8 Молдова

Географічне положення. Республіка Молдова розташована у Південній Європі, займаючи межиріччя Пруту і Дністра, тільки незначна частина її території розміщена на лівобережжі Дністра. На півночі, сході та півдні Молдова межує з Україною, на заході з Румунією. Площа країни 33,8 тис.км².

Негативною рисою географічного положення країни є відсутність прямого виходу до моря.

Молдова розміщена на перетині важливих транспортних шляхів Балтійського до Чорного морів, а також з Європи в Азію. Вона входить до багатьох міжнародних політичних та економічних угруповань (Організація Чорноморського економічного співтовариства, "Дунайська комісія").

Молдова - республіка. Глава держави - президент, глава уряду - прем'єр-міністр. Законодавчий орган - однопалатний парламент.

Природно-ресурсний потенціал. Молдова бідна на корисні копалини. Найбільш цінними є будівельні матеріали, зокрема білий вапняк. Поклади вапняків є поблизу Кишинева, Оргіїва, у північно-західній Молдові та в долині Дністра. Важливе значення мають поклади особливого вапняку, який використовується для рафінування цукру. У середній течії Дністра розвідані запаси цементної сировини. У багатьох місцях знайдені і розробляються поклади глин, суглинків, бентонітів, пісків, пісковиків, гіпсу, гравію. Паливні ресурси Молдова імпортує з інших країн - України, Росії, Румунії та ін. Це ставить її в певну економічну залежність від цих держав.

Рельєф Молдови сильно розчленований, рівнинно-горбистий.

Клімат Молдови помірно теплий з короткою теплою зимою і тривалим жарким літом. Середня температура липня +19,5°...23°С, січня - -5,4°С...3°С. Найбільша кількість опадів спостерігається в підвищених центральних і північних районах (450-500 мм). В окремі роки (особливо на півдні) бувають посухи. Клімат дає змогу вирощувати теплолюбні культури.

Велике природне багатство Молдови - ґрунти, особливо чорноземи (типові, звичайні та ін). Вони поширені, головним чином, в межах Північно-Молдовської та Південно-Молдовської рівнин. На півдні поширені південні чорноземи, але їх використання через нестачу води є незадовільним. На височинах переважають бурі лісові та сірі лісові ґрунти (вміст гумусу 30-180 т/га), по долинах великих рік - алювіально-лучні ґрунти.

Молдова розташована в степовій та лісостеповій зонах. Ліси займають 8 % території країни. Близько двох третин лісистих зон займають дубові насадження.

Населення Молдови становить 4,45 млн. осіб (2012). У статевій структурі населення переважають жінки (52,9 %). Демографічна ситуація в країні більш сприятлива, ніж в сусідніх країнах. Молдова ще має додатній природний приріст: - 0,3 ‰.

У віковій структурі населення переважає молодь і люди працездатного віку.

Молдова має високу щільність населення - 107,1 осіб/км². Найбільша щільність - у придністровських районах, найменша - у південних.

У релігійному складі переважають віруючі румунської та російської православної церков.

Більшість людей проживає у містах (53 % населення). У зовнішніх міграціях переважає еміграція. На фоні відносно щільної мережі міських поселень (21 місто та 47 смт) виділяється столиця Молдови - м. Кишинів (754 тис. осіб). Другу групу утворюють міста-"стотисячники" - Тирасполь (190 тис. осіб), Бєльці, Бендери. Решта міст належать до малих.

У цілому країна добре забезпечена трудовими ресурсами. У господарстві зайнято 2 млн. осіб.

Корінне населення країни - молдовани, становлять більшість населення Молдови (64,5 %), значна частка також українців та росіян. Українці проживають переважно на півночі у т. з. Придністров'ї.

Гагаузи - християни-ортодокси, зрусифіковані вихідці з Туреччини - живуть на півдні Молдови і становлять приблизно 3,5 %. Болгари становлять приблизно 2 % загальної кількості населення країни і проживають переважно на півдні. Частка єврейського населення складає 1,5 %. Крім того, в країні проживають білоруси, поляки, цигани та представники інших етносів.

Структура господарського комплексу. У господарському комплексі Молдови переважає виробнича сфера (71 %), а у ній сільське господарство та інші галузі, які функціонально з ним пов'язані.

Більше половини всього національного доходу Молдови припадає на сільське господарство, а на переробну сферу АПК - більше 40% продукції промисловості.

Основна галузь сільського господарства - рослинництво, вона виробляє 2/3 валової продукції галузі.

Загальна площа сільськогосподарських угідь - 2,5 млн. га (74 % усієї площі країни). З них на ріллю припадає 68% угідь, решта становлять виноградники та плодово-ягідні насадження, пасовища та сіножаті.

Молдова має високу розораність території, але забезпеченість землею низька (на одного жителя припадає 0,4 га ріллі). Резервних земель для розширення сільськогосподарських угідь практично немає.

Провідні галузі землеробства - виноградарство і садівництво. За площею виноградників (до 200 тис. га), валовим збором та експортом винограду Молдова займає одне з перших місць в СНД. Виноградарство найбільш інтенсивно розвивається в центральній та південно-західній частинах держави.

Сади в Молдові займають понад 200 тис. га. Вирощують яблука, персики, абрикоси, сливи, вишні. Особливо багато садів є на південному заході держави.

Овочівництво розвинене на поливних землях Придністров'я та у заплаві Прута.

З технічних культур у Молдові вирощують тютюн, цукровий буряк, соняшник. Основні посіви тютюну і соняшнику розміщені на Придністровській височині. Цукровий буряк вирощують на північному заході держави.

Велика частина сільськогосподарських угідь зайнята під зерновими культурами (43 %), передусім пшеницею та кукурудзою, на решті площі вирощують овес, жито, ячмінь та інші культури.

Основний напрям тваринництва - молочно-м'ясне скотарство.

Машиобудування і металообробка Молдови спеціалізуються на приладобудуванні, обчислювальній і робототехніці, електротехніці, тракторобудуванні. Найбільші центри - Кишинів, Бєльци, Тирасполь, Бендери.

Електроенергетика Молдови представлена Молдовською ДРЕС (2,5 млн. кВт), ТЕЦ в Кишиневі і Бєльцах, Дубосарською ГЕС на Дністрі.

Основні центри легкої промисловості: Тирасполь (текстильна галузь), Бендери (текстильна, шкіряно-взуттєва галузі), Кишинів (трикотажна, швейна, шкіряно-взуттєва, хутрова галузі), Унгени (виробництво килимів) та ін.

Будівельний комплекс представлений заводами з виробництва будівельних матеріалів і конструкцій в Кишиневі, Тирасполі, Рибниці, Бендерах, Бєльцах, цементними заводами в Рибніці та Резині.

Молдова має добре розвинену систему залізничного та автомобільного транспорту. Основні залізничні магістралі: Тирасполь – Кишинів - Унгень; Тирасполь - Рені. Річковий транспорт набув найбільшого розвитку на Дністрі та в нижній течії Пруту. Довжина судноплавних шляхів у Молдові становить 1100 км.

Зовнішньоекономічні зв'язки. У структурі експорту Молдови переважають продукція сільського господарства і харчової промисловості, продукція легкої промисловості, продукція машинобудування і металообробки. У структурі імпорту - продукція машинобудування і металообробки, продукція легкої промисловості, енергоносії, деревина.

9 Росія

Географічне положення.  Росія - євразійська країна, яка займає східну частину Європи та північну частину Азії. Країна знаходиться у північно-східній Євразії, в Північній та Східній півкулях. Лише крайня східна частина Росії - Чукотка, розташована у західній півкулі. Назви Росія і Російська Федерація, згідно з Конституцією країни (1993), є рівнозначними.

Росія - найбільша країна світу за площею (17,1 млн. км²). Її територія знаходиться у десяти годинних поясах. Протяжність кордонів Росії становить 58,6 тис. км, у т. ч. сухопутних - 14,3 тис. км, морських - 44,3 тис. км. Країна межує з 14 державами.

Росія - федеративна республіка. Глава держави - президент, виконавча влада належить також уряду на чолі з прем'єр-міністром. Законодавчу владу здійснюють Федеральні Збори, що складаються з двох палат: Ради Федерацій і Державної Думи.

В склад Російської Федерації входять: 21 республіка, 6 країв, 49 областей, міста федерального підпорядкування - Москва, Санки-Петербург, 1 автономна область, 10 автономних округів.

Природні умови і ресурси. Для Росії є характерними найрізноманітніші типи і форми рельєфу, що зустрічаються в природі. Панівним типом рельєфу, що займає майже ³/₄ території країни, є рівнини. На заході простягається Східно-Європейська рівнина, одна з найбільших в Європі, на які розташовується вся європейська частина Росії. З північного заходу вона обмежена Хібінськими горами висотою до 1194 м, на півдні - північними схилами Кавказьких гір, де знаходиться найвища вершина країни - Ельбрус (5642 м), середня висота рівнини - 170 м. Інші височини цього регіону - Середньоросійська, Валдайська, ІІриволзька. На південному сході знаходиться Прикаспійська низовина. На сході рівнина обмежена невисокими старими Уральськими горами висотою до 1894 м (г. Народна). На схід від Уралу лежить Західно-Сибірська рівнина обширними заболоченими просторами. В межиріччі Єнісею та Лени знаходиться Середньосибірське плоскогір'я з висотами 500-700 м. На південь від плоскогір'я знаходяться хребти Західних і Східних Саян. На сході плоскогір'я змінюється Центральноякутською рівиною. Між річкою Лена і узбережжям Тихого океан знаходиться регіон хребтів і плоскогір’їв Північно-Східної Азії. Східна часина території країни, за виключенням долин рік - гірська місцевість. На півострові Камчатка налічується 120 вулканів, 23 з яких - діючі. Найвищий з них - Ключевська Сопка (4750 м).

Росію омивають дванадцять морів, які відносяться до трьох океанів. У країні є близько 2 тис. озер. Особливо відомі Каспійське - найбільше озеро світу, Байкал - найглибше озеро в світі, живописне Ладозьке з архіпелагом Валаамських островів, Онезьке - з унікальним архітектурним ансамблем на о. Кіжі, заполярне озеро Таймир. У Росії близько 120 тис. рік (з довжиною понад 10 км). Одна із найбільших - Волга, яка впадає в замкнуте Каспійське море.

У зв'язку з великою протяжністю території з півночі на південь Росію перетинають чотири кліматичних пояси: арктичний; субарктичний; помірний і субтропічний.

Ліси в країні займають майже ²/₃ всієї площі. Основними лісоутворюючими породами є хвойні - 82 %. На частку Росії припадає 1/4 світових запасів деревини (перше місце у світі). Лісові багатства країни зосереджені переважно у східних районах, на Уралі та у Сибіру.

На Росію припадає майже 1/2 вугільних ресурсів світу, приблизно 1/7 частина світових запасів нафти і 1/3 природного газу. За запасами вугілля і газу країна займає перше місце в світі. Основними кам'яновугільними басейнами Росії, що експлуатуються, є Печорський (Воркутинський) та Кузнецький (Кузбас), буровугільними - Підмосковний та Кансько-Ачинський. Приблизно 70 % балансових запасів нафти країни знаходиться на території Західного Сибіру, решта - у Поволжі, Передкавказзі та в інших районах. Найбільші родовища природного газу розміщені у Західному Сибіру (близько 80 %). Значні родовища природного газу є також у Поволжі, на Уралі та в інших місцях.

Росія багата рудами чорних кольорових металів. Майже 55 % балансових запасів залізних руд припадає на Курську магнітну аномалію (КМА). У країні є родовища практично всіх кольорових металів. Поліметалічні руди найпоширеніші на Північному Кавказі, у Красноярському краї (Норільський рудний район), Забайкаллі та Примор'ї. Найбільші родовища мідних руд знаходяться на Північному Кавказі, південному Уралі та Забайкаллі (Удокан). Нікелеві руди поширені у Норільському рудному районі та на Кольському півострові. Запаси бокситів розміщені на Уралі, в Архангельській і Ленінградській областях, інших районах. Родовища олова і золота приурочені до Тихоокеанського рудного поясу - Східний Сибір та Далекий Схід.

Серед нерудної сировини виділяються апатити, калійні солі та алмази. Найбільші в світі родовища апатитів розміщені на Кольському півострові (Хібіни) та у Східних Саянах. Основний район поширення калійних солей - Приуралля. Родовища алмазів концентруються у республіці Саха - Якутія.

Населення Росії. Чисельність населення країни - 143,5 млн. осіб (2012), що становить 2,5 % людності світу. В Європейській Росії проживає близько 78 % населення, в Азійській відповідно - 22 %.

Природний приріст населення Росії є від'ємним (-4,8‰).

52% населення становлять жінки. Середня тривалість життя чоловіків становить 61 рік, жінок - суттєво більше - 73 роки.

Найбільша питома вага зайнятих припадає на промисловість, сільське господарство, будівництво,транспорт і зв'язок.

Внутрішні міграційні процеси мають велике значення щодо розміщення населення країни. Вони спричинили майже обезлюднення сільської місцевості в центральних регіонах європейської частини держави. Водночас саме для нього характерні найбільші темпи урбанізації.

Рівень урбанізації в Росії становить 73 %. У країні є понад тисячу міст та понад дві тисячі селиш міського типу. Серед міст найбільше малих (до 50 тис. осіб) - 709. Щільність мережі міських поселень у Європейській Росії приблизно в 20 разів вища, ніж в Азійській Росії. Серед великих міст виділяються міста-мільйонери: Москва, Санкт-Петербург (4,6 млн. осіб), Новосибірськ (1.6 млн. осіб), Нижній Новгород (1,5 млн. осіб), Єкатеринбург (1,4 млн. осіб), Самара (1,3 млн. осіб), Омськ (1,2 млн. осіб), Челябінськ (1,1 млн. осіб), Перм, Казань, Ростов-на-Дону, Волгоград (кожне - по 1 млн. осіб).

Сільське населення проживає у 153 тис. сільських поселеннях.

Щільність населення Росії - 9 осіб/км², найвища вона у Європейській Росії-27 осіб/км².

Національний склад населення дуже різноманітний. Основна частина населення країни належить до чотирьох мовних сімей: індоєвропейської (87 % населення), алтайської (8 %), уральської (2 %), кавказької (2 %). Основний народ Росії - росіяни, налічує 120 млн. осіб, або 82 % населення. Найбільшими етнічними меншинами за чисельністю є: татари, українці, чуваші, башкири, білоруси.

Географія господарства. З середини 80-х років XX ст. в Росії відбувалося постійне зниження темпів економічного росту. Частка Росії у світовій економіці складає 4 %.

У структурі господарства різко виділяється промисловість, особливо важка індустрія і зокрема експортні галузі (видобуток нафти і газу, металургія, хімічна, лісова, деревообробна і целюлозно-паперова).

Помітний вплив на промисловість Росії мали зміни у її географічному розміщенні, які обумовлені тим, що будівництво нових підприємств здійснювалось переважно у східних малоосвоєних районах.

Промисловість. Росія відноситься до великих індустріальних країн світу.   Найважливішою   макрорегіональною   особливістю   розміщення російської промисловості є те, що обробнапромисловість концентрується переважно у Європейській Росії, а видобувна - у Азійській Росії. У структурі промисловості на три міжгалузевих комплекси - паливно-енергетичний,   металургійний,   машинобудівний   припадає   близько   2/3 обсягу продукції країни.

Паливно-енергетичному  комплексу  належить   найбільша   частка у структурі промислової продукції країни — майже 30 %. Росія знаходиться на першому місці у світі за видобутком нафти і природного газу, на другому - за виробництвом електроенергії (після США) і третє - за видобутком вугілля (після Китаю і США). Експорт продукції паливно-енергетичного  комплексу  -  основне  джерело   валютних   надходжень країни.

Загальний видобуток вугілля - близько 270 млн. т. Понад половину цього обсягу становить відкритий видобуток вугілля. Це здійснюється у Кансько-Ачинському та, частково, Кузнецькому басейнах.

Видобуток нафти зосереджений у трьох найважливіших нафтогазових провінціях: Західно-Сибірській, Волго-Уральській та Тїмано-Печорській. Разом вони дають понад 9/10 усієї російської нафти. Розвиненою в Росії є нафтопереробна промисловість. У Росії є 28 нафтопереробних заводів.

Головною базою Росії з видобутку природного газу є Західний Сибір. Він дає понад 9/10 усього газу країни. Іншими значними районами видобутку газу є Тімано-Печорська та Прикаспійська (Оренбург, Астрахань) провінції.

Електроенергетика Росії виробляє близько 880 млрд. кВт/год електроенергії на рік, більшість - на теплових електростанціях (ТЕС). Більша частина теплової електроенергії виробляється у Європейській Росії. Найбільші ТЕС - Рефтинська на Уралі та Костромська. Найбільші в Росії ГЕС: Саяно-Шушенська, Красноярська, Братська, Усть-Ілімська. Практично всі АЕС розташовані у Європейській Росії. Найбільші з них: Курська, Ленінградська, Балаковська та Смоленська.

Для Росії характерним є високий рівень розвитку чорної і кольорової металургії. Підприємства чорної металургії виробляють близько 40 млн. т

чавуну та 50 млн. т сталі. Видобуток залізної руди становить близько 70 млн. т.

Майже половину російського чавуну і сталі виробляє Урал. Переважну частину дають підприємства-гіганти (у Магнітогорську, Нижньому Тагілі, Челябінську, Новотроїцьку). Найбільші металургійні підприємства розташовано у Липецьку і Тулі.

У кольоровій металургії виділяються три основні райони: Урал, Європейська північ, Сибір. Головний район виробництва міді - Урал (основні центри: Красноуральськ, Кіровоград, Киштим). Свинцево-цинкова промисловість приурочена до районів поширення поліметалічних руд: Садон (Північний Кавказ); Салаїр (Кузбас); Нерчин (Забайкалля) та Дальнєгорськ (Далекий Схід). Нікеле-кобальтовапромисловість розвинена у Норільському (Таймирський автономний округ) та Кольському (Мурманська обл.) районах. Глинозем продукують на Уралі, Східному Сибіру і Північному Заході. Золото видобувають в Якутії, Красноярському краї, Магаданській та Іркутській областях.

Найважливіша галузь машинобудування - верстатобудування зосереджена в Москві, Санкт-Петербурзі, Єкатеринбурзі ("Уралмаш" та ін.), Красноярську, Волгодонську ("Атоммаш") Ростовської обл.

У країні розвинені різні галузі транспортного машинобудування. Основними центрами суднобудування є Санкт-Петербург, Виборг (Ленінградська обл.), Мурманськ, Владивосток, Астрахань. Головними центрами локомотивобудування є Коломна Московської обл. (тепловози) та Новочеркаськ Ростовської обл. (електровози). Основні центри вагонобудування: Санкт-Петербург, Твер, Брянськ, Нижній Тагіл. Розвинені різні галузі автомобілебудування. Найважливіші центри випуску вантажних автомобілів: Москва, Нижній Новгород, Набережні Челни (Татарстан), Ульяновськ, Міасс (Челябінська обл.). Волзький автомобільний завод (ВАЗ) у Тольятті (Самарська обл.) випускає до 70% всіх російських легкових автомобілів. Інші центри випуску легкових автомобілів - Москва, Нижній Новгород, Іжевськ. Автомобілебудування розвинене також у Лікіно (Московська обл.), Павлово (Нижегородська обл.). Найпотужніші центри російської авіаційної промисловості - Москва, Воронеж, Казань, Ульяновськ, Самара.

Районами концентрації тракторобудування є Санкт-Петербург, Петрозаводськ, Владимир, Липецьк, Чебоксари, Волгоград, Челябінськ. Профіль підприємств сільськогосподарського машинобудування відповідає спеціалізації сільського господарства районів країни. Виробництво зернозбиральних комбайнів знаходиться у Ростові-на-Дону, Таганрозі (Ростовська обл.) та Красноярську. Картоплезбиральні комбайни випускають у Рязані і Тулі.

Основними центрами електротехнічної промисловості є Москва, Санкт-Петербург, Воронеж. Головні підприємства ракетно-космічної промисловості зосереджені у Москві, Санкт-Петербурзі, Самарі, Омську та Красноярську.

Росія має різні галузі хімічної промисловості - полімерних матеріалів, синтетичних смол і пластмас, хімічних волокон, синтетичного каучуку, мінеральних добрив. Виробляються три види мінеральних добрив - азотні, фосфатні та калійні. Основні центри з виробництва азотних добрив - Новгород, Москва, Липецьк, Кемерово, фосфатних добрив - Кінгісепп (Ленінградська обл.), Уварово (Тамбовська обл.), Тольятті (Самарська обл.), калійних добрив - Березники та Солікамськ (Пермська обл.).

Росія займає перше місце у світі за виробництвом пиломатеріалів (близько 1/5), але поступається США за обсягом лісозаготівель. Північний район, Урал, Сибір і Далекий Схід дають близько 4/5 всієї ділової деревини. Розвиненою є целюлозно-паперова промисловість.

Сільське господарство. У державній власності знаходиться близько 10 % сільгоспугідь, решта землі перейшла до недержавних сільгоспвиробників. Майже 80 % валової продукції сільського господарства вироблено у недержавному секторі.

Рослинництво у Росії багатогалузеве. Зернове господарство розповсюджене на всій освоєній території країни. Найважливішою продовольчою зерновою культурою є пшениця. Посіви ячменю, переважно, збігаються з територією зернового господарства. Жито тяжіє до північних окраїн цієї території, ячмінь, навпаки, до південних. Ареал вирощування кукурудзи обмежений - Північний Кавказ, Нижнє Поволжя та Нижнє Подоння. Основні райони вирощування соняшнику приурочені до степової зони і східної частини лісостепу Європейської Росії. Основний ареал вирощування цукрових буряків включає західні і центральні райони лісостепу.

У тваринництві Росії сьогодні відбувається різке скорочення поголів'я великої рогатої худоби, свиней, овець і кіз. У країні найбільш розвинене скотарство змішаного молочно-м'ясного і м'ясо-молочного напрямів. Свинарство найбільше поширене в землеробських високоосвоєних районах з інтенсивним кормовиробництвом. Вівчарство представлене двома основними породами - тонкорунним і грубововняним та приурочене до степової зони Нижнього Поволжя та Північного Кавказу.

Транспорт. Зважаючи на величезну територію Росії, у ній надзвичайно велику роль відіграєтранспорт. Через своє переважно континентальне положення особливе місце у транспорті займає залізничний, автомобільний, а останнім часом - трубопровідний і авіаційний.

Залізничний транспорт за обсягом перевезень вантажів знаходиться на другому місці, його частка становить близько 11 %. Залізниці країни мають широтне та довготне простягання. Організаційно залізничний транспорт Росії поділяється на 17 залізниць. Залізничний транспорт - основний  вид  магістрального  транспорту,  що  забезпечує  міжрайонні перевезення масових видів вантажів. У структурі вантажів найбільша питома вага припадає на вугілля, будівельні матеріали та нафту і нафтопродукти. Найважливішими залізничними вузлами відправлення пасажирів є Москва і Санкт-Петербург.

Автомобільний транспорт за питомою вагою обсягів перевезення вантажів займає перше місце - 79 %. В умовах Росії він забезпечує перевезення на короткі і середні відстані. Хоча автомобільних доріг багато, проте досі не побудована наскрізна автодорога у широтному напрямку, яка б сполучала Європейську і Азійську Росію.

За питомою вагою перевезених вантажів (8 %) трубопровідний транспорт займає третє місце. Сучасна мережа нафтопровідного транспорту країни функціонує у чотирьох напрямках: західному; південно-західному; південному; східному. Практично всі нафтопроводи починаються у Західному Сибіру і Урало-Поволжі. На західному напрямку основними нафтопроводами є: нафтопровідна система "Дружба": Нижнєвартовськ - Уфа - Самара - Орел і далі в Білорусь, Україну та інші європейські країни; Сургут - Полоцьк (Білорусь). Південно-Західний напрямок: Самара - Лисичанськ (Україна); Самара -Волгоград – Новоросійськ. Південний напрямок: Сургут - Омськ - Павлодар - Чимкент (Казахстан). Східний напрямок: Анжеро-Судженськ (Кемеровська обл.) - Красноярськ - Ангарськ (Іркутська обл.). Газопровідний транспорт є молодшим від нафтопровідного. Великі експортні газопроводи із Західного Сибіру і Уралу у країни Середньої та Західної Європи, зокрема "Прогрес": Уренгой - Помари (Марій Ел) - Суми (Україна) та "Союз": Оренбург - Старобільськ (Україна).

На водний транспорт припадає близько 2% питомої ваги перевезень вантажів, з них 2/3 на річковийтранспорт і тільки 1/3 на морський транспорт. Річковий транспорт - один із найдавніших у Росії. Переважна частина вантажних перевезень виконується у трьох воднотранспортних басейнах: Волзько-Камському; Західно-Сибірському та Північно-Західному.

У Росії повітряний транспорт є одним із основних з перевезень пасажирів, зокрема на відстань понад 1000 тис. км. Особливу роль відіграє авіаційний транспорт для Азійської Росії. Найважливіша авіагавань Росії - Москва (аеропорти Внуково, Домодєдово, Шереметьєво), на яку припадає 30 % всіх пасажирських відправлень повітряного транспорту. Інші великі аеропорти: Санкт-Петербург, Самара, Мінеральні Води (Ставропольський край), Сочі (Краснодарський край), Уфа, Єкатеринбург, Новосибірськ, Сургут (Ханти-Мансійський автономний округ), Красноярськ, Якутськ, Хабаровськ, Владивосток.

Зовнішньоекономічні зв'язки. Росія активно підтримує і розширює свої зовнішньоекономічні зв'язки.

У товарній структурі російського експорту близько 85 % припадає на сировину і метали. Найбільша частка - це енергоносії (нафта, газ, вугілля) - 48%. Експорт нафти досяг майже 30% від її видобутку. Нафта експортується нафтопроводом "Дружба" та через морські порти Латвії і України. Експорт газу також збільшується і досягає майже 20 % видобутку. Важливою статтею російського експорту є руди і метали, вугілля, круглий ліс і продукція целюлозно-паперової промисловості.

Основними статтями російського імпорту є продукція машинобудування та продовольство, продукція хімічної промисловості та текстиль і текстильні вироби.

Найважливішими і традиційними російськими зовнішньоторговельними партнерами є Німеччина, Китай, країни СНД.