тонн азоту, 2,6 тис. тонн фосфору, 24,1 тис. тонн нафтопродуктів. Незбалансованість господарської діяльності призвела до зменшення кормової бази, кількості нерестовищ, місць нагулу й існування риби та інших живих водних організмів. Нераціональний вилов риби та морепродуктів, незадовільне виконання заходів, спрямованих на їх відтворення, спричинили зменшення біологічної продуктивності морів та збіднення видового складу. Ситуацію ускладнює привнесення до екосистеми морів шкідливих екзотичних організмів, які пригнічують розвиток та відтворення місцевих флори та фауни Азовського і Чорного морів.

64. Завдання і основні види комплексного глобального моніторингу океану.

Комплексний глобальний моніторинг складається з екологічного і фізичного моніторингу. Екологічний моніт – прогнозує стан морських екосист із попереднім аналізом та оцінкою, важливою складовою є біологічний моніторинг – спостереження за функціонуванням і стуктурою морських екосистем. Фізичний моніт – вивчає і аналізує гідродинамічні чинники, фізико-океано графічні, з тим щоб спрогнозувати поширення і перерозподіл ЗР.

65. Основні завдання і організація системи моніторингу поверхневих вод та його суб’єкти.

До провідних суб’єктів державного моніт належать: Мін екології та природних ресурсів, МОЗ, Мін аграрної політики, архітектури, геологічні територіальні організації.

Організація: *стаціонарної мережі *спеціалізованої мережі пунктів спостережень за забрудненими водними об’єктами *тимчасово експедиційної мережі пунктів спостереження. Основним принципом організації спостереження є комплексність.

Завдання: моніторинг підземних вод, моніторинг поверхневих вод, визначення якості питної води.