Поліамідне волокно капрон
Капрон отримують з смоли капрону, а її, в свою чергу, отримують з капролактаму. Капролактам виготовляють у вигляді білого порошку.
Капролактам розплавляють і розчиняють. В розчинник додають 5-10 ваг.% (від маси лактаму) дистильованої води (відіграє роль активатора полімеризації). Після завершення розчинення вводять приблизно 1% ацетатної кислоти як стабілізатора та регулятора молекулярної маси полімеру. Потім розчин фільтрують і подають на полімеризацію в автоклав. Процес полімеризації проводять в атмосфері чистого азоту при 2500 і С 15 атм. протягом 10-11 годин.
При високій тмпературі вода розкриває лактамне кільце капролактаму. При цьому спочатку утворюється Е-амінокапронова кислота, а потім – „полікапролактам – капрон”.
Під час зазначеного технологічного процесу рідка маса поступово густішає. Готову смолу (ВМС) видавлюють азотом (під тиском 4-5 атм.) через випускний отвір в піддон з холодною водою для застигання полімеру. З водяного піддону стрічку полімеру подають в рубальну машину для подрібнення на гранули.
Гранули направляють в еструдерну машину, розігрівають і видавлюють через фільєри. Ниточки розплаву волокна після фільєр подають у високу шахту, обдувають холодним повітрям і намотують на бобіни. Отримане волокно витягують, скручують, висушують, перемотують з одночасним замаслюванням. Швидкість прядіння капрону складає до 1500 м/хв.
Волокна найлон
Найлон отримують при поліконденсації солі АГ (адипінатгек-саметилендіаміну) та солі СГ (себацинатгексаметилендіаміну). Вказані солі отримують при нейтралізації гексаметилендіаміну відповідно адипіновою та себациновою кислотами відповідно з водного середовища при рН = 7,6-7,7 :
→
→ комплексна сіль (АГ, якщо m=4; СГ, якщо m=8)
Процеси поліконденсації при отриманні волокон найлону схожі на процес поліконденсації (отримання капрону).
Замкнуті системи водного господарства гальванічних виробництв
Принципова схема замкнутої системи водного господарства промислового об'єкта включає 2 основних елементи: виробництво, де відбувається використання води на виробничі потреби і її забруднення, та блок очисних споруд (ОС), де відбувається зниження концентрацій забруднень до необхідних норм.
Схема працює таким чином:
Забруднена вода надходить на очисні споруди, де відбувається її очищення до необхідних норм, що вимагає виробництво. Технологічну схему очищення вибирають в залежності від складу стічних вод (СВ), концентрації забруднень, витрат води та вимог на повторне їх використання. Очищена вода подається у виробництво для повторного використання. Після повторного використання забруднена вода знову надходить на очисні споруди.
-
забруднена
-
очищена
Рис. 54. Принципова схема замкнутої системи водного господарства
гальванічних виробництв
З усього різноманіття схем оборотного водопостачання гальванічних виробництв можна виділити чотири основні схеми (рис. 55).
В основу даної систематизації покладена принципова схема обробки промивних вод і відпрацьованих електролітів та їх подальшого використання в рамках замкнутої системи.
Перша схема передбачає спільне очищення суміші промивних вод і відпрацьованих електролітів з наступним поверненням у виробництво очищеної води. Ця схема включає два види очисних споруд. На ОС-І відбувається концентрування забруднень, що містяться в слабоконцентрованих промивних водах і сильноконцентрованих відпрацьованих електролітах. Знесолена вода використовується повторно у виробництві, а концентровані розсоли і елюати подаються на ОС-ІІ, де відбувається їх знешкодження. Очищена вода скидається в каналізацію.
Рис. 55. Способи обробки стічних вод:
а) централізована система для знешкодження всього об’єкту;
б) комбінована система для знешкодження з врахуванням специфіки обробки окремих груп стічних вод; в) децентралізована система для комплексної регенерації стічних вод; г) комбінована система для часткової регенерації стічних вод;
д) комбінована система для селективної регенерації стічних вод; с) комбінована система для комплексної регенерації окремих груп стічних вод та знешкодження основного об’єму в централізованій системі
Метод, який найбільш застосовується у даній схемі –йонний обмін.
За зазначеною схемою очищення може відбуватися в такій послідовності (рис. 56). Слабоконцентровані промислові води з гальванічного цеху збираються в усередник. З усередника вода поступає на споруди попереднього очищення, які складаються з механічного та сорбційного фільтрів. Забруднена вода проходить послідовно крізь катіонітовий і два аніонітових фільтри. Після фільтрів знесолена вода надходить у цехи для промивки деталей. Промивні води після регенерації механічного і сорбційного фільтрів подають на споруди другого ступеня, де відбувається їх подальше очищення. Сюди ж надходять елюати і промивні води з йонообмінних фільтрів.
Проводиться роздільне попереднє очищення хромовмісних СВ шляхом послідовного введення кислоти і натрій гідросульфіту, після чого їх змішують з промивними водами і піддають обробці вапном чи содою, а потім відстоюють. Після процесу відстоювання для знесолення СВ проходять послідовно через катіонітовий і два аніонітових фільтри. Елюати з йонообмінних фільтрів і відпрацьованих концентрованих електролітів обробляють окремо реагентним методом. Попереднє реагентне очищення дозволяє збільшити ступінь очищення від масел, органічних речовин, що попереджує проскакування забруднень до водоспоживчого устаткування і продовжує термін служби йонообмінних смол.