19. Вплив стресорів на ферменти та динаміку фотосинтезу і флуоресценції. Метод гель-електрофорезу.

- глюкозо-6 фосфатдегідрогеназ – основний фермент в процесі окислення глюкози, його активність підвищується при дії стресу (поранення хвороби)

- пероксидази – їх активність підвищується у відповідь на утворення токсичних перекисів Н2О2, під дією стресів ( аЖеФ, 03, транспортні викиди)

Оксигенази – зокрема цитохром П450

Метод гельелектроферезу дозволяє під дію ел. Заряду виявити багато форм ізоферментів

20. Пігменти та мінеральний обмін за дії стресорів.

- Хлорофіл – в якості біоіндик. Ознаки в рослин вик-ться зменшення заг вмісту хлорофілу, хлорофілу А і Б і збільшення вміту неактивних форм хлорофілу. Хлорофіл А в порівнянні з хлорофілом Б є більш чутливим до важких металів, при цьому зростає велечина співвідношення між Б та А .

- Металотіонеїни процес детоксикації деяких важких металів шляхом зв’язування їх з метало-тіаноїневими білками

21. 21. Енергетичний баланс клітин за дії стресорів.

Знищення заряду до 0.5 – 0.75 свідчить про порушення (тадаааАаам))

22. Зміна окраски листків представляє собою в більшості випадків неспецифічну реакцію на різні стресори.

Хлороз (бліда окраска листків між жилками); пожовтіння країв або певних частин листків (наприклад, у листкових дерев під впливом хлоридів); почервоніння; бура або бронзова окраска (у листкових дерев часто початкова стадія важких некротичних пошкоджень); зміна окраски, при якій листки мають вигляд просочених водою (часто – перші стадії некрозу, схожі з обмороженнями).

Некрози – відмирання обмежених ділянок тканини – важливі симптоми пошкоджень при індикації, інколи досить специфічні. Розрізняють:

- точкові і плямисті некрози (відмирання листкової пластини між боковими жилками першого порядку, часто при дії SO₂);

- краєві некрози;

- верхівкові некрози (в особливості у однодольних і хвойних; характерні темно бурі, різко обмежені некрози після дії SO₂ );

При розвитку некрозів спочатку спостерігаються зміни в окрасці. Після відмирання клітин пошкоджені ділянки осідають, висихають і можуть за рахунок дубильних речовин отримувати бурий колір (часто у дерев).

Некротичні плями часто мають темні краї, особливо у дводольних. Пізніше в місці некрозу можуть появлятися розриви (головним чином в ніжних, соковитих листків), схожі з пошкодженням градом. Некрози можуть також пошкоджувати цілу бруньку.

Опадання листків (дефоліація) в більшості випадків спостерігається після появи некрозів чи хлорозів. Прикладом служить завчасне опадання листків у липи і кінського каштану під впливом солі, що використовується для розтавання льоду. Дефоліація приводить до скорочення асиміляційної площі, а як наслідок, до скорочення приросту, а інколи до передчасного утворення нових пагонів [6].

Зміна розмірів органів у більшості випадків неспецифічна. Так, в межах підприємств, які виробляють добрива, у сосен хвоя подовжується під дією нітрату і вкорочується під дією SO₂.

Аномальна конфігурація листків відмічена, наприклад, у листкових дерев після радіоактивного опромінювання; в результаті локальних некрозів виникає деформація, перетягування, викривлення листкової пластини і пагонів, збільшення або зменшення в числі частин квітки, зміна статі і інші аномалії розвитку під дією гормональних гербіцидів чи радіоактивного опромінення.

Зміни приросту є неспецифічні, однак широко застосовуються при індикації, так як є більш чутливими параметрами, ніж некрози.

Зміна плодовитості при дії антропогенних стресорів спостерігається у багатьох рослин.