3.3. Щоденна рутина

Пісні «Alors on danse» та «Summertime» об’єднані одним сюжетом – безрадісним існуванням. Автор показує типову, пересічну людину, життя якої можна описати як «métro–boulоt–dodo». Все повторюється, і немає шансу вирватись із замкнутого кола.

«Alors on danse» – це опис рутини з чітко вираженим песимізмом. Протагоніст – звичайний офісний працівник зі стандартною історією: навчання, робота, сім’я, позика, розлучення. При цьому кожен крок неодмінно призводить до наслідку, як трясовина, що затягує. Автор використовує висхідну градацію, щоб окреслити типовий сценарій, та показати, як працює пастка: «Qui dit études dit travail/ Qui dit taf te dit les thunes/ Qui dit argent dit dépenses/ Qui dit crédit dit créance/ Qui dit dettes te dit huissier/ Lui dit assis dans la merde» – як у професійному житті, так і в особистому: «Qui dit amour dit les gosses/ Dit toujours et dit divorce». Автор використовує слова щоденного вжитку, за допомогою яких можна описати життя пересічної людини. Ці слова не є синонімічними, але тут одне передбачає інше (études – travail, crédit – créance, dettes – huissier) тобто саме у цьому контексті їх можна вважати стилістичними синонімами. Натомість поняття toujours – divorce є антонімічними, але у цій пісні слово toujours, що має зазвичай позитивне значення, переймає негативне смислове наповнення слова divorce.

Біда не приходить одна, коли життя стає і так нестерпним для самого персонажа, воно приносить біль та скорботу і для його близьких: «Qui dit proches te dit deuils/ Car les problèmes ne viennent pas seul». Далі спостерігаємо нагнітання проблем, що стосуються тепер вже не тільки однієї сім’ї, а всього світу, лексичне поле змінюється із повсякденного на політично-економічне: «Qui dit crise te dit monde/ Dit famine dit tiers monde».

Від усіх цих проблем, що навалюються разом на протагоніста, він намагається відволіктися, втекти. Це не вихід, бо кожного разу після безсонної ночі, проведеної у клубі або з випивкою, все знову повертається, тільки персонаж все більше втомлюється від такого життя. Парадоксально, але ця втома знову спонукає його тікати від безрадісної реальності, що тисне, таким чином виходить замкнене коло: «Qui dit fatigue dit réveil/ Encore sourd de la veille/ Alors on sort pour oublier tous les problèmes». Знову два антоніми переплітаються та утворюють один смисловий елемент (fatigue – réveil). Хоча це приносить полегшення лише на мить, але поки грає музика, можна не думати про жахливе завтра, а забутись і просто танцювати, «Alors on danse».

Далі приходить відчай, гірше за таке існування може бути тільки смерть – коли думаєш, що ось знайдений вихід, і проблеми закінчились, а життя стає ще більш нестерпним, і починає нове коло по безкінечній спіралі: «Et la tu t’dis que c’est fini/ Car pire que ça ce serait la mort/ Quand tu crois enfin/ Que tu t’en sors/ Quand y en a plus/ Et ben y en a encore». Продовжується нагнітання, думки про кінець та смерть (c’est fini, la mort). Все настільки змішалось у голові, що вже навіть неможливо зрозуміти, що сильніше гнітить – рутина чи сама музика. Тому використана конструкція-інверсія: «Est-ce la musique ou les problèmes/ Les problèmes ou bien la musique?» Це охоплює мозок та все тіло, і залишається лише молитись, щоб такий стан припинився. Але дарма просити у неба, а тіло не слухає молитов: «Ça t’prends les tripes/ ça te prends la tête/ Et puis tu pries pour que ça s’arrête/ Mais c’est ton corps/ C’est pas le ciel». І ще раз, протагоніст намагається втекти, вже не будучи впевненим навіть у хвилинному полегшенні. Він закриває вуха та кричить, і все починається знову: «Alors tu t’bouches plus les oreilles/ Et là tu cries encore plus fort/ Et ça persiste». Stromae показує абсурдність ситуації, адже втеча від реальності – не панацея і не вирішення, вона може лише ускладнити і без того непривабливе положення. Та незважаючи на це, очевидно, що таке явище – не рідкість серед європейської молоді. Імовірно, саме цим можна пояснити таку популярність треку. Крім того, співак максимально наблизив текст пісні до цільової аудиторії, використавши у пісні розмовні лексичні одиниці: «taf», «thunes», «assis dans la merde», «les gosses», «les tripes» [36]. Можливо, це також сприяло прихильності до цієї композиції.

Stromae не мав наміру посилювати європейський песимізм через свої пісні, його мета – просто бути реалістичним. Ідея його творчості не полягає в тому, що все погано, однак не можна також стверджувати, що все йде добре. Така сутність життя, і так його й зображує співак.

У тексті пісні «Summertime» описується парадокс канікул як таких: весь рік люди тяжко працюють для того, щоб заробити достатньо грошей для поїздки за кордон, щоб дати вихід стресу, що накопичувався цілий рік. Однак, відправляючись у відпустки, люди розуміють, що ці збори теж спричинюють стрес, адже потрібно все добре спланувати, спакувати валізи, встигнути до відправлення транспорту, і т.д. Навіть коли відпочиваючі прибувають на місце призначення, часто вони розчаровуються у тому, що там знаходять. Все це начисто руйнує задоволення від поїздок і анулює їхню головну ціль – відпочинок. Власне, пісня іронізує над тим, як люди намагаються скористатися з усіх можливостей відпустки як хороших, так і поганих. Автор озвучує думки одного з таких типових туристів – потрібно вставати рано, для того щоб встигнути зайняти місце на пляжі, де будуть тисячі таких самих відпочиваючих. Там сліпить сонце та є ризик отримати рак шкіри від ультрафіолету, який воно випромінює. Але так як про це мріяли цілий рік, і важко працювали, щоб оплатити таке задоволення, потрібно йти, і намагатися «вичавити» все що можна з перебування за кордоном: «Ça y est j’y suis/ J’ai du me lever tôt pour/ Être ébloui et mon cancer de la peau/ J’ai bossé dur pour me le payer/ Là je su car il faut en profiter». Говорячи про відпочинок, все одно вживаються такі слова як devoir, lever tôt, il faut що мають семантику примусу, а також слова, що викликають негативні емоції – être ébloui, cancer de la peau, je su, та все одно згадується робота (bossé dur).

Люди закривають очі на всі недоліки і вдають, що все має бути прекрасно. Вони дуже бояться зізнаватися собі в тому, що їхня довгоочікувана і дорога відпустка не вдалася: «J’espère que je n’srais pas déçu, non/ Car ça me stresse que quelque chose vienne gâcher mon summertime». Бідолахи готові переконувати себе в тому, що небо блакитне, навіть якщо в реальності воно сіре: «Le ciel est bleu, ou plutôt gris bleu». Але все ж собі брехати немає сенсу, і в думках правда видає себе, називаючи цей відпочинок жахливим: «Si on voyageait plus ce serait moins horrible». Крім того, часто поряд із розкішними курортами, місцеві жителі терплять бідність: «À cent mètres à peine, certains survivent». А ті, хто подорожує часто, вже звикли до таких видовищ. Незважаючи на все це, туристи настільки захоплені своєю подорожжю, що хочуть писати книгу про свої відпустки, настільки це для них важливо: «Je suis trop pensif, faudrait que j’écrive un livre sur mon summertime».

Таблиця 2. Семантика теми повсякденного життя

ч.1 Будні
Семантичне поле	Лексичні одиниці
Кар’єра	Études – travail; taf – les thunes; argent – dépenses; crédit – créance; dettes – huissier
Родина, особисте життя	amour – les gosses; toujours – divorce; proches – deuils
Проблеми	assis dans la merde Car les problèmes ne viennent pas seul
Забуття	fatigue – réveil; sourd de la veille on sort pour oublier tous les problèmes
Психічний стан	pire que ça ce serait la mort Ça t’prends les tripes ça te prends la tête Et puis tu pries pour que ça s’arrête tu cries encore plus fort
ч.2 Відпустка
Відпочинок	J’ai du me lever tôt il faut en profiter
Пляж	Être ébloui, cancer de la peau je su Le ciel est bleu, ou plutôt gris bleu
Психічний стан	J’espère que je n’srais pas déçu ça me stresse, gâcher mon summertime Si on voyageait plus ce serait moins horrible Je suis trop pensif

Як бачимо з таблиці, в обох піснях переважає негативно маркована лексика, що відповідає лейтмотиву обох пісень – песимізму людини, нещасливої у своєму буденному, і не лише, житті.